Ібіси – болотні птахи, що зустрічаються у теплому кліматі по всьому світі. Вони є віддаленими родичами чапель та більш споріднені до косарів. У Стародавньому Єгипті птах ібіс вважався священним та сприймався як втілення бога Тота.
Птах ібіс – класифікація та наукова назва
Ібіси належать до ряду Пеліканоподібні, родини Ібісові (Threskiornithidae). Остання об’єднує 34 види великих птахів, які поділяються на 2 підродини – Ібісні та Косареві.
Підродина Ібісні налічує 13 наявних та 2 вимерлі роди. Загалом існує 29 сучасних та 4 вимерлі види ібісів. Рід справжніх ібісів (Threskiornis) об’єднує 5 сучасних та 1 вимерлий вид. Типовим представником та найвідомішим видом серед них є ібіс священний.
На теренах України зустрічається лише 1 представник підродини Ібісні. Це – коровайка бура, що є одним з трьох видів роду Коровайки.
Вважається, що назва «ібіс» походить від давньоєгипетського слова «хаб», що означає «священний птах». Останнє пов’язане з тим, що стародавні єгиптяни вшановували його як уособлення бога мудрості.
Як виглядає птах ібіс?
Зовнішній вигляд ібісу може різнитися залежно від виду. Проте зазвичай довжина тіла у цих болотних птахів сягає 55-75 см.
Розмах крил може становити від 80 до 120 см. Наприклад, ібіс гігантський сягає 1 м заввишки та завдовжки та важить до 4,2 кг.
Самиці зазвичай менші за самців. Вони важать майже на 300 г менше. Крім того, самиці ібісів відрізняються меншими розмірами дзьоба та коротшими крилами.
Попри суттєві відмінності у зовнішньому вигляді, всі ібіси мають округлу форму тіла та довгі ноги. Дзьоб у цих птахів довгий та зігнутий донизу. Це дозволяє ібісам легко шукати завдяки йому їжу у воді чи мулі.
Забарвлення птаха ібіс може бути різним залежно від виду. Нерідко воно зумовлене тим раціоном та середовищем існування, що мають ці птахи. Наприклад, яскраво-червоне забарвлення ібіса червоного зумовлено споживанням великої кількості креветок.
У більшості видів ібісів лиса голова чи обличчя. Шкіра на цих ділянках набуває яскраво-червоного кольору під час шлюбного періоду.
Поведінка та спосіб життя ібіса
Ібіси живуть великими колоніями та активні переважно вдень. У світлий час доби ці птахи займаються пошуком їжі, відпочивають та чистять своє пір’я.
Ібіси створюють компактні гнізда, зазвичай із гілок, на невеликій висоті на кущах та деревах. Деякі види цих птахів гніздяться на крутих скелях. Живуть ібіси великими групами з сотень та навіть тисяч окремих пар.
Більшість видів цих болотних птахів мовчазні. Проте у сезон розмноження вони можуть видавати чимало шуму: хрипіти, пищати чи гучно дихати, щоб продемонструвати свою присутність. Самиці нерідко використовують особливі звуки для спілкування з пташенятами.
Всі наявні види ібісів здатні літати. Вони літають зграями від місць ночівлі до місць харчування та у зворотний бік. Траєкторія їх польоту зазвичай прямолінійна, але може бути й V-подібною.
Всі ібіси у зграї виконують помахи крилами синхронно та одночасно парують. При польоті вони тримають шию та ноги витягнутими, почергово роблячи помахи крилами та використовуючи повітряні потоки для парування.
Де живе птах ібіс?
Ці птахи зустрічаються в усіх теплих (від тропічних до субтропічних) регіонах світу. Ібісів немає лише в Антарктиді та на островах у південній частині Тихого океану. Найчастіше за все ці птахи населяють водно-болотні угіддя.
Також ібіси можуть зустрічатися на луках, пасовищах, у лісових масивах та на сільськогосподарських угіддях. Деякі види цих птахів можуть мешкати у гірських районах. Майже завжди ібіси зустрічаються поблизу води.
- Ібіс гігантський – ендемік Індокитаю. Він населяє болота та озера на сході та півночі Камбоджі, півдні Лаосу та південному заході В’єтнаму.
- Червоний ібіс поширений на болотах та серед мангрових лісів на півночі Південної Америки, а також на острові Тринідад.
- Білий ібіс мешкає на узбережжі, у лагунах, на болотах та серед мангрів у Центральній Америці, на півночі Південної Америки, у США та Мексиці.
- Ібіс-лисоголов населяє гірські регіони на півдні Африки та високогірні луки з низькорослими травами на висоті 1200-1850 м.
- Гагедаш поширений у саванах та на водно-болотних угіддях Субсахарської Африки. Іноді його можна побачити навіть у міських садах та парках.
- Чубатий ібіс – ендемічний птах Мадагаскару.
- Австралійський ібіс населяє вологі місцевості в Австралії та на островах Індонезії й Нової Гвінеї.
