Мандрівний дрізд – один з найпоширеніших співочих птахів на теренах Північної Америки. Американці вважають цих пташок справжніми вісниками весни. У штатах Мічиган, Вісконсин та Коннектикут мандрівний дрізд визнаний національним птахом.
Мандрівний дрізд – класифікація та наукова назва
Мандрівний дрізд – співочий птах ряду Горобцеподібні. Він належить до родини Дроздові (Turdidae), роду Дрізд (Turdus). Останній налічує 87 наявних та 1 вимерлий вид.
Наукова назва мандрівного дрозда – Turdus migratorius. Перша складова у перекладі з латинської мови означає «дрізд», а друга – «той, що мігрує/мандрує». Така назва пов’язана з тим, що для цих пташок властиві складні міграційні шляхи.
Існує близько 6-7 підвидів мандрівного дрозда. Вони відрізняються між собою переважно ареалом поширення.
Цікавий факт! Серед індіанців Північної Америки існувало чимало міфів та легенд, пов’язаних з мандрівним дроздом. За деякими з індіанських вірувань, ця співоча пташка вважається символом миру.
Як виглядає мандрівний дрізд?
Мандрівний дрізд – порівняно невелика співоча пташка. Довжина тіла у неї у межах 20-28 см, а вага – близько 75-77 г. Розмах крил сягає 30-40 см. При цьому мандрівний дрізд є найбільшим видом дроздів, що зустрічаються у Північній Америці.
Зовні ця співоча пташка нагадує типового дрозда. Тіло у неї компактне, як у чикотеня – найпоширенішего виду дроздів в Європі.
Голова у мандрівного дрозда чорна, а спина та крила – також чорні чи темно-сірі. Грудка та черевце мають яскраво-помаранчевий колір, горло – смугасте, чорно-біле, а тонкий дзьоб – жовтий.
Хвіст у мандрівного дрозда порівняно довгий, по краях вкритий білими плямками. Самці зазвичай трохи більші та яскравіші за самиць. Останні мають тьмяніше оперення, особливо у верхній частині тіла. Подібно до самиць, виглядають й молоді птахи.
Цікавий факт! У каліфорнійських міфах мандрівний дрізд – птах, що здобув вогонь для людей. Нагадуванням про це слугує його яскраво-червоно-помаранчева грудка.
Мандрівний дрізд та вільшанка – головні риси відмінності
Мандрівного дрозда іноді звуть американською вільшанкою. Перші європейські переселенці помітили, що ці пташки зовні схожі червоно-помаранчевою грудкою. Саме це й посприяла появі такій назві.
Мандрівний дрізд
Вільшанка
Проте це єдина схожа риса між вільшанкою та мандрівним дроздом. Ці птахи не мають жодних родинних зв’язків.
Вільшанка належить до родини Мухоловкові, тоді як мандрівний дрізд – представник родини Дроздові. Крім того, останній відрізняється порівняно більшими габаритами тіла.
Спів мандрівного дрозда
Індіанці тлінгіта вважають, що мандрівний дрізд був створений, щоб тішити людей своїм чудовим співом. Зазвичай голос самиці можна почути лише, коли їй загрожує небезпека. Проте спів самця мандрівного дрозда може звучати майже всю добу з ранньої весни до осені.
Самці починають співати ще за годину до сходу сонця. Їхній спів може тривати до самого заходу. Фактично було підраховано, що за годину ці співочі пташки можуть виконати 1300 «пісень». Кількість музичних «творів», виконаних мандрівним дроздом у сезон розмноження протягом 120 днів, може сягати понад 1 млн.
Спів мандрівного дрозда не лише дуже частий, але й складний. Кожен самець має складний репертуар з 20 трелей, а також до 100 високих звуків.
Пісня мандрівного дрозда може змінюватися залежно від обставин та часу доби. Ці вокальні віртуози також належать до переліку птахів, що відомі своєю говірливістю та здатністю імітувати вокалізацію інших пташок.
Де живе мандрівний дрізд?
Мандрівні дрозди – найпоширеніші та найчисленніші представники родини Дроздові на теренах Північної Америки. Ці співочі пташки зустрічаються на значній частині Сполучених Штатів. Виняток становлять лише пустельні території Каліфорнії та Невади, а також північніші регіони Аляски.
Крім того, мандрівний дрізд доволі поширений у Канаді, включаючи навіть узбережжя Північного Льодовитого океану. Також ці співочі птахи зустрічаються на півночі Мексики.
