Гімалайська або червона панда – одна з найрідкісніших тварин у дикій природі. Її популяція налічує приблизно 2500 особин, що зустрічаються лише в помірних лісах на схилах Гімалаїв. Червона або мала панда зовні доволі схожа на ракуна та вважається однією із наймиліших тварин у світі.
Гімалайська або червона панда – класифікація та наукова назва
Червона панда – ссавець родини Пандові (Ailuridae), роду Панда (Ailurus). Класифікація цієї тварини Гімалаїв тривалий час була невизначеною остаточно. Через схожість на ракуна її спочатку класифікували як представника родини Єнотові. Також малу панду, подібно до великої, спочатку відносили до родини Ведмедеві.
Лише молекулярні дослідження цієї тварини дозволили відокремити її у окрему родину Пандові. Остання є близькою до таких родин, як Єнотові, Куницеві та Скунсові, і разом із ними об’єднується у надродину Мустелуваті.
Наукова назва червоної панди – Ailurus fulgens. Вона перекладається приблизно як «блискуча кішка». Цю назву мала панда отримала від французького натураліста Фредерика Кюв’є.
Серед непальців ця тварина також відома як «вогняна лисиця», «рудий ведмежий кіт» або «котячий ведмідь». Назва «панда» до неї вперше була застосована в 1821 р. Хоча достовірної теорії походження цього слова немає.
До уваги! Гімалайські та великі панди мають схожу назву, подібне середовище існування та обидві харчуються бамбуком. Зовнішньо ці тварини дуже відрізняються, хоча відомо, що вони мали спільного пращура, який існував мільйони років тому.
Як виглядає гімалайська або червона панда? Опис тварини
Гімалайська, червона чи мала панда – дуже мила тварина, що за габаритами схожа на велику домашню кішку. Вона має котячу мордочку з великими загостреними вухами та довгий пухнастий хвіст.
Тіло червоної панди вкрито довгим та м’яким густим хутром іржавого кольору зверху та темного – знизу. Лише вуха, мордочка та щічки у цієї тварини білі, як і плями над очима.
Довжина тіла у червоної панди становить 1,2-1,4 м, а хвоста – 40-60 см. Заввишки ця тварина сягає 40 см, а її вага варіюється в межах 9-15 кг.
Гімалайська панда має червонувато-коричневі смуги, які проходять по обидва боки білої мордочки. Хвіст в неї смугастий, із світлими та темними кільцями, що чергуються.
Густе хутро добре зігріває гімалайську панду взимку. Крім того, ця тварина має густе і шерстисте хутро на підошвах ніг. Воно не лише добре зігріває ноги, але й запобігає ковзанню на мокрих гілках.
Напіввтяжні кігті дозволяють малій панді лазити та триматися на гілках. Також ця тварина має сильні, міцні щелепи, що дозволяють їй жувати бамбук.
Подібно до великої панди, червона панда також має подовжену кістку зап’ястя, яка нагадує великий палець. Завдяки цій особливості, тварина може тримати бамбук у процесі його споживання.
До уваги! Гімалайська панда – тварина, що дуже схожа на єнота (ракуна). Проте, на відміну від останнього вона має іржаво-червоне-біле, а не сіро-біле забарвлення. Крім того, ці тварини відрізняються середовищем існування та раціоном.
Поведінка та спосіб життя гімалайської або червоної панди
Червона панда – нічна тварина, що за винятком сезону розмноження веде поодинокий спосіб життя. Вдень вона відпочиває на гілках високо в кроні дерев. Червона панда зазвичай спить, обмотавши тіло своїм довгим густим хвостом, щоб краще зігріватися.
Відомо, що малі панди харчуються на деревах. Проте вони зазвичай спускаються на землю із настанням сутінків, щоб зайнятися пошуками їжі в безпечній темряві.
Червона панда – сильний і спритний скелелаз. Вона із легкістю переміщується вгору по деревах, якщо їй загрожують хижаки. Гострі кігті допомагають їй у цьому.
Червоні панди – територіальні тварини, які позначають свою територію послідом, сечею та виділенням мускусного секрету з анальних залоз. Площа території самиці сягає 2,5 кв. км, а самці – вдвічі більше. Також відомо, що ці тварини спілкуються між собою за допомогою короткого свисту та писку.
Мала/гімалайська або червона панда – ТОП-10 цікаві факти
- Перші згадки про гімалайську панду в Китаї датуються ще 13 ст., тоді як європейці дізналися про існування цієї тварини лише в 19 см.
- Офіційне «відкриття» малої панди відбулося у 1821 р. Її знайшов та описав природознавець Томас Хардвік.
- Китайці звуть червону панду «хо-ху» (тобто «вогняний лис»), а мешканці Непалу – «пуун’я» («пожирач бамбуку»). Вважається, що останнє посприяло появі сучасної назви цієї тварини.
