Фламінго – один з найкрасивіших болотних птахів. Він зустрічається у тропічному кліматі Африки, Азії та Південної Америки. Ці величні та граціозні птахи утворюють чималі колонії поблизу лагун, мангрових боліт та мілководних озер. Птах фламінго зазвичай має яскраве оперення та виглядає, наче справжній аристократ, який повільно прогулюється вздовж узбережжя.
Птах фламінго – класифікація та наукова назва
Фламінго – вишуканий птах, що належить до ряду Фламінгоподібні, родини Фламінгові (Phoenicopteridae). Остання раніше об’єднувала 6 видів, що належали до єдиного роду Фламінго (Phoenicopterus). Проте у 2014 році класифікація була трохи змінена.
Наразі до роду справжніх фламінго (Phoenicopterus) належать рожевий, червоний та чилійський види. Крім того, існують ще 2 окремі роди. До них належать малий (Phoeniconaias) та андійський (Phoenicoparrus) фламінго. Останній своєю чергою містить 2 види. До них належать андійський та жовтодзьобий фламінго.
Назва «фламінго» походить від португальського слова, що означає «вогняний». Пов’язано це з яскравим забарвлення оперення цих птахів.
За іншою версією, назва походить від іспанського слова «фламенко», що означає красивий ритмічний танок. Імовірно, що це пов’язано з поведінкою цих птахів у зграях, коли всі особини рухаються синхронно та водночас змінюють напрямок руху.
Цікавий факт! В українській мові до фламінго здавна застосовували такі назви, як «краснобусь», «багрокрилець», «дивобусь» та «поломінник».
Як виглядає птах фламінго?
Легко впізнаний вигляд фламінго надають довгі ноги, що завершуються перетинками, S-подібна шия, вигнутий дзьоб та рожеве оперення. Довжина тіла залежно від виду птаха варіюється у межах від 90 см до 1,3 м, а вага сягає до 4 кг.
Найбільшим вважається рожевий фламінго. Довжина тіла у нього становить 1,4 м, а вага – 4 кг. Розмах крил у фламінго сягає 1,5 м. Рожевий косар зовні дуже схожий на цих птахів, але він має менший розмах крил (1,3 м).
Птах фламінго рожевий, рожевокрилий чи великий (Phoenicopterus roseus)
Це найпоширеніший та найбільший вид фламінго у світі. Зустрічається він на Близькому Сході, на півдні Європи, в Африці та на Індійському субконтиненті.
В Україні щороку зустрічаються на півдні країни поодинокі птахи чи невеликі зграї рожевих фламінго. Зазвичай їх можна побачити на теренах природного заповідника «Тузловські лимани».
Висота тіла у рожевих фламінго сягає 1,2-1,5 м, а вага – у межах 2-4 кг. Ці птахи мають красиве ніжно-рожево-біле оперення.
Крила у них пурпурово-червоні, а махове пір’я – чорне. Неоперена частина голови має червонуватий відтінок, а ноги рожеві. Значна частина дзьоба у рожевих фламінго рожева, але його кінчик чорний.
У межах свого ареалу поширення рожеві фламінго зустрічаються на замулених мілинах та узбережжі мілководних лагун. Вони харчуються знайденими у мулі креветками, насінням рослин, синьо-зеленими водоростями, ракоподібними та молюсками.
Рожеві фламінго у неволі можуть жити до 60 років. У дикій природі вони майже не мають природних ворогів. Забруднення води та бактерії становлять головні загрози для цих птахів.
Червоний фламінго (Phoenicopterus ruber)
Представники цього виду гніздяться на Карибських та Галапагоських островах, у Венесуелі та на узбережжі Колумбії. У пошуках їжі ці фламінго часто мігрують на значні відстані.
Висота тіла у червоних фламінго сягає 1,2-1,45 м. Самці важать 2,5-3 кг, а самиці – 2-2,5 кг. За габаритами ці фламінго є найбільшими, що зустрічаються на теренах Америки.
Оперення у представників цього виду червонувато-рожеве, але махове пір’я чорне. Дзьоб у червоних фламінго рожево-білий з чорним кінчиком.