Північні популяції мандрівного дрозда мігрують, тоді як ті, що мешкають у центральних регіонах, ведуть осілий спосіб життя. Зазвичай ці птахи населяють хвойні та змішані ліси, рідколісся та чагарникові зарості у помірному кліматі.
Мандрівний дрізд може зустрічатися на висоті до 4000 м. Також цих птахів можна побачити у міських садах, парках та лісових масивах поблизу міст.
Поведінка та спосіб життя мандрівного дрозда
Мандрівних дроздів можна побачити серед трави, де вони шукають їжу. Цих співочих птахів також можна помітити на галявинах у садках, на фермах та у міських парках. Зазвичай вони налаштовані приязно та не бояться людей.
Для мандрівних дроздів властива згуртованість та соціальна поведінка. Вдень вони літають невеликими групами до 20 особин. Проте на ночівлю мандрівні дрозди збиваються у великі зграї (до 200 особин).
Взимку ці птахи відлітають на південь, а навесні повертаються на північ. Їхні осінні міграції зазвичай пов’язані з пошуком їжі.
Мандрівний дрізд – денний птах, активний у світлу пору доби. Свою активність він розпочинає на світанку, зі співу, який можна почути рано-вранці.
Що їсть мандрівний дрізд?
Ці співочі птахи всеїдні. Вони можуть харчуватися як рослинами, так і безхребетними. До раціону мандрівних дроздів належать фрукти та ягоди (кизил, чорниця, рябина, малина, вишня, ожина). Також ці птахи ловлять черв’яків, гусениць, метеликів, коників, павуків, равликів та личинок жуків.
Мандрівний дрізд відіграє важливу роль у боротьбі з садовими шкідниками. Також він приносить користь, розповсюджуючи насіння фруктів та ягід.
Свою здобич на землі ці птахи шукають протягом дня, а комах ловлять у сутінках. Приблизно 60% раціону мандрівного дрозда складають фрукти та ягоди, що особливо важливі для птаха взимку.
Гніздо мандрівного дрозда
Створенням гнізда займається винятково самиця мандрівного дрозда. Вона збирає гілочки, траву, пір’я та папір, щоб сформувати зовнішню структуру майбутнього житла. Потім у хід йде мул, яким скріплюється вся ця конструкція.
Внутрішню частину гнізда самиця встилає м’якими матеріалами, використовуючи трави та іншу рослинність. На все будівництво пташка витрачає від 5 до 7 днів.
Завершена конструкція гнізда мандрівного дрозда може височіти на 7,5-15 см та сягати вшир до 15-20 см. Розташовується воно на розгалуженні гілок дерев або у щільному чагарнику. Зазвичай гніздо мандрівного дрозда знаходиться на висоті від 1,5 до 4,5 м.
Розмноження мандрівного дрозда
Сезон розмноження у цих співочих птахів відбувається у квітні-червні. Самці гордо розпрямляють свій хвіст та машуть крилами. При цьому вони видають заливні трелі, щоб привернути увагу самиць.
Самиця мандрівного дрозда зазвичай відкладає від 3-х до 5 яскраво-синіх яєць. За сезон ці пташки можуть мати 2 та дуже рідко навіть 3 кладки.
Пташенята з’являються на світ після 12-14 днів інкубації. Першим часом вони повністю залежать від матері. Щоб прогодувати пташенят, самиця мандрівного дрозда кожен день робить до 35-40 вильотів задля пошуків їжі.
Вже за 2 тижні молоді пташки можуть літати. Наступні 2-3 тижнів вони харчуються поблизу батьківського гнізда. Молоді птахи стають статевозрілими на 2-й рік життя.
Мандрівний дрізд у дикій природі живе у середньому близько 2-х років. Проте відомий випадок, коли один такий птах прожив майже 14 років.
Хижаки та загрози мандрівному дрозду
До головних природних ворогів мандрівного дрозда належать кішки, змії та хижі птахи. Найбільшу загрозу для них становлять яструби, орли та сови.
Яйця та пташенята мандрівного дрозда часто стають здобиччю ракунів, вивірок, лисиць, ворон та сизойок. Також ці співочі пташки нерідко гинуть від отруєння пестицидами. Проте загалом мандрівний дрізд – доволі поширений вид, що викликає найменше занепокоєння.
Приблизна чисельність популяції цих американських птахів у дикій природі складає близько 310 млн особин. Майже 79% з них мешкає на теренах Сполучених Штатів, 45% – у Канаді та 13% – у Мексиці. Мандрівний дрізд всюди у своєму ареалі поширення є розповсюдженим видом, якому не загрожує зникнення.