Качкодзьоб чи качконіс – ендемік фауни Австралії, що справедливо вважається найдивовижнішою твариною на Землі. Коли європейці вперше дізналися про його існування, то просто вирішили, що це – вигадка та розіграш дослідника. Тривалий час в Європі просто не могли повірити, що дійсно існує така тварина, що водночас нагадує качку, бобра та видру.
Качкодзьоб – класифікація та наукова назва
Качкодзьоб є ссавцем ряду Однопрохідні чи Яйцекладні – єдиного сучасного ряду першозвірів, що зустрічається лише в Східній Австралії та Тасманії та на найближчих островах. Останній об’єднує 2 родини: Качкодзьобові та Єхиднові.
Качкодзьоб є представником першої з них, тоді як до другої належать єхидни та проєхидни. Всі ці тварини відомі тим, що відкладають яйця замість народження живих малюків. Саме через це цих тварин тривалий час не визнавали справжніми ссавцями. Однак вони мають молочні залози та вигодовують ними малюків.
До родини Качкодзьобові (Ornithorhynchidae) належить єдиний сучасний рід – Качкодзьоб чи Качконіс (Ornithorhynchus). В останньому існує лише 1 вид – качконіс австралійський чи качкодзьоб (Ornithorhynchus anatinus).
Його наукова назва походить з давньогрецької мови, від сполучення слів «птахоподібний» та «мордочка, дзьоб». Англійська назва тварини – platypus походить від грецьких слів, що означають «широкий» та «стопа».
Цікавий факт! Науковці тривалий час не могли визначитися, хто такий качкодзьоб насправді – звір, птах чи плазун. Лише з часом дійшли висновку, що це яйцекладна тварина з пташиним дзьобом. Однопрохідні вважаються найпримітивнішою групою ссавців, яка виникла приблизно 200 млн років тому.
Як виглядає качкодзьоб? Опис тварини
Качкодзьоб – ссавець з невеликим обтічним тілом, що вкрито коротким та щільним водонепроникним хутром. Його забарвлення може варіюватися від темно-коричневого на спині до світло-коричневого чи сріблястого у нижній частині та сливового відтінку посередині.
Качкодзьоб має короткі кінцівки з частково перетинчастими задніми лапами. Хвіст у нього схожий на бобровий – так само широкий та плаский, та слугує як кермо під водою під час руху тварини.
Передні лапи у качкодзьоба повністю перетинчасті та допомагають рухатися у воді. Вони можуть розвертатися назад, коли тварина переміщується суходолом. Під час ходьби качкодзьоб висуває великі кігті, що допомагає йому швидше переміщатися по землі та зариватися у берег річки.
Найбільш впізнаний вигляд качкодзьобу надає великий широкий ніс, схожий на дзьоб качки. Дзьоб качкодзьоба м’який та гнучкий і вкритий безліччю сенсорних рецепторів. Останні дозволяють виявляти невеликі електричні сигнали, які випромінює потенційна здобич.
Дзьоб качкодзьоба дуже чутливий до дотиків. Тварина часто використовує його для дослідження мулу у річищі річки, щоб відшукати дрібних личинок комах, якими найчастіше харчується.
Довжина тіла у качкодзьоба сягає 30-40 см, і ще 10-15 см становить хвіст. Вага цих ссавців може сягати до 2,5 кг. Самці більші за самиць майже на третину. Вони також мають отруйну шпору на щиколотці кожної задньої ноги, яку використовують проти конкурентів у шлюбний період.
Цікавий факт! Качкодзьоба легко відрізнити від бобра, бо останній набагато більший за нього як за розміром, так і за вагою.
Поведінка та спосіб життя качкодзьоба
Качкодзьоб – ссавець, що веде поодинокий спосіб життя. У групи ці тварини збираються лише під час сезону розмноження чи коли самиця доглядає за малюками.
Качкодзьоби – нічні мисливці. Протягом дня вони відпочивають у норах, які викопують на березі річки за допомогою довгих широких нігтів та потужних передніх лап.
Качкодзьоби створюють різні нори для відпочинку та висиджування яєць і вигодовування дитинчат. Окремі особини можуть використовувати декілька нір для відпочинку у межах свого домашнього ареалу.
Зазвичай нори для відпочинку у качкодзьобів сягають близько 5 м завдовжки. Нори для вирощування потомства можуть сягати до 30 м та мати кілька окремих камер.
Цікавий факт! Качкодзьоб здатний закривати очі, вуха та ніздрі, коли пірнає у річище річки у пошуках їжі.
Де живе качкодзьоб та яке його середовище існування?
Качкодзьоб – тварина-ендемік Австралії. Зустрічається він переважно на східному узбережжі країни, від Квінсленду до острова Тасманія. Крім того, ця тварина була завезена на острів Кенгуру на півдні Австралії.
Прісноводні струмки та річки – основне середовище існування качкодзьоба. Ця тварина також може жити у деяких прісних озерах, що мають зручні береги для риття нір та постійне водне живлення.
Качкодзьоби чудово пристосовані до свого напівводного середовища існування. Вони мають найкращі фізичні характеристики для життя як у воді, так і поза нею. Їхнє щільне хутро допомагає зберігати тепло тіло навіть у найхолоднішій воді.
Ареал існування качкодзьобів відрізняється залежно від певної річкової системи. Територія, що займає 1 тварина, може варіюватися від менш ніж 1 км до понад 7 км. Вона також може перекривати ареали інших особин, попри ізольований спосіб життя качкодзьобів.
