Плямистий еублефар чи леопардовий гекон – одна з перших ящірок, що була одомашнена. Сталося це ще у 1970-ті роки. Дуже швидко плямистий еублефар став одним з найпопулярніших плазунів у домашніх умовах. Наразі виведено понад сотню унікальних кольорових варіацій цих милих ящірок, що часто тривають у домівках.
Плямистий еублефар чи леопардовий гекон – класифікація та наукова назва
Цей дивовижний плазун ряду Лускаті є ящіркою родини Геконові, в якій представляє підродини Еублефарів. Остання налічує 5 родів, які об’єднують 27 видів.
Плямистий еублефар є представником роду Леопардові гекони (Eublepharis). Останній об’єднує 7 видів. Крім плямистого еублефара доволі відомими також є іранський та туркменський еублефари.
Наукова назва плямистого еублефара – Eublepharis macularius. Перша її складова, що є назвою цього виду ящірок, перекладається як «функціональні віки». Пов’язано це з тим, що на відміну від більшості видів геконів еублефари мають повністю функціональні віки. Друга складова назви перекладається як «плямистий», що підкреслює наявністю плям на тілі.
Представники цього виду є найвідомішим видом ящірок, яких тримають у домашніх умовах на теренах Європи. Цих геконів легко впізнати за наявністю леопардових плям на тілі. Саме це й зумовило появу їхньої назви.
Як виглядає ящірка еублефар плямистий?
Цей вид геконів у дикій природі зазвичай має жовтий колір тіла з невеликими коричневими чи чорними плямами. Плямисті ділянки рівномірно розташовані по всьому тілу, голові та хвосту.
Леопардові гекони, які тільки народилися, замість плям мають горизонтальні смужки на тілі. З віком вони набувають типового для плямистих еублефарів вигляду.
Леопардові гекони, виведені у домашніх умовах, можуть мати понад сотню кольорових варіацій. Найбільш популярними є особини без плямистого візерунка та альбіноси. Не менш поширені у домашніх умовах плямисті еублефари з помаранчевим, білим, червоним, блідо-ліловим та навіть повністю чорним забарвленням тіла.
Плямистий еублефар – гекон середніх розмірів. Довжина тіла у цих ящірок при народженні становить лише 7,6-10 см. Важать вони лише кілька грамів. Проте ці дивовижні гекони дуже швидко ростуть.
У віці 1,5 року вони вже сягають своїх дорослих розмірів – 17-27 см. Важать дорослі особини у межах 50-80 г. При цьому самиці завжди трохи менші за самців.
Плямисті еублефари, яких тримають у неволі, відрізняються від диких особин кремезнішим тілом. У них також товстіші лапки та трохи ширша голова.
Леопардовий гекон у дикій природі має більш худорляве тіло. Товстий хвіст у цих ящірок містить чималий запас жиру. Проте у диких особин він, подібно до тіла, значно тонший, ніж в одомашнених геконів.
Де живе плямистий еублефар чи леопардовий гекон?
Ці милі ящірки у дикій природі зустрічаються по всьому Ближньому Сходу. Ареал поширення плямистих геконів охоплює Індію, Непал, Пакистан, Афганістан та Іран. Зазвичай ці ящірки населяють спекотні сухі пустелі та чагарникові зарості.
Леопардові гекони живуть у пустельних місцевостях, де немає щільної рослинності. Вони вправно бігають піщаними теренами. У випадках загрози життю плямистий еублефар швидко ховається серед скелястих виступів чи у неглибоких норах.
Поведінка та спосіб життя леопардового гекона
Як у природі, так і у неволі, ці ящірки ведуть переважно нічний спосіб життя. Найбільш активні вони надвечір та рано-вранці. У природі леопардові еублефари протягом спекотного дня ховаються серед скель чи у норах, а вночі виходять на полювання.
Поза сезоном розмноження ці гекони живуть поодинці, але зрідка можуть утворювати невеликі групи. Піщані кольори та плямисті візерунки дозволяють їм зливатися з пісками та скелястими поверхнями у їхньому середовищі існування.
Також плямистий еублефар має дуже чуткий слух та гострий нічний зір. Завдяки цьому він може виживати у пустелях.
Як і більшість плазунів, леопардовий гекон може відкидати хвіст у разі загрози. Також він скидає свою шкіру кожні 4-8 тижнів. Молоді особини линяють частіше, бо ростуть швидко, а дорослі – кожні 2 місяці.
Нерідко ці ящірки з’їдають свою скинуту шкіру. Таким чином вони отримують додаткове джерело поживних речовин. Крім того, так плямистий еублефар позбавляється від свого запаху, що дозволяє хижакам виявити його.
Зазвичай леопардові гекони мовчазні. Проте у випадку переляку чи можливої загрози життю вони видають звуки, що схожі на чиркання чи лай.
