Болота – тип водно-болотної екосистеми, що являє собою низинну ділянку суші, яка постійно або сезонно насичена водою, містить вологолюбну рослинність та мінеральні ґрунти з поганим дренажем. Вони зустрічаються по всьому світу, проте найчастіше за все в районах низького рельєфу.
Болота – визначення біотопу та походження назви
Болота – ділянки суходолу з надмірним зволоженням та наявною вологолюбною рослинністю, з залишків якої утворюється торф товщиною не менше 30 см. За іншим визначенням, болото – унікальна екосистема перехідного стану між водою та сушею, що починається з озер, ставків або інших неглибоких водойм.
Килимок моху або іншої рослинності розвивається на березі озера і повільно росте над поверхнею води. Згодом трясовина може повністю заповнитися, а відкритої водойми не буде видно. Так озеро або інша первісна водойма перетворюється на болото.
Типовими характеристиками болота є:
- постійне надмірне зволоження;
- підвищена кислотність та низька родючість ґрунту;
- вихід на поверхню ґрунтових вод (проточних або стоячих);
- наявність вологолюбної рослинності (переважно мохів).
Головна причина утворення боліт – заболочення ґрунту або заростання водойм. Вважається, що назва цього біотопу походить від литовського слова «балтас», що означає «білий». Можливо, це пов’язано з білим мохом сфагнум, який по мірі збільшення заболоченої території витісняє іншу рослинність.
Англійське слово «swamp» з’явилося на початку 17 ст. Воно означає «трясовина». Подібні слова існували в кількох архаїчних германських мовах. Деякі вчені вважають, що вони можуть походити від давньогрецького слова, що перекладається як «губчастий».
Слід знати! Болота на фізичній карті позначаються синім кольором. При цьому прохідні болота відображені перерваною горизонтальною штриховкою, а важкопрохідні та непрохідні – суцільною горизонтальною штриховкою.
Як виникає болото та що є причиною заболочення території?
Рельєф та водопостачання є двома найважливішими характеристиками, що визначають поширення прісноводних боліт. В цілому ж, водно-болотні угіддя можуть локально існувати на будь-якій основі – від пісків до водонепроникних порід.
Найчастіше за все болота виникають в місцях низького рельєфу через надмірне зволоження. В країнах з вологим кліматом вони можуть з’являтися навіть на вододілах.
Причиною заболочення території (наприклад, озера або постійно вологої ділянки лісу) є мертва рослинність, що осідає та не змивається. Вона сповільнює потік води, а через її гниття швидко зникає наявний кисень. Тому вміст останнього в мулі та придонних водах стає дуже низьким або зовсім відсутнім.
За таких умов розпад органічних речовин відбувається неповно. Це призводить до накопичення в субстраті більш стійкої фракції (гуматів і танінів). Результатом цього є болотна вода, забарвлення якої варіюється від жовтого до темно-коричневого, що нагадує міцний чай або каву.
Крім того, накопичення нерозкладених рослинних речовин сприяє подальшому заболоченню території та відіграє важливу роль у формуванні торфу. Найбільш відомими є саме торф’яні болота. Такими вважаються ті, де мінімальна товщина торфу становить 30 см.
До уваги! Трав’янисті рослини утворюють сплавини на болотах, серед яких зустрічаються прогалини, що звуться «болотними вікнами».
Як виникає верхове болото?
Верхові болота зазвичай виникають на височині (наприклад, на вододілі), через заповнення заглибин дощовою водою. Проте найчастіше за все вони утворюються з низинних боліт.
Це відбувається, коли шар низинного торфу значно збільшується та закриває рослинності на поверхні доступ до ґрунтових вод. Врешті-решт різноманітна болотна флора витісняється мохом сфагнум, якому достатньо лише дощової вологи. Таким чиним низинне болото становиться верховим.
До уваги! На відміну від верхових, низинні болота утворюються в долинах річок або на узбережжі озер.
Які бувають болота? Класифікація залежно від живлення та способу утворення
За типом живлення розрізняють болота річкового, джерельного та атмосферного живлення. За способом утворення та особливостями рослинності існує 3 типи болота: низинні, верхові та перехідні. Крім того, існують ще марші – солоні або приморські болота, які ще відомі як мангрові.
Прибережні болота ще звуть солоними, а ті, що знаходяться далі вглиб країни, є прісноводними. Проте обидва типи можна знайти вздовж узбережжя або всередині країни.
Вони можуть відрізнятися за розміром. Деякі з них не перевищають розміру будинку посеред прерії. Інші є дуже великими та охоплюють сотні гектарів.
Низинні болота
Цей тип боліт виникає в низинах, де накопичуються ґрунтові води. Вони мають дуже рясну рослинність, серед якої переважають мохи, осока та очерет, хвощ, зарості вільхи, верби та берези. Низинні болота евтрофні, тобто мають значний вміст мінеральних солей та зольність торфу 8-17%.
Низинні болота живляться за рахунок ґрунтових вод, хоча іноді ще й атмосферними опадами. Саме тому вони багаті на мінеральні речовини та мають дуже різноманітну рослинність.
Зазвичай низинні болота зустрічаються в лісах та степу. Найчастіше за все вони утворюються на озерах, що заростають водною рослинністю, та у старих руслах річок.
Верхові болота
Цей тип боліт утворюється за рахунок опадів, тоді як ґрунтових вод в них дуже мало. Рослинність на них не дуже різноманітна, аде добре пристосована до бідного ґрунту.
