Морський коник має голову коня, хвіст мавпи та сумку кенгуру. Через свій незвичний для риби вигляд та дивну поведінку він набув слави однієї з найдивовижніших тварин у світі. Дійсно, побачивши морського коника біля коралових рифів, можна подумати, що то якась позаземна істота.
Морський коник – класифікація та наукова назва
Як не дивно, морський коник – костиста риба надкласу Щелепні, класу Променепері, підкласу Новопері. Він належить до ряду Іглицеподібні та є представником родини Іглицеві (Syngnathidae).
Остання поділяється на 2 підродини: морські коники (Hippocampinae) та морські іглиці (Syngnathinae). Усі риби родини Іглицеві мають характерну ознаку – зв’язані щелепи.
До підродини Морські коники належить близько 60 видів. При цьому 54 з них є представниками роду Морський коник (Hippocampus). Наукова назва цих риб походить від грецького слова, що означає «морське чудовисько».
Цікавий факт! Морський коник здавна вважається символом краси та вишуканості. Його зображення нерідко прикрашають ювелірні вироби.
Як виглядає морський коник?
Морські коники – найдивовижніші тварини у світі. Голова у них нагадує конячу, а чіпкий хвіст, наче у мавпи, дозволяє хапатися за рослини чи якісь підводні споруди.
На відміну від більшості риб, морський коник не має луски. У нього кісна структура, що складається з мініатюрних пластин, вкритих тонким шаром шкіри. Для кожного окремого виду характерна власну кількість цих пластинок.
Крім того, морський коник має крихітні «крила», що насправді є спинними плавниками. За секунду у середньому вони роблять до 30 рухів.
Завдяки цьому морський коник має змогу повільно переміщуватися у воді. Також ці риби мають подобу корони на голові, форма якої різниться залежно від виду.
Морські коники – відомі майстри маскування. Забарвлення та текстура тіла у них зазвичай відповідає середовищу існування, що дозволяє добре ховатися від хижаків.
Пігмейський морський коник має найкращий камуфляж. Він настільки зливається зі своїм середовищем, що його вперше виявили лише у 1970 році, коли збирали корали для акваріума. Серед останніх і виявили вид морського коника, що раніше був невідомий науковцям.
Розміри тіла цих дивовижних риб варіюються залежно від певного виду. Найменший морський коник сягає завдовжки до 2-х см, а найбільший – 35 см.
Мордочка у цих риб зазвичай довга та тонка. Завдяки цьому морські коники можуть досліджувати корали та різноманітну морську рослинність та засмоктувати дрібних безхребетних та іншу здобич, що відшукають. Щелепи у цих риб зрощені та не здатні пережовувати їжу.
Де живуть морські коники?
Більшість видів морських коників зустрічається у тропічних чи теплих морях помірного клімату. Найбільша концентрація різновидів цих риб спостерігається у Південно-Східній Азії та у західній частині Тихого океану.
Зазвичай морські коники воліють жити у середовищі з м’якими коралами. Останні ростуть на прибережних рифах, глибина яких рідко перевищує 100 м.
Також морські коники можуть жити поблизу водоростей, морської трави, трав’янистих заростей, серед коріння мангрових лісів. Загалом вони зустрічаються у багатьох інших місцевостях, де є водна рослинність, з якою вони можуть злитися.
ТОП-10 види морських коників
Існує щонайменше 32 види морських коників, визнаних наукою. Вони зустрічаються в усіх типах морів в усьому світі, за винятком полярних регіонів та холодного мілководдя.
Переважна більшість з них – невеликі риби розміром близько 10 см. Проте окремі види можуть бути доволі великими.
Морський коник звичайний (Hippocampus hippocampus)
Ці доволі поширені у світі морські коники сягають завдовжки до 15 см. Вони зустрічаються у водах Східної Атлантики, уздовж узбережжя Африки та у Середземному морі.
Особливо велика популяція цього виду населяє прибережні води Італії та Канарських островів. Живуть звичайні морські коники зазвичай серед заростей морських рослин.
Чорноморські чи довгорилі морські коники (Hippocampus guttulatus)
Як помітно з назви, цей вид зустрічається у водах Чорного моря. Зазвичай чорноморські морські коники мешкають у затоках або біля узбережжя на відкритих морських ділянках. Вони надають перевагу затишному мілководдю з обов’язковою наявністю водної рослинності.
Цей вид є доволі рідкісним та занесений до Червоної книги України. Чорноморський морський коник має високе тіло, доволі стисле з боків, та невелику голову. Забарвлення у самців та самиць однакове.
Карликовий морський коник (Hippocampus zosterae)
Представники цього виду зустрічаються у Мексиканській затоці, на Багамських островах та у Флориді. Довжина тіла у них – лише 5 см. Саме цей вид зафіксований у Книзі рекордів Гіннеса як найповільніша риба у світі.
Цей вид морських коників зазвичай утримують в акваріумах. Проте у дикій природі їм загрожує зникнення.
Морський коник-пігмей (Hippocampus bargibanti)
Цей крихітний вид морських коників живе у західній частині Тихого океану, біля узбережжя Індонезії та у північній частині Австралії на глибині від 16 до 40 м. Загалом він надає перевагу життя поблизу м’яких коралів.
Представники цього виду є одними з найменших морських коників у світі. Довжина тіла у них не перевищує 2-х см.
Мордочка у коника-пігмея коротка, а все тіло вкрито червоними чи жовто-помаранчевими випуклими горбками. Ця зовнішність дозволяє йому легко зливатися з кораловими рифами.
Великобрюхий морський коник (Hippocampus abdominalis)
Цей вид зустрічається на півдні Австралії та у Новій Зеландії. Довжина тіла у нього до 35 см, через що він відомий як найбільший морський коник у світі.
Ці риби ведуть нічний спосіб життя. Зустрічаються вони на різній глибині – від 1 до 104 м.
Морські коники-зебра (Hippocampus zebra)
Цей вид – ендемік Північної Америки. Зустрічається він переважно поблизу рифів біля узбережжя штату Квінсленд. Вперше цей вид був описаний у 1964 році. Досі про нього мало що відомо.
Довжина тіла у цього морського коника сягає 8 см. Він має чорно-білі смужки на тілі, через що схожий на зебру та й отримав таку назву.
Тихоокеанські чи гігантські морські коники (Hippocampus ingens)
Це єдиний вид морських коників, що живе на рифах у східній частині Тихого океану. Ареал його поширення охоплює терени від півночі Сан-Дієго до Галапагоських островів.
Довжина тіла у представників цього виду сягає 30 см. Тому вони є другими за розміром найбільшими морськими кониками у світі. Наприкінці 2016 року їхня популяція оцінювалася як та, що перебуває на межі зникнення.
Жирафоподібні морські коники (Hippocampus camelopardalis)
Цей вид живе у прибережних водах Африки, від Танзанії до ПАР. Він надає перевагу життю поблизу заростей водоростей на глибині до 45 м.
Смугастохвостий чи тигровий морський коник (Hippocampus comes)
Ці морські коники розповсюджені у водах Південно-Східної Азії. Зазвичай вони живуть уздовж рифів та поблизу водної рослинності. Ці морські коники сягають до 20 см завдовжки. На тілі у них добре помітні «тигрові» смужки.
Саме цей вид морських коників найчастіше за все тримають у домашніх акваріумах. Проте у дикій природі він з 2013 року класифікується як вразливий.
Колючий морський коник (Hippocampus histrix)
Тіло цих морських коників вкрито «колючками», з чим і пов’язана видова назва. Також вони мають дуже видовжену мордочку.
Зустрічаються ці риби у значній частині Індо-Тихоокеанського регіону. Вид вважається одним з розповсюджених, але також класифікується як вразливий.
Що їсть морський коник?
Ці дивовижні риби є переважно хижаками. Здобич вони засмоктують своєю видовженою мордочкою.
Морські коники не мають зубів чи будь-яких інших засобів для пережовування їжі. Крім того, у них відсутній шлунок, через що вони змушені харчуватися безперервно.
Морський коник їсть переважно планктон, артемію та різноманітні дрібні види риб. Зрідка він може споживати морські трави та водорості. Іноді денний раціон морського коника становить приблизно чверть від ваги власного тіла.
Морський коник: ТОП-10 цікаві факти
- Морський коник – найповільніша риба у світі. Згідно з Книги рекордів Гіннеса, один з його видів переміщується зі швидкістю 1,5 м на годину.
- Морські коники мають систему травлення, але без шлунку, тому змушені харчуватися майже неперервно.
- Очі у морського коника, як у хамелеона, рухаються незалежно один від одного.
- Під час штормів морські коники охоплюють хвостом будь-які предмети та тримаються за них, щоб не бовтатися у бурхливих водах.
- Пара морських коників може синхронно «танцювати», сплівшись хвостами, протягом декілька днів, поки самиця не зробить свій вибір партнера.
- Самиця відкладає ікру до сумки самця морського коника, де вона запліднюється. З’явившись на світ, малюки неймовірно швидко покидають сумку батька.
- Самиця морського коника кожного ранку навідується до самця, коли він виношує потомство, і декілька хвилин вони плавають разом, наче у дошлюбному танці.
- На відміну від більшості риб морські коники плавають не у горизонтальному, а у вертикальному положенні.
- Морські коники здатні видавати дуже низькі звуки у діапазоні від 500 до 4800 Гц, що підсилюються у шлюбний період.
- Найдавніші скам’янілості морських коників датуються приблизно 13 млн років тому.
Розмноження морських коників
Цікаво, що у морських коників потомство виношує самець. Самиця відкладає від 5 до 1000 та навіть більше ікринок в інкубаційний мішок самця. Кількість залежить від певного виду.
Через 3-6 тижнів на світ з’являються мальки. Зазвичай це відбувається уночі. Зразу після народження вони чіпляються за предмети, щоб не бути віднесеними водними течіями. При цьому малюки морського коника дуже вразливі перед хижаками.
Зазвичай виживає лише дуже малий відсоток мальків, у деяких різновидів – менш ніж 1%. Морські коники у дикій природі живуть від 2-х до 6 років. Проте у середньому лише один з сотні доживає до зрілого віку.
Переважна більшість видів цих риб є моногамними. Також морські коники відомі своїми красивими шлюбними ритуалами у вигляді синхронного «танцю».
Самець та самиця зчіплюються своїми хвостами та здійснюють синхронні рухи. Нерідко при цьому вони змінюють своє забарвлення. Цей синхронний парний «танець» може тривати від декількох часів до кількох днів.
Природні вороги та загрози життю
Через малі габарити тіла морські коники дуже вразливі. Вони мають чимало ворогів у своєму середовищі існування.
Краби, великі риби та скати – головні хижаки, що полюють на морських коників. Загалом більшість хижих риб, що зустрічаються на мілководді, не оминуть можливості проковтнути морського коника.
Проте головну загрозу для цих морських тварин становлять люди. Морських коників нерідко виловлюють з метою подальшого застосування у медицині. Також ці риби нерідко гинуть під час штормів, коли їх хвилями викидає на узбережжя.
Популяція морського коника
Наприкінці 2020 року два види морських коників були занесені до тих, що знаходяться на межі зникнення. Ще 12 видів класифікуються як вразливі.
Втрата середовища існування та вилов заради використання у китайській медицині – головні загрози для цих дивовижних риб. Знищення коралових рифів та підвищення рівня моря значно пришвидшили зменшення популяції морських коників.
У традиційній медицині у багатьох східних країнах висушені морські коники використовуються як лікарський препарат від різних захворювань. Проте, ніякого наукового обґрунтування для цього не існує.
Попри це, такий товар продають на азійських ринках майже за ціною золота. Вилов заради цієї мети значно скоротив чисельність морських коників.
Морського коника можна тримати у домашньому акваріумі. Проте цих екзотичних риб можуть заводити лише досвідчені акваріумісти.
Морські коники потребують великого акваріума з соленою водою (зазвичай понад 113 л). При цьому вони добре живуть та розвиваються у домашніх умовах лише при утриманні великими групами.