Цікавий факт! Існують докази того, що колись качкодзьоби жили поза межами Австралії, на теренах Південної Америки. Це було можливо завдяки географічному зв’язку Австралії з Південною Америкою через Антарктиду мільйони років тому.
Що їсть качкодзьоб?
Харчується цей невеликий напівводний ссавець винятково придонними водними істотами. Личинки комах складають переважну більшість його раціону разом з дрібними прісноводними ракоподібними, равликами, пуголовками та дрібною рибою.
Через те, що очі, вуха та ніздрі у качкодзьоба закриті, коли він під водою, то він покладається винятково на свій дзьоб, щоб знайти їжу. Маленькі сенсорні рецептори, які його вкривають, можуть виявляти електричні сигнали, що створює рух істот у воді. До того ж вони дуже тактильні, що дозволяє відчувати вид потенційної здобичі під час дослідження мулу на дні річки.
Під час полювання качкодзьоб зберігає їжу у защічних мішечках, розташованих з боків рота. Потім він роздрібнює здобич за допомогою рогових виступів, що слугують заміною зубів.
Цікавий факт! Іноді качкодзьоб тримає у своїх защічних мішечках чимало дрібних камінців, що допомагають йому роздрібнювати їжу.
ТОП-7 цікаві факти про качкодзьоба
- Коли перший зразок качкодзьоба прибув до Великої Британії у 1798 р., його сприйняли як підробку. Ніхто не міг повірити, що дійсно існує тварина, яка виглядає як суміш ссавця та птаха.
- Качкодзьоб – представник ряду Однопрохідні, який деякі науковці не вважають справжніми ссавцями.
- Ці австралійські тварини – одні з небагатьох ссавців у світі, які відкладають яйця.
- Самці качкодзьоба мають по отруйній шпорі на задніх лапах.
- Качкодзьоби можуть рухатися зі швидкістю до 35 км/год. Вони гребуть передніми кінцівками, а задніми лише рулять.
- Подібно до бобрів, качкодзьоби накопичують жир у своєму хвості.
- Незалежно від погодних умов, качкодзьоб раз на рік впадає у сплячку тривалістю близько 1 тижня, після якої у цих тварин настає сезон розмноження.
Розмноження та життєвий цикл качкодзьоба
Розмноження качкодзьобів відбувається між пізньою зимою та ранньою весною, у липні-жовтні, у воді. Самці при цьому використовують свої отруйні шпори проти суперників. Постійних пар ці тварини не утворюють. Самці можуть спаровуватися з кількома самицями.
Після цього самиці несуть пучки мокрого листя до інкубаційної камери у кінці нори та забивають тунель землею. Після 2-3 тижнів вагітності самиця качкодзьоба відкладає від 1 до 3 маленьких (лише 1,5 см) яєць кулястої форми, м’яких та шкірястих.
Інкубаційний період триває близько 10 днів. Після цього на світ з’являються малюки у дуже нерозвиненому стані. Вони ледь сягають 1 см завдовжки, сліпі, без хутра та з тупими зачатками кінцівок.
Мати вигодовує малюків в інкубаційній камері протягом перших 5 місяців їхнього життя. Вони висмоктують молоко на її хутрі, яке виділяють її молочні залози.
Молоді качкодзьоби мають світліший колір, ніж старші особини. Вони становлять до 85% свого дорослого розміру, коли стають самостійними. У дикій природі качкодзьоби живуть близько 10 років (від 9 до 12 років у середньому), а у неволі – нерідко до 17 та більше років.
Хижаки та загрози качкодзьобам
Качкодзьоб – тварина, яка еволюціонувала, щоб вижити у дуже специфічному середовищі існування та мати змогу захищатися від хижаків під час відпочинку у норі. Однак через невеликі розміри цієї тварини, на неї можуть полювати чимало хижаків.
Найпоширенішими природними ворогами качкодзьоба є хижі птахи (яструби, орли), великі ссавці (динго, тасманійський диявол, дикі кішки) та плазуни (змії, варани, крокодили). Попри те, що ці дивовижні тварини доволі поширені у своєму ареалі, вони були на межі зникнення ще у 18 ст. через полювання.
З розселенням європейців у 18 ст. відбулися значні зміни у популяції качкодзьоба уздовж східного узбережжя Австралії. На цих тварин інтенсивно полювати через їхнє м’яке та густе хутро, поки полювання на них не було заборонено у 1900 р. Саме через цю заборону популяція качкодзьобів в Австралії почала відновлюватися.
Через свою дуже специфічну еволюцію, качкодзьоби також дуже чутливі до змін у своєму природному середовищі існування. Зростання населених пунктів та зміни умов прісної води через забруднення негативно вплинули на популяцію цих тварин, особливо у деяких районах, де вони раніше постраждали.
Популяція качкодзьобів
До 2014 р. качкодзьоб вважався твариною, що викликає найменше занепокоєння. Однак через постійне зменшення чисельності його популяції наразі він вважається видом, що перебуває під загрозою зникнення.
Загальна популяція качкодзьоба у дикій природі налічує до 300 тисяч особин. Через це він стає більш вразливим у всьому своєму природному ареалі. Було створено ряд програм розведення качкодзьобів у неволі, щоб спробувати збільшити чисельність його популяцій в окремих районах.