Види фламінго з фото: чилійський (Phoenicopterus chilensis)
Цей вид гніздиться винятково на теренах Південної Америки. Ареал його поширення охоплює Перу, Еквадор, Бразилію, Чилі та Аргентину. З цих країн чилійські фламінго були завезені до Сполучених Штатів, у Нідерланди та Німеччину.
Представники цього виду за габаритами трохи більші за рожевих фламінго. Зовні вони також доволі схожі, але мають значно яскравіше рожеве оперення. Заввишки ці птахи сягають 1,1-1,3 м.
Понад половина дзьоба у чилійських фламінго чорна, а основа блідо-рожева. Ноги сірого кольору, але суглоби та перетинчасті лапи яскраво-рожеві.
Раціон чилійських фламінго складається з водоростей та планктону. Їжу ці птахи здобувають на замуленому мілководді лагун, солених озер, замулених рівнин у межах свого ареалу. Вид належить до числа тих, яким загрожує зникнення.
Птах малий фламінго (Phoeniconaias minor) – фото та опис
Серед усіх наявних видів цих птахів малий фламінго є найменшим, що й підкреслює його видова назва. Зустрічається він по всій Індії та на теренах Африки на південь від Сахари.
Представники цього виду сягають 80-90 см заввишки та важать від 1,2 до 2,7 кг. Зовні ці птахи дуже схожі на рожевих фламінго. Значно ширша чорна ділянка дзьоба – єдина риса зовнішнього вигляду, яка відрізняє ці два види. Оперення у малих фламінго яскраво-рожеве, але нижнє пір’я чорне.
Наявність малих фламінго поблизу водойми є надійною ознакою того, що вода у ній лужна, не придатна до поливу. Пов’язано це з тим, що ці птахи харчуються водоростями спіруліна, що ростуть переважно у дуже лужних озерах. Саме ця їжа й зумовлює рожеве забарвлення оперення малих фламінго.
Ці птахи нерідко стають здобиччю орланів-крикунів, диких кішок та бабуїнів. Попри доволі велику популяцію, малі фламінго належать до видів, яким загрожує зникнення. Отруєння важкими металами в озерах – головна причина зменшення популяції цих птахів в Африці.
Птах андійський фламінго (Phoenicoparrus andinus) – фото та опис
Цей вид зустрічається винятково у горах Анди на теренах Південної Америки. Тіло у його представників має блідо-рожевий колір, ноги – жовтуватого відтінку, а дзьоб – блідо-жовтий з чорним кінчиком. На шиї помітні темно-червоні прожилки. Махове пір’я утворює у задній частині подобу темного трикутника.
Подібно до інших видів фламінго, ці птахи завдяки довгому дзьобу відфільтровують їжу з болотних чи озерних вод. Харчуються вони безхребетними, рибою, мікроскопічними водоростями та судинними рослинами. Андійський фламінго вважається одним з найрідкісніших видів цих птахів та перебуває на межі зникнення.
Види фламінго з фото: жовтодзьобий (Phoenicoparrus jamesi)
Цей вид фламінго зустрічається у високогірних районах Андського плато. Ареал його поширення охоплює частково терени Аргентини, Перу, Болівії та Чилі. Зазвичай ці птахи населяють мілководні солоні озера, розташовані на гірських плато Анд.
Жовтодзьобі фламінго сягають 90-92 см заввишки та важать близько 2 кг. Оперення у них блідо-рожеве, але махове пір’я чорне.
На шиї та спині помітні яскраві кармінові прожилки. Ноги у жовтодзьобих фламінго цегляно-червоного кольору, а дзьоб яскраво-жовтий з чорним кінчиком.
Харчуються ці птахи переважно мікроскопічними водоростями. Знищення їхнього середовища існування та збір яєць місцевими жителями – головні загрози для популяції цього виду фламінго. Він класифікується як той, що зникає.
Птах фламінго: поведінка та спосіб життя
Ці болотні птахи живуть величезними колоніями, що складаються з сотень та навіть тисячі особин. Такий спосіб життя дозволяє фламінго відлякувати хижаків.