- Бура коровайка зустрічається у Південній Європі (включаючи Україну), Північній Африці, Австралії, Америці та окремих регіонах Азії.
Ібіс священний у Стародавньому Єгипті вшановувався як символ бога мудрості Тота. Останнього нерідко зображували з головою саме цього птаха.
Проте наразі ці ібіси в Єгипті не зустрічаються. Наразі їхні окремі популяції населяють Південну Аравію та терени Африки на південь від Сахари.
Що їсть птах ібіс?
Ці птахи харчуються майже всім, що знаходять у своєму середовищі існування. Проте переважно вони м’ясоїдні. Основу раціону ібісів становлять личинки комах, черв’яки, креветки, жуки, коники, дрібна риба та м’які ракоподібні.
Іноді ці птахи споживають водорості та водні рослини. Проте рослинна їжа складає меншу частину їхнього раціону.
Зазвичай ібіси шукають їжу у воді чи у мулі на дні водойми. Вони також можуть за допомогою свого довгого дзьоба зондувати ґрунт на наявність потенційної здобичі. Ці птахи також можуть вишукувати комах, черв’яків та інших дрібних істот серед розщелин скель.
Дзьоб в ібісів чудово пристосований до пошуку їжі у мулі. Ніздрі розташовані біля його основи, а не на кінчику. Це дозволяє ібісу дихати під час зондування водойми.
Чутливі рецептори допомагають цим птахам ідентифікувати їжу ще до її підіймання з води. Тому в ібісів немає потреби діставати з водойми та розглядати кожну здобич. Вони захоплюють лише те, що можуть з’їсти.
ТОП-5 цікаві факти про ібіса
- Ібіс – один з найвідоміших болотних птахів у світі. Він зустрічається на всіх континентах, крім Антарктиди.
- Дзьоб у пташенят ібіса прямий при народженні, але через 2 тижні починає набувати зігнутої донизу форми.
- У більшості видів ібісів є лисі ділянки на голові, обличчі та грудях. У сезон розмноження ці області набувають яскраво-червоного кольору.
- Ібіси можуть ідентифікувати їжу, знайдену у водоймі, навіть, якщо ще не побачили її. Це дозволяють робити їхні чутливі рецептори, розташовану у дзьобі.
- Подібно до фламінго, червоний ібіс набуває яскраво-рожевого чи навіть червоного забарвлення через споживання великої кількості креветок, що містять пігмент, який сприяє прояву такого кольору.
Розмноження ібісів
Сезон розмноження залежить від виду ібісів та середовища їх існування. У цей час окремі зграї цих птахів об’єднуються, утворюючи величезні колонії. Деякі види ібісів створюють моногамні пари, інші – щороку вибирають нового партнера.
Ці птахи у шлюбний період дуже гамірливі та говіркі. Самці видають різні хрипи та скрипи, щоб привернути увагу самиць. Створена пара разом споруджує гніздо з троснику, гілок та трави.
Самиця ібіса народжує від 3-х до 5 пташенят за сезон. Обидва батьки позмінно висиджують яйця протягом 3-4 тижнів, а потім вигодовують своє потомство.
Тіло у пташенят ібіса вкрито коричневим, сірим чи чорним пухом. Повноцінне оперення у них з’являється на 28-56 день після народження.
Після цього вони ще 1-4 тижні живуть поряд з батьками, а потім стають повністю самостійними. Проте у деяких видів ібісів молодь живе з дорослими птахами довше, щоб навчитися стратегії пошуку їжі та особливостям міграції.
Ібіси у дикій природі живуть у середньому від 16 до 27 років. Найстарішому білому ібісу, що був виявлений у своєму середовищі існування, було не менш ніж 16 років та 4 місяці.
Природні вороги та загрози ібісам
Головними природними ворогами ібісів є хижі птахи, мавпи, ворони, змії та ігуани. На чисельність популяції цих болотних птахів також впливає осушення водно-болотних угідь, використання пестицидів на полях та комерційна вирубка місць їхнього гніздування. Пташенята ібісів нерідко гинуть, коли випадають з гнізда.
Популяція ібісів
Більшість видів ібісів доволі поширені у багатьох куточках світу. Їхні популяції залишаються стабільно високими. Проте окремі різновиди цих птахів перебувають на межі зникнення.
До рідкісних видів належить марокканський ібіс-лисоголов. Раніше він зустрічався у Центральній та Південній Європі, Алжирі та Туреччині. Наразі цей вид зберігається лише у Марокко та Туреччині.
Втрати середовища існування – головна причина зниження його популяції. Комерційні лісозаготівлі знищують місця гніздування цих птахів.
Інший вимирущий вид – червононогий ібіс опинився на межі зникнення наприкінці 20 ст. Гігантський, сан-томейський та білоплечий ібіси також класифікуються як види, яким загрожує зникнення. Завдяки програмам розведення цих птахів у неволі вдається підтримувати їхні дикі популяції.