Дюгонь – один з небагатьох травоїдних морських ссавців, що існують нині. Подібно до ламантина, він зустрічається у прибережних водах тропічних регіонів світу. Дюгонь повільно переміщується та харчується травою на дні океану. Завдяки цьому способу життя він також відомий як морська корова чи морська свиня.
Дюгонь – класифікація та наукова назва
Дюгонь – один з чотирьох нині наявних представників ряду Сирени. До інших належать 3 види ламантинів. При цьому дюгонь – єдиний представник родини Дюгоневі (Dugongidae). Інша тварина цієї родини вимерла ще у 18 ст. через нерегульоване полювання.
Дюгонь – морський ссавець, що належить до однойменного роду Дюгонь (Dugong). Його наукова назва – Dugong dugon.
Перша складова походить з французької мови та означає «морська корова». Загалом вважається, що назва дюгонь походить з мови одного з філіппінських племен, та пізніше була запозичена європейцями.
Судячи з виявлених скам’янілостей, у родині Дюгоневі існувало 19 родів. Попри значну фізичну різницю, ці тварини найбільш пов’язані з сучасними слонами. Ці дві групи, скоріш за все, відокремилися одна від одної понад 50 млн років тому.
Перші представники ряду Сирени, імовірно, були чотириногими земноводними ссавцями, які мали змогу вільно пересуватися по суші та у воді. Вважається, що за габаритами вони були наче бегемоти. Як і сучасні дюгоні, їхні пращури харчувалися винятково рослинною їжею на мілководді.
Як виглядає дюгонь? Опис тварини
Дюгоні – великі тварини з довгим тілом та невеликою головою. Остання майже зразу переходить у товстий веретеноподібний тулуб з хвостовим плавником. Шкіра у дюгоня коричневого чи сірого кольору.
Довжина цих морських тварин – у межах 2,4-3 м. Вага дюгоня сягає до 500 кг та зумовлена товстим шаром жиру, що надійно захищає цих тварин у холодній воді.
Дюгоні переміщуються у воді, як дельфіни, завдяки рухам хвоста вгору та вниз. Передні ласти у них нагадують весла. Завдяки ним дюгонь може керувати своїми рухами та маневрувати. Задні кінцівки та спинний плавник у нього відсутні.
Попри дивний зовнішній вигляд, дюгоні мають майже ті самі риси, що й інші наземні ссавці. Помітної різниці між самцями та самицями немає.
Різниця між дюгонем та ламантином
Обидві морські тварини належать до того й самого ряду Сирени. Проте вони є представниками різних родин. Ламантини належать до родини Ламантинові, а дюгоні – до Дюгоневі. Також між цими тваринами є кілька відмінностей у зовнішньому вигляді та поведінці.
Дюгоні мешкають винятково у прибережних морських водах. Ламантини також можуть зустрічатися й у прісноводних водоймах.
Ці тварини також відрізняються завдяки хвосту. Проте загалом на перший погляд їх помилково може прийняти за єдиний вид.
Поведінка та спосіб життя дюгоней
Дюгоні – соціальні тварини. Вони полюбляють компанію інших істот, але при цьому не мають певних соціальних груп. Нерідко дюгоні переміщуються поодинці чи парами.
Вони також можуть об’єднуватися у великі стада з кількох сотень особин. Проте ці групи з легкістю формуються та так само легко розпадаються.
Дюгоні – морські тварини, що постійно мігрують. Вони можуть долати чималі відстані у своєму природному середовищі у пошуках їжі.
Попри великі габарити тіла, дюгоні можуть переміщуватися зі швидкістю до 20 км/год. Проте чимало інших аспектів поведінки цих морських тварин залишається загадкою для науковців.
Дюгоні мають поганий зір, але компенсують це гострим слухом та нюхом. Вони спілкуються один з одним завдяки звукам, що схожі на свист, лаяння та чиркання. Кожен звук дюгоня має своє значення – від прояву агресії до симпатії.
Попри чудову адаптацію до водного середовища, ці тварини можуть залишатися під водою не більш ніж 6 хвилин. Потім вони неодмінно повинні виплисти на поверхню, щоб подихати повітрям.
Іноді дюгоні дихають, висовуючи голову над водою, але стоячи на морському дні. Клапани в їхніх ніздрях закриваються при зануренні, що запобігає потраплянню води.
Де живе дюгонь та яке має середовище існування?
Ці морські тварини зустрічаються у теплих тропічних водах у прибережних районах Тихого та Індійського океанів. Зазвичай їх приваблюють місця, де є підводні луки з морською травою.
Ареал поширення дюгоней доволі великий, але при цьому дуже фрагментований. До нього належить Мадагаскар, східне узбережжя Африки, Перська затока, узбережжя Індії та Шрі-Ланки, а також Тихоокеанський регіон навколо Південно-Східної Азії та Австралії. Також науковці вважають, що багато тисяч років тому ці тварини могли жити на теренах Середземного моря.