Якщо один птах з великої зграї помітить потенційного ворога, то він неодмінно дасть сигнал про загрозу для всієї групи. Саме така згуртована колоніальна взаємодія дозволяє фламінго виживати у дикій природі.
Попри те, що ці птахи доволі соціальні, вони можуть виявляти агресію один до одного. Така поведінка можлива під час пошуку їжі та у шлюбний період, коли самці конкурують за увагу самиць.
При спостеріганні за колонією фламінго, яка збирається злетіти, може здатися, що ці птахи біжать поверхнею води. У деякому сенсі так і є. Перетинчасті лапи дозволяють фламінго ковзати поверхнею води під час зльоту з водойми.
Наявність перетинок на ногах не дозволяє цим птахам в’язнути у мулі, коли вони переміщуються мілководдям у пошуках їжі. Перетинчасті лапи також дозволяють їм за необхідності плавати, а не ходити по воді.
Фламінго – найвідоміші птахи у світі, що стоять на одній нозі. Проте науковці досі не знають, чому так відбувається. Деякі вважають, що згинання однієї ноги під тіло дозволяє цим птахам зберігати тепло.
Проте, фламінго стоять так навіть в умовах дуже спекотного клімату. Тому існує й інша версія, за якою така поза – найзручніша для відпочинку птаха. Жодний варіант так і немає наукових доказів.
Де живуть фламінго?
Ці птахи зустрічаються у тропічному кліматі. Деякі їхні види мешкають на сході, заході та південному заході Африки. Інші різновиди зустрічаються винятково на півдні Південної Америки. Ці птахи мешкають на Галапагоських островах, на островах Теркс та Кайкос, на Багамах та в Індії.
Рожевий фламінго – єдиний вид цих птахів, що зустрічається на теренах України. Тут він є рідкісним залітним видом, що іноді зустрічається на півдні країни.
Регіон, де живуть фламінго, залежить від певного виду цих птахів. Загалом їхнім типовим середовищем існування є мангрові болота, лагуни, мілководні озера та припливні відмілі.
Фламінго не належить до видів птахів, що мігрують. Проте їхні колонії можуть переміщуватися до інших місць. Зазвичай вони роблять це, якщо у регіоні їхнього існування панує посуха чи недостатньо джерел харчування. Фламінго, які живуть на високогірних озерах, можуть переміщувати взимку на водойми, розташовані на нижчій висоті.
Що їсть птах фламінго?
Ці птахи всеїдні. Джерелом їх харчування може стати все, що зустрічається у достатній кількості у їхньому середовищі існування. Найчастіше за все фламінго їдять креветок, равликів, рибу та водорості.
Ці птахи занурюють голову у водойму та досліджують воду на наявність їжі. Якщо вони знайдуть щось їстівне, то зразу ковтають свою здобич. Щоденний раціон більшості фламінго складає лише 255 г. Проте за день ці птахи п’ють близько 3,8 літра води.
Раціон рожевих фламінго складається з водоростей та рачків артемія, які містять багато бета-каротину. Саме завдяки цьому червоно-помаранчевому пігменту в їжі оперення цих птахів набуває яскраво-рожевого кольору.
Довгі ноги дозволяють фламінго виживати у лагуні, на озері чи болоті та переміщуватися на глибші ділянки водойми. Тому ці птахи можуть ловити рибу та іншу здобич там, де вона вже недоступна для пташок з коротшими ногами.
ТОП-10 цікаві факти про птаха фламінго
- Гніздо фламінго нагадує міні-грязьовий вулкан, усередину якого самиця відкладає 1 яйце.
- Неповторне яскраве забарвлення фламінго пов’язано з наявністю великої кількості бета-каротина в їжі, яку ці птахи споживають.
- Коліна фламінго згинаються лише вперед та не можуть згинатися назад.
- Деякі фламінго живуть у водоймах з настільки їдкою концентрацією солей, що спалили би шкіру у більшості тварин.
- Фламінго можуть літати зі швидкістю 59 км/год.
- На великі відстані ці птахи літають переважно вночі.
- Фламінго здатні спати, стоячи на одній нозі.
- Колонії фламінго у Східній Африці можуть налічувати понад мільйона особин, що робить їх найбільшими пташиними зграями у світі.
