Сизойка або американська сойка – яскраво забарвлений співочий птах-ендемік Північної Америки. Зазвичай її можна зустріти в міських парках Сполучених Штатів та Канади. Сизойку легко впізнати, адже вона є одним з найяскравіших та найголосніших птахів. Вражаюче блакитне пір’я, трикутний гребінь і хрипкі крики незмінно привертають до неї увагу.
Сизойка – класифікація, види та наукова назва
Сизойка – лісовий птах із ряду Горобцеподібні, родини Воронові (Corvidae). Вона є представницею роду Американська сойка (Cyanocitta) – віддаленої родички сойки звичайної, поширеної на теренах Європи.
До цього роду належать 2 види – сизойка блакитна (Cyanocitta cristata ) та сизойка чорноголова (Cyanocitta stelleri). Обидва вони зустрічаються лише на теренах Північної Америки.
Наукова назва сизойки – Cyanocitta має давньогрецьке походження. Вона складається із двох слів: «kuanos», що перекладається як «темно-синій», та «kitta», що означає «сойка».
Тобто дослівно назва сизойки перекладається як «темно-синя сойка». Таким чином вона підкреслює спорідненість з сойкою звичайною, що зустрічається в Європі, та вказує на головну відмінність у їхньому зовнішньому вигляді, пов’язану з яскраво-синім кольором.
Видова назва сизойки чорноголової пов’язана із німецьким натуралістом Стеллером. Саме тому інколи цей птах ще відомий як стеллерова сизойка.
Як виглядає сизойка блакитна та чорноголова?
Вже сама назва цих птахів вказує на характерну рису їхнього зовнішнього вигляду. Обидві види сизойки мають блакитний колір тіла.
За розміром це доволі невеликі пташки. Довжина тіла в них сягає приблизно 29-30 см, з них на хвіст приходиться 11-13 см, а розмах крил – 42 см. Вага варіюється від 70 до 100 г.
Сизойка блакитна має синьо-біле забарвлення. Спинка та невеликий трикутний гребінь на голові в неї синьо-блакитні, а груди та черевце – сіро-білі.
На хвості та крилах в сизойки блакитної є чорно-білі смужки, що надає їй найбільш привабливого вигляду. Також в нижній частині горла у цього птаха є чорна смуга, що нагадує намисто. Дзьоб та ноги чорні.
Сизойка чорноголова має синьо-чорне забарвлення. Голова, горло, груди та верхня частина спини в неї чорні, а хвіст, крила та нижня частина спини – темно-сині.
На хвості та на деякому пір’ї на крилах помітні темні поперечні смуги, а на лобі – білі смуги. Від сизойки блакитної представників цього виду також можна відрізнити за більшим гребінцем на голові та довшим і тоншим дзьобом.
До уваги! Самці та самиці сизойки однакові на вигляд. Крім того ці птахи не змінюють забарвлення зовнішнього вигляду протягом року.
Поведінка та спосіб життя сизойки
Відомо, що деякі популяції сизойки блакитної є мігруючими. Проте зазвичай мігрують на зимівлю на південь лише північні групи цих птахів. Сизойки (як блакитні, так і чорноголові) живуть парами або невеликими родинними групами, але для міграції створюють великі зграї.
При наявності достатньої кормової бази ці птахи створюють групи більше 10 особин. При цьому сизойки дуже територіальні. Вони доволі агресивно захищають свої території та можуть нападати на будь-якого хижака у разі небезпеки.
Сизойка блакитна – дуже голосний птах, який часто видає різні звуки для спілкування. Вона може співати, свистіти та навіть гарчати або верещати.
Крім того, сизойка блакитна дуже добре імітує різні звуки інших птахів. Наприклад, вона видає крик яструба, щоб відлякувати від знайденої їжі інших птахів-потенційних конкурентів.
Найбільш галаслива сизойки восени, а навесні та влітку стає значно тихішою. Також вони відомі тим, що подають крики тривоги, на які реагують інші птахи та тварини.
Для спілкування між собою сизойки можуть використовувати гребінець на голові. Якщо він нахилений уперед, то це означає, що пташка хвилюється або дуже здивована.
Роздратованість сизойки демонструє гребінець у вертикальному положенні. Якщо пташка злякалася, то гребінь нагадує йоржик.
Сизойка – ТОП-5 цікаві факти про пташку
- Символіка сизойки. – Цей птах Північної Америки символізує жвавість та ясність розуму та високий інтелект. Крім того, сизойка є символом довгих та щасливих відносин, що, можливо, пов’язано з її моногамними звичками. Також кельти вірили, що ці птахи є перевтіленими душами друїдів, адже вони розповсюджують жолуді та сприяють появі нових дубів.
- Структурне забарвлення. – На відміну від фламінго, які отримують яскраве забарвлення завдяки пігменту, отриманому при харчуванні, колір сизойки походить від того, як світло проходить та відбивається від пір’я. Якщо синє перо розчавити, то ця структура буде зруйнована, і колір зникне.
- Відомо, що сизойки їдять яйця інших птахів. Проте насправді вони роблять це доволі рідко, особливо в місцях з великою кількістю доступної їжі.
- Сизойка має дуже міцний та сильний дзьоб, який ідеальний для розколювання горіхів, тому саме вони переважають в її раціоні.
- Сизойки із задоволенням поїдають мурашок. Перед споживанням ці птахи труть мурах об своє пір’я, змушуючи їх виділяти мурашину кислоту, а вже потім їдять.
Де живе сизойка блакитна та чорноголова?
Всі сизойки – птахи-ендеміки Північної Америки. Проте вони мають різний ареал розповсюдження на континенті. Сизойка блакитна найчастіше за все зустрічається на сході та в центральних частинах Північної Америки, а чорноголова – більш поширена на заході.
Ареал розповсюдження блакитної сизойки охоплює терени від сходу Сполучених Штатів та півдня Канади до Мексиканського заливу. Зазвичай ці птахи мешкають у низинних листяних лісах (переважно букових або дубових), але в Канаді віддають перевагу хвойним лісам. Проте взимку їх нерідко можна побачити в сільській місцевості або в міських парках та садах.
Сизойка чорноголова поширена на заході Північної Америки – від Аляски до Каліфорнії. Подекуди вона зустрічається навіть в Центральній Америці.
На відміну від сизойки блакитної, ці птахи надають перевагу сосновим лісам на гірських схилах. Проте взимку вони переміщуються на рівнини. Слід зазначити, що в Колорадо зустрічаються обидві види сизойки, тому в цій місцевості можливо спостерігати гібридні форми цих птахів.
Цікавий факт! Сизойка чорноголова є птахом-символом Британської Колумбії в Канаді.
Що їсть сизойка або американська сойка?
Блакитна сизойка харчується переважно рослинною їжею: горіхами, ягодами, жолудями та насінням. Однак в її раціоні також можуть бути присутні жуки, гусені та коники. Крім того, відомо, що сизойка блакитна може поїдати яйця та пташенят інших птахів. Саме тому вона вважається всеїдним птахом. Проте майже 80% її раціону становить все ж рослинна їжа.
Сизойка чорноголова відрізняється більш м’ясним раціоном. Вона полює на безхребетних, мишей та маленьких пацюків, і також поїдає яйця та пташенят.
Проте, подібно до сизойки блакитної та сойки звичайної, сизойка чорноголова робить запаси на зиму із рослинної їжі. Для цього вона збирає горіхи, ягоди, плоди кактусів, жолуді та насіння хвойних дерев, а потім ховає їх в дуплах дерев або в землі.
В останньому випадку сизойка значно сприяє розповсюдженню насіння різних дерев та чагарників. За один осінній сезон цей птах здатний заховати від 3000 до 5000 жолудів.
Цікавий факт! Сизойки полюбляють навідуватися до штучних годівниць. Особливо привертає їхню увагу неочищений арахіс, що є справжнім смаколиком для цих птахів.
Розмноження сизойки
Ці птахи моногамні. Вони створюють пари на все життя. Зазвичай самиці сизойки самі обирають самців для розмноження. Шлюбний період в цих птахів розпочинається наприкінці зими.
Вже після спаровування пара розпочинає будівництво декількох гнізд, але осідає лише в одному з них. Для створення оселі ці птахи використовують мох, гілочки, листя та кору. Розміщується гніздо сизойки на дереві або серед чагарників.
Самиця сизойки двічі на рік відкладає 2-6 яєць із зеленими або коричневими вкрапленнями та висиджує їх протягом 16-18 днів. В цей час самець приносить їй їжу.
На 20-й день після народження пташенята сизойки вже можуть літати. Проте ще місяць вони залишаються разом із батьками, які ще підгодовують їх.
Зазвичай сизойка блакитна в дикій природі живе в середньому до 7 років. Тривалість життя цих птахів в неволі може сягати 17-26 років.
Популяція сизойки, хижаки та загрози
Найчастіше за все сизойки стають об’єктом полювання хижих птахів. Зазвичай на них полюють яструби, соколи та сови. Яйцями та пташенятами сизойки полюбляють харчуватися ракуни, ворони, вивірки та коти.
Незважаючи на існуючі загрози, ці птахи Північної Америки поки що викликають найменше занепокоєння. Відомо, що популяція сизойки блакитної становить приблизно 13 млн. особин.
Проте у період з 1960-х до 2015 року вона зменшилася майже на 30%. На теренах Сполучених Штатів мешкає приблизно 87% від загальної чисельності цих птахів, а у Канаді – 13%.