- Гімалайські панди видають звуки «уа», через що Томас Хардвік спочатку так і назвав.
- Природознавець Фредерик Кюв’є описував червону панду як «чарівне створіння, одне з наймиліших серед чотирилапих».
- Цікаво, що браузер Firefox названий на честь гімалайської панди, і саме її зображення, а не рудої лисиці помітно на логотипі.
- У разі загрози червона панда може ставати на задні лапи, і таким чином здаватися значно крупнішою.
- Хоча мала панда – хижий ссавець, майже 95% її раціону становить рослинна їжа – молоде листя та паростки бамбуку.
- За добу гімалайська панда споживає до 4 кг бамбукових паростків.
- В неволі мешкає близько 350 червоних панд, які населяють 85 найбільших зоопарків світу.
Де живе гімалайська або червона панда та яке її середовище існування?
Ареал розповсюдження червоної панди охоплює Південно-Східну Азію (Непал, Бутан, Індію, М’янму та Південний Китай). Ці тварини поширені переважно в помірних лісах Гімалаїв на висоті від 1800 до 4000 м. Їх нерідко можна побачити в бамбукових заростях.
Дослідження, проведене в 2001 р., показало, що 79% червоних панд мешкають поблизу (в межах 100 м) найближчої водойми. Вчені вважають, що якісне джерело води також може мати вирішальне значення при виборі місця існування цими тваринами. Крім того, відомо, що червоні панди надають перевагу місцевості, де середня температура сягає +10+25°С, а щорічна норма опадів становить 350 мм.
Що їсть гімалайська/червона панда?
Хоча мала панда належить до групи хижих ссавців, вона харчується переважно рослинною їжею. Пагони бамбука становлять значну частину її раціону.
Однак, у червоної панди коротка травна система, тому вона не може отримувати достатньо поживних речовин лише від споживання бамбука. Тому ці тварини також харчуються жолудями, ягодами та травами.
Ще до раціону гімалайської панди належать комахи та їх личинки, миші, ящірки та пташині яйця. Тобто червоні панди – всеїдні тварини. Окрім чудового зору, нюху та слуху, ці ссавці мають довгі білі вуса на мордочці, що допомагають їм орієнтуватися серед густої рослинності у нічний час при пошуках їжі.
Розмноження гімалайської або червоної панди
Сезон розмноження у цих тварин зазвичай приходиться на січень-березень. Самиця народжує 1-5 малюків (найчастіше за все – двох), яких виношує приблизно 4 місяці. Перед цим вона будує гніздо в дуплі дерева, серед коріння або у бамбукових заростях. Самиця застеляє своє житло листям, мохом та іншим м’яким рослинним матеріалом.
Дитинчата малої панди народжуються сліпими. Хоча вони відкривають очі вже протягом наступних тижнів, їх зір недостатньо розвинутий у перший місяць життя.
Малюки червоної панди можуть не покидати гнізда перші 3 місяці життя. Вони вибираються з нього лише, коли достатньо зміцніють, щоб долати складні гілки. Дитинчата гімалайської панди харчуються виключно бамбуком. Проте до 5-ти місяців вони також споживають материнське молоко.
Статевозрілими червоні панди стають приблизно через рік. До цього часу молоді особини живуть поруч із матір’ю. Тривалість життя гімалайської панди може сягати 8-12 років.
Однак існує високий рівень смертності серед молодих червоних панд: майже 80% не досягають статевої зрілості. В неволі ці тварини можуть жити до 14-18 років.
Хижаки та загрози для червоної/гімалайської панди
Через те, що червоні панди живуть у високогірних лісах, вони мають менше природних хижаків, ніж ті тварини, що живуть нижче по схилах. Снігові барси та куниці – єдині справжні хижаки гімалайської панди разом із хижими птахами. На малюків цих тварин можуть полювати дрібні хижаки.
Однак найбільшу загрозу для червоних панд становить вирубка лісів. Через посягання людини на природне середовище існування цих тварин та браконьєрство чисельність популяції гімалайських панд різко скоротилася.
Тварини, що залишилися, вимушені були переміститися в більш ізольовані райони. Крім того, певну загрозу для малих панд становить зміна клімату, що впливає на зменшення бамбукових заростей, від яких залежні ці ссавці.
Наразі гімалайська або червона панда належить до видів тварин, які перебувають під загрозою зникнення в дикій природі. За оцінками, популяція червоної панди в природи становить близько 2500 особин.
Більшість цих тварин мешкає у невеликих зонах національних парків. В Азії, Європі та Північній Америці також створено низку програм розведення червоних панд у неволі. Особливого успіху у розведенні цих тварин у неволі досягли працівники китайського зоопарку Хефей.