- Пращури сучасних фламінго існували на Землі ще 30 млн років тому.
- Зображення фламінго можна побачити на прапорі Багамських островів.
Розмноження фламінго
Ці птахи не мають чітко визначеного сезону розмноження. Проте він завжди настає у той самий час для всієї колонії фламінго. Пташенята з’являються на світ одночасно, за ними доглядає вся зграя. Рівень опадів та кількість доступної їжі суттєво впливають на час розмноження фламінго.
Під час шлюбного періоду самці влаштовують променади перед самицями. При цьому вони чистять пір’я та демонструють своє доглянуте оперення.
Фламінго вважаються сезонно моногамними птахами. Тобто кожного наступного сезону вони утворюють іншу пару. Проте деякі самці можуть спаровуватися з кількома самицями.
Гніздо фламінго являє собою насип з мулу з невеликим заглибленням у верхній частині. Самиця відкладає у цю норку одне яйце. Обидва батьки позмінно висиджують його протягом 27-31 днів.
Новонароджене пташеня фламінго важить 85 г. Тіло у нього вкрите білим пухом, а дзьоб прямий. Оперення стає у фламінго повністю рожевим у віці двох років. Дзьоб поступово набуває вигнутої форми, коли пташенятам виповнюється 11 тижнів.
Молоді фламінго живуть поряд з батьками протягом 5 днів. Весь цей час вони годують його, відригуючи їжу йому у дзьоб.
По завершенні першого тижня життя пташенята приєднуються до невеликої групи інших молодих птахів, з якими живуть протягом 3-х тижнів. У цей час батьки ще підгодовують їх. Свого малюка вони впізнають за його писком та гудінням.
По завершенню цих трьох тижнів батьки переміщують пташенят до великої групи інших молодих фламінго. У ній пташенята навчаються самостійно здобувати їжу. Статевої зрілості ці птахи здобуваються у віці 3-5 років.
У дикій природі вони живуть від 20 до 30 років, а у зоопарках – до 50 років. Найбільша тривалість життя фламінго, відома науковцям, становила 83 роки.
Природні вороги та загрози фламінго
До головних природних ворогів фламінго належать хижі птахи (орли, стерв’ятники, шуліки), лелеки, ракуни, дикі свині, лисиці, леопарди Жоффруа. Дорослі птахи перебувають у відносній безпеці у своїй колонії. Проте яйця та пташенята найчастіше за все стають здобиччю цих хижаків.
Багато видів фламінго живе у лагунах та на інших водоймах. Тому головну загрозу для їхнього життя становить забруднення води.
Втрата середовища існування через осушення та забудову регіонів з мангровими болотами та озерами також становить загрозу для популяції цих птахів. Проте загалом їхня чисельність поки не викликає особливого занепокоєння.
Популяція фламінго
Популяції шести наявних видів фламінго суттєво відрізняються. На островах Теркс і Кайкос мешкає від 260 до 330 дорослих особин червоних фламінго.
Популяція малого виду налічує від 2,2 до 3,2 млн особин. Деякі з них мешкають у західній та південній Африці, інші – у Південній Азії. Популяція чилійського виду цих птахів налічує близько 300 тисяч особин.
Чисельність рожевих фламінго у світі становить від 550 до 680 тисяч особин. Зустрічаються вони у деяких регіонах Африки та Азії.
Популяція андійського виду погано вивчена, тому його чисельність напевно не відома. Вважається, що на теренах Південної Америки мешкає близько 11 600 особин цих птахів.
Чисельність жовтодзьобих фламінго становить 106 тисяч особин. Їхня популяція перебуває під загрозою зникнення, але поки класифікується як стабільна.
Червоні та рожеві фламінго охороняються законом. Їхні популяції лише зростають та не викликають поводів для занепокоєння. Малий та чилійський види класифікуються як ті, яким загрожує зникнення, адже їхня кількість суттєво зменшилася.
Популяція андійського фламінго також зменшується, але вид поки що має статус вразливого. Пташиний грип та туберкульоз – найпоширеніші захворювання цих птахів, через які вони гинуть у дикій природі.