Дюгоні часто зустрічаються у затоках, мангрових заростях та в інших мілководних районах навколо континентів та островів. Вони надають перевагу підводним пасовищам на глибині близько 9 м.
Проте на короткі проміжки часу дюгоні можуть пірнати на глибину понад 36 м у пошуках їжі. Відомо, що окремі популяції цих морських тварин нерідко відвідують коралові рифи та глибші води, попри недостатню кількість їжі у цих районах.
Що їсть дюгонь?
Дюгоні – травоїдні тварини. Їхній раціон складається переважно з водоростей. Дюгоні можуть харчуватися листям або виривати всю рослину з корінням.
Деякі популяції цих тварин пристосувалися споживати безхребетних (молюсків, черв’яків та медуз), що ховаються серед водоростей. Проте дюгоні харчуються ними лише за відсутності рослинності.
Ці морські тварини плавають по дну у пошуках трави. Розшукувати їжу їм допомагають чутливі щетинки, розташовані на мордочці та по всьому тілу. Мускулисті губи дозволяють засмоктувати значну кількість їжі за один раз.
Пошуком їжі дюгоні займаються як вдень, так і вночі. Щоб вижити, їм потрібно щоденно споживати багато рослинності.
ТОП-7 цікаві факти про дюгоней
- Вважається, що дюгоні та ламантини могли стати прообразом сирен з давньогрецьких міфів. Через це ряд, що об’єднує цих морських тварин, був названий Сирени (Sirenia).
- Дюгонь – тварина, що є важливою складовою багатьох морських культур.
- У Малайзії виявлено наскельний малюнок віком 5000 років із зображенням цієї морської тварини.
- Назва «дюгонь» у перекладі з малайської мови означає «русалка».
- У Стародавній Японії випадково спійманих дюгоней розміщали в акваріумах та демонстрували як «морських дів».
- Спокійний характер дюгоней дозволяє займатися дайвінгом у безпосередній близісті від цих тварин.
- У молодих дюгоней удвічі більше зубів, ніж у дорослих особин.
Розмноження дюгоней
У дюгоней немає певного шлюбного періоду. Вони можуть спаровуватися цілий рік, коли виникає така можливість. Коли ці тварини збираються в одному районі, самці змагаються один з одним з метою привернути увагу самиць.
Самиця дюгоня зазвичай виношує одного (дуже рідко – двох) малюка протягом року. Дитинча з’являється на світ під водою. Проте малюк повинен дуже швидко вибратися на поверхню, щоб подихати. Протягом перших 18 місяців життя він харчується молоком матері.
Самиця навчає свого малюка харчуватися травою, спілкуватися з родичами та виживати у дикій природі. При наближенні хижака молоді дюгоні ховаються за спиною матері.
Статева зрілість у цих тварин настає у віці 6 років. Проте це може статися і пізніше у разі відсутності достатньої кількості їжі. Досягнув статевої зрілості, молоді дюгоні покидають матір та шукають собі пару.
Самиця дюгоня народжує малюка раз на 3-7 років. У дикій природі ці морські тварини живуть 50-70 років.
Природні вороги та загрози для дюгоней
Великі габарити – єдиний захист дюгоня. Своїм габаритним тілом ці морські тварини можуть відбиватися від різних хижаків. Проте вони нічого не можуть протиставити акулам, крокодилам та косаткам, що їх головними природними ворогами.
Молоді дюгоні найбільш вразливі у перші роки свого життя. Чимало цих тварин також гине від хвороб та паразитів. Саме це разом з діяльністю людей є головними причинами зниження чисельності дюгоней.
Протягом багатьох століть люди полювали на цих морських тварин через їхній цінний жир, шкіру та м’ясо. Наразі дюгоні захищені міжнародними законами.
Проте втрата середовища існування через розвиток прибережних районів та забруднення води становлять головні загрози для цих морських тварин. Через розливи нафти, хімічні викиди та радіаційне забруднення окремі частини прибережної зони стають непридатними для життя.
Також дюгоні нерідко гинуть при зіткненні з морськими судами чи заплутавшись у риболовних сітках. Підводний шум може порушувати природний спосіб життя цих тварин та створювати для них дискомфорт. Зміна клімату також може призвести до істотного змінення середовища існування дюгоней.
Популяція дюгоней
Наразі дюгоні класифікуються як тварини, яким загрожує зникнення. Попри міри захисту, їхня чисельність продовжує скорочуватися. Через специфічний раціон та повільний репродуктивний цикл дюгоні особливо чутливі до змін навколишнього середовища.
Полювання на дюгоней досі залишається невіддільною практикою у багатьох регіонах світу. Проте у деяких австралійських штатах створені заповідники для цих тварин.
Точні дані щодо чисельності дюгоней у дикій природі наразі невідомі. В Австралії було проведено кілька досліджень щодо життя цих морських тварин.
Було виявлено, що деякі місцеві популяції дюгоней налічують не одну тисячу особин. Проте в інших регіонах світу таких досліджень не проводилося. Тому загалом складно оцінити чисельність дюгоней на планеті.