При цьому їх крик триває лише кілька секунд та має відлякати хижака, що наблизився. Також ці гекони видають звуки на кшталт чиркання при спілкуванні один з одним у шлюбний період та при спаровуванні.
Що їсть плямистий еублефар чи леопардовий гекон?
Ці гекони – винятково комахоїдні тварини. Харчуються вони переважно дрібними комахами. Хоча загалом плямистий еублефар не дуже розбірливий в їжі. Найчастіше до його раціону належать жуки, сарана, коники та цвіркуни, мухи та їхні личинки, таргани, равлики, багатоніжки.
Леопардові гекони у дикій природі нерідко харчуються павуками та скорпіонами. За відсутності іншої їжі, вони можуть полювати на менших за них ящірок.
Плямистих еублефарів у неволі краще за все годувати комахами, які були спеціально вирощені для годування домашніх ящірок. Цей корм зазвичай продається у зоомагазинах. Він містить цвіркунів, тарганів та мотилів.
ТОП-7 цікаві факти про плямистого еублефара
- Ці ящірки – одні з небагатьох геконів, які не мають липких подушок на пальцях ніг. Замість цього у них є крихітні кігті, що дозволяють легко переміщуватися серед сухих та кам’янистих пустель Близького Сходу.
- На відміну від інших геконів, плямисті еублефари мають повністю функціональні віки.
- За популярністю як домашні улюбленці з переліку плазунів ці милі ящірки поступаються лише бородатим агамам.
- Леопардові гекони у випадку загрози їхньому життю можуть скидати, а потім знову відрощувати протягом кількох тижнів свій великий товстий хвіст.
- На відновленому після скидання хвості буде вже зовсім інший візерунок чи інший кольоровий відтінок.
- Ці ящірки на відміну від більшості інших геконів ведуть переважно наземний, а не деревний спосіб життя.
- Плямисті еублефари вправно бігають по землі, але зі значними зусиллями переміщуються нагору по стовбурах дерев.
Розмноження леопардових геконів
Ці ящірки набувають статевої зрілості у віці 18-24 місяців. Вони не моногамні, і протягом життя спаровуються з різними партнерами.
Під час шлюбного періоду плямисті еублефари виділяють феромони для привертання уваги партнера. Самці нерідко змагаються один з одним за самиць.
Шлюбний період у леопардових геконів приходиться на весну-літо. Проте у домашніх умовах ці ящірки можуть розмножуватися цілий рік.
Самиці роблять кладки з 1-2 яєць за раз. Проте після спаровування вони можуть створити до 3-х окремих кладок. Більшість самиць леопардових геконів відкладає яйця за 3-4 тижні після успішного спаровування.
Період інкубації у плямистих еублефарів триває 35-90 днів. Яйця у цих ящірок маленькі, овальної форми, з м’якою, а не твердою шкарлупою.
Цікавим є той факт, що стать леопардового гекона визначається температурою, при якій зберігаються яйця. Це нерідко використовують заводчики цих ящірок. При вищих температурах (+30…+32°С) на світ з’являються самці, а при нижчих (+26…+28°С) – самиці.
Попри чудове маскування, у цих геконів у дикій природі чимало ворогів. Найчастіше за все на плямистих еублефарів полюють змії, великі ящірки (особливо варани), птахи, жаби та лисиці.
Плямистий еублефар у домашніх умовах
Леопардові гекони доволі поширені як екзотичні домашні улюбленці. Така популярність зумовлена фотогенічним виглядом цих ящірок, їх невеликими габаритами, спокійним та дружнім характером. Інші гекони більш лякаються людей або проявляють до них агресію.
Також плямистих еублефарів легко розводити у неволі. Ці ящірки добре почувають у доволі широкому діапазоні температур та рівні вологості. Їх можна тримати у домашніх умовах у будь-якому куточку планети.
Леопардові гекони підходять навіть для новачків. Вони не вимогливі у догляді, дуже слухняні та приязні. Проте не варто заводити плямистого еублефара, якщо вдома є маленькі діти. Для підлітків це буде ідеальна кімнатна ящірка.
Для малюка леопардового гекона потрібен акваріум об’ємом лише 37 л. Дорослих особин слід тримати в акваріумі об’ємом у межах 75-150 л. Важливо, щоб тераріум був не дуже довгим та не занадто високим. В ідеалі потрібно тримати в акваріумі лише одного леопардового гекона.
Для цих маленьких ящірок потрібно створити жаркі та сухі умови існування, максимально наближені для його природного середовища. Частина тераріуму повинна прогріватися до +26…+29°С, а інша, більш прохолодна – до +23…+26°С. Також повинна бути невелика, найтепліша частина для купання з температурою +32…+35°С.
Оптимальна вологість для тримання цих геконів – у межах 30-40%. У тераріумі неодмінно слід створити подобу ландшафту їхнього природного середовища існування. Потрібно додати скелясті укриття, гілки та камінчики.