Загалом на верхових болотах переважає мох сфагнум, через що вони ще відомі як сфагнові. Верхові болота є оліготрофними, тобто мають малий вміст мінеральних солей та зольність торфу менше 5%.
Важливо! Верхові болота живляться переважно дощовими водами та іншими атмосферними опадами. Через відсутність в цьому джерелі живлення мінеральних речовин, вони мають дуже бідну рослинність.
Перехідні болота
Перехідні болота мають ознаки обох вище зазначених типів. Здебільшого вони мають переважно ґрунтове живлення та сфагново-осокову флору. Серед рослинності зустрічається чимало сфагнуму, а також осока, журавлина, пухівка та росичка.
Перехідні болота зазвичай мезотрофні, тобто є перехідними між оліготрофними та евтрофними та мають зольність торфу 4-8%. Найчастіше за все вони зустрічаються у вигляді широкої смуги на окраїнах верхових боліт.
Солоні болота або марші
Солоні або приморські болота (марші) утворюються в низовинній смузі морського узбережжя. Головний чинник їхнього утворення – затоплення морською водою під час найвищих припливів. Крім того, на їхню появу впливає вологий клімат місцевості.
Марші від моря нерідко відмежовані смугою дюн. На цих водно-болотних угіддях переважають мулисті або піщано-мулисті наноси, що формують багаті гумусом ґрунти. Серед рослинності переважають мангрові дерева, які пристосовані до приливів-відливів та існування як у морській воді, так й на суші.
Марші типові для узбережжя Північного моря, Біскайської затоки, Атлантичного узбережжя Сполучених Штатів та Литви. Мангрові ліси переважають на узбережжях Австралії, Океанії, Південно-Східної Азії та Західної Африки.
Цікавий факт! Осушені ділянки маршів звуться польдери. Вони широко використовуються в сільському господарстві.
Класифікація боліт за типом рослинності
Якщо на болотах переважають мохи, багно та болотні ягоди, то вони вважаються моховими. Трав’яні болота вкриті трав’янистою рослинністю (осока, комиш, рогіз), а на чагарникових ростуть чагарники та карликові дерева. Залежно від кліматичних умов болота можуть бути субарктичними, помірними, тропічними та субтропічними.
Болота – кислі водно-болотні угіддя з низьким вмістом кисню. Вони утворюються там, де накопичення органічного матеріалу відбувається швидше, ніж органічний розпад.
Болотні ґрунти – це перезволожені та кислі торфи, утворені мохом сфагнум та іншою рослинністю, яка дуже повільно розкладається. Через нестачу кисню та їх кислий хімічний склад болотам бракує азоту та інших поживних речовин, які забезпечують живлення рослин.
До цих умов добре адаптувалися рослини-хижаки. Росички, непентеси та інші хижі рослини отримують поживні речовини з комах, яких вони ловлять та перетравлюють.
Болота на березі озера зазвичай є заповненим озерним дном, що має сфагнову основу та містить чагарники, які можуть переносити кислі ґрунти. Тут можна побачити болотний розмарин, журавлину та болотний лавр, а ще декілька видів рідкісних орхідей.
Найбільш відомі болота світу
Болота зустрічаються переважно в Північній півкулі. Загальна їхня площа в світі становить приблизно 3,5 млн. кв. км. Найбільш значні за площею болота знаходяться в Сибіру, країнах Скандинавії та Балтії, у Великій Британії, Канаді та Сполучених Штатах.
На теренах Сполучених Штатів найбільш відомі флоридські Еверглейдс та Грейт-Дісмал у Північній Каролині та Віржинії. У Південній Америці розташовані одні з найбільших боліт в світі – Пантанал.
Ці водно-болотні угіддя охоплюють південь Центральної Бразилії та простягаються до північно-східної частини Парагваю та південно-східної Болівії. Також доволі відомі болота Південної Америки знаходяться на теренах національного парку Ібера в Аргентині.
Пантанал – найбільші болота в світі. Поступається їм за площею та займає друге місце Велике Васюганське болото в Сибіру. Воно охоплює понад 50 000 кв. км, де немає постійних поселень людей.
На південному узбережжі Папуа (Індонезія) знаходяться водно-болотні угіддя Асмат. Вони являють собою суміш припливних та прісноводних боліт і мангрових лісів. Також доволі значні та великі мангрові болота розташовані у дельті Меконгу, Конго, Гангу та Амазонки, а ще – на північному узбережжі Австралії та острову Суматра.
На теренах Африки найбільш відомі болота в дельті Окаванго, що знаходяться на півночі Ботсвани. Ці водно-болотні угіддя є домівкою для деяких знакових великих африканських ссавців та входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
В низовині центральній частини Південного Судану знаходяться болота Аль-Судд. Вони простягаються на 320 км вшир та на 400 км в довжину та відомі рясними заростями папірусу.
На Близькому Сході розташована група боліт, що звуться «Родючим Півмісяцем». Така назва пов’язана з тим, що ці водно-болотні угіддя мають дуже різноманітну флору та фауну, що жоден інший регіон не може зрівнятися з ними. Багато вчених вважають, ці болота одним із місць на планеті, де зародилося сучасне життя. Саме тут знайдено найдавнішу письмову мову.
Який тип боліт переважає в Україні?
В Україні болота займають понад 1 200 000 га та мають запаси торфу більш ніж 3 млрд. тон. Найбільші за площею водно-болотні угіддя в країні знаходяться на Поліссі (приблизно 900 тис. га). Значно менші болота в Україні знаходяться в Лісостепу, Степу та гірських районах