Миша – крихітний гризун, який зустрічається по всьому світу, окрім Антарктиди. Зазвичай ця тварина вважається шкідником №1, з яким стикаються люди. Проте є одомашнені миші, які мають славу одного із найпопулярніших домашніх улюбленців.
Миша – наукова назва та класифікація
Миша – маленький ссавець тваринного світу. Вона належить до ряду Мишоподібні (Rodentia). Зазвичай усіх мишоподібних гризунів, менших за щурів, називають мишами.
Справжні миші та пацюки належать до родини Мишеві (Muridae). Вони є представниками надродини Мишуваті (Muroidea), яка налічує 711 видів і включає піщанок, хом’яків та полівок.
Миші та пацюки Старого Світу належать до підродини Мишеві чи Мишачі, яка налічує 519 видів. Типові миші є представниками роду Миша (Mus). Проте чимало видів польових миш або житників належать до роду Житник (Apodemus).
До роду Миша належать 38 видів. Типовим представником цього роду є миша хатня або звичайна (Mus musculus), яка має 13 підвидів. Її одомашнена версія, яку тримають у якості домашнього улюбленця, має наукову назву Mus musculus domestica.
Як виглядає миша?
Будь-яка миша має маленьке тіло, закруглені вуха, загострену мордочку та довгий хвіст. Забарвлення шерсті у неї однорідне по всьому тілу, хвосту та вухам.
Довжина тіла у дорослої миші становить від 4,5 до 12,5 см (у хатньої миші – до 18 см разом з хвостом) , а вага – близько 28 г. Самці більші за самиць.
Одомашнені миші можуть мати різний колір та тип шерсті. Вони можуть бути довгошерсті та короткошерсті, безволосі, атласні, кудряві. Загальноприйнятим стандартом є коротка шерсть білого забарвлення.
Поведінка миші
Із жовтня по лютий хатні миші зазвичай зустрічаються в будинках людей, куди вони забираються у пошуках їжі та притулку. Ці тварини є дуже територіальними істотами. Вони тримаються в межах 9 м від свого житла.
Маючи гнучке тіло, миша може потрапити в будинок через тріщину або отвір розміром 0,6 см. Вона здатна підніматися на 30 см вгору по гладких вертикальних стінах і стрибати у висоту з 30 см, навіть під час бігу. Крім того, миша може бігати зі швидкістю 3,6 м/с та плисти до 1,6 км.
Ці тварини ведуть нічний спосіб життя. Вночі вони займаються пошуками нових джерел їжі. Миші – соціальні істоти, які доглядають за собою та один за одним. Вони можуть ганятися один за одним заради розваги або щоб продемонструвати домінування під час бійки.
Задоволена миша виляє хвостом. Підняті вушка означають зацікавленість цього гризуна, тоді як опущені чи відхилені назад є ознакою захисної пози. Миша може підвестися на задні лапки, щоб ближче розглянути або понюхати щось. Через поганий зір ці тварини іноді навіть вважаються сліпими.
Недостатній зір миші компенсують завдяки неймовірному смаку, нюху та слуху. Вони можуть фокусуватися лише на об’єктах, які знаходяться на відстані приблизно 30 см, проте здатні виявляти рух на відстані до 13 м.
Миші також чують в діапазоні від 1000 до 91 000 Гц, що значно перевершує людський слух. Вони використовують звук для спілкування та покладаються на частоти, які люди навіть не чують.
Миші сточують зуби або жують дерево та інші матеріали, щоб контролювати свої різці, які постійно ростуть. Ворушіння вусами для тактильної навігації компенсує цим тваринам брак чудового зору.
Миша надзвичайно розумна
Незважаючи на маленький розмір тіла, миша є неймовірно розумною істотою. Вона демонструє дивовижну пам’ять і може пам’ятати членів власної родини, а також маршрути та стежки по домівках. Навіть миші, яких тримають у якості домашніх тварин, часто пам’ятають власні імена та можуть розпізнавати, коли їх кличуть.
Завдяки своєму інтелекту, миші вдається бути неймовірно хитрою й уникати спіймання. Згідно з даними дослідників нейробіології Макса Планка, миша має широкий діапазон експресії. Вона може ідентифікувати знайомі людські емоції: біль, задоволення, відразу, нудоту.
Миші, подібно до кішки, доглядають за собою кілька разів протягом дня. Вони також вважають за краще розділяти свою нору на окремі місця для сну та прийому їжі.
Миша та пацюк – яка є різниця?
Обидві тварини є гризунами. Найголовнішою відмінністю між ними є розмір тіла. Пацюки у дикій природі можуть важити до 500 г та завжди більші за миш. Вони зустрічаються на сміттєвих звалищах і в каналізаційних системах, а також під будинками.
Якщо миша на зиму ховається в будинку, то пацюк – переважно на фермах. Пацюки більш розумніші і від них складніше позбутися. Домашнього пацюка можна привчити до горщика, щоб він не залишав послід скрізь поза кліткою, а мишу неможливо цьому навчити.
Різниця між мишею та піщанкою
Піщанки мають шерсть на хвості, тоді як у миші він безволосий. Крім того, цих представників надродини Мишуваті можна відрізнити за місцем існування.
Піщанки мешкають у глибоких норах в пустелях Монголії та Китаю. Миші – інвазивний вид, розповсюджений по всьому світу.
Де живе миша?
Найпоширенішими видами є хатня та польова миші. Обидві названі за своїм основним місцем існування, проте кожна з них може жити в будинку і на полях чи навколо них. Польова миша може зустрічатися як на відкритих полях, так і в лісах.
Хатня миша походить з Індії, тоді як житник – з Європи та північно-західної Африки. Проте зараз вони розповсюджені по всьому світу. В Україні поширені 2 види: хатня та курганцева миша.
Житники найчастіше зустрічаються в сільській місцевості. Хатні миші зазвичай селяться в будівлях передмість та міст.
Що їсть миша?
Ці маленькі гризуни дуже ненажерлеві істоти. Вони їдять по 15-20 разів на день. У природі миші всеїдні, хоча в їхньому раціоні переважає рослинна їжа.
Ці тварини харчуються фруктами, зерном, насінням, кукурудзою, вівсом, корінням та листям рослин, травою та навіть корою дерев. Миші також пристосувалися до залишків людської їжі та їжі домашніх тварин, яка може містити м’ясо.
Деякі види цих тварин харчуються комахами. Житники споживають жуків, гусениць, коників та листоїдів. Самиці під час голоду можуть поїдати своїх дитинчат.
Одомашнені миші у неволі почуваються добре завдяки повноцінному харчуванню, що забезпечується комерційними гранулами в поєднанні з різними овочами. Всупереч поширеній думці, ці тварини не шукають сир, та їдять його лише в крайньому випадку.
Розмноження миші
Самиці миші можуть народжувати вже у віці 2-х місяців. За рік вони можуть мати до 150 дитинчат, народжуючи до дюжини мишенят кожні 3 тижні. Самиця миші здатна завагітніти вже через 24 години після пологів.
Під час тічки самиці миші метаються, стрибають і вібрують вухами, демонструючи свою готовність до спаровування. Вони також випромінюють феромони, на які самці відповідають ультразвуковим шлюбним криком. Самці часто мають гарем самиць на своїй території.
Мишенята народжуються глухими і сліпими. Середній розмір посліду становить 5-8, проте може сягати й 10-12 дитинчат. В середньому миша народжує 30-35 малюків на рік. Вагітність триває 19-21 день, та до тижня довше, якщо самиця ще вигодовує ще один послід.
Миші стають статевозрілими на 35 день після народження. Самиці іноді їдять немовлят під час голоду або в неволі через стрес або хворобу. Тривалість життя миші в дикій природі становить 1-2 роки. У неволі ці тварини можуть прожити до 3-4 років.
Миша має чимало хижаків. На цих гризунів полюють лисиці, змії, ящірки, жаби, ласки, скунси, чаплі, яструби, сови та інші хижі птахи, тарантули, собаки та кішки. На сході Замбії, на півночі Малаві та у Китаї миші вважаються делікатесом, який споживають у їжу місцеві мешканці.
Популяція миші
Миша хатня викликає найменше занепокоєння. Її популяція стабільна завдяки високій швидкості розмноження, різноманітності раціону та здатності пристосування до інших середовищ існування.
Проте деякі види миші знаходяться під загрозою. Їхні популяції зменшуються через втрату середовища існування та інтродукованих хижаків.
Як відвести мишу від будинку?
Миші можуть переносити до 200 збудників хвороб людини. Зараження від них є досить серйозною загрозою. Тому слід тримати цих тварин подалі від будинку. Є декілька способів, як можна це зробити.
У першу чергу слід зміцнити свій захист від миш, заклавши будь-які потенційні діри чи прогалини. Також допоможе бар’єрний метод. Слід розпилити блокатори (наприклад, олію перцевої м’яти) навколо вразливих частин будинку.
Миші ненавидять запахи м’ятної олії, кайенського перцю, кориці, гвоздики, оцту, нафталіну та м’ятної зубної пасти. У домівці завжди слід закривати їжу та прибирати її залишки, які можуть привабити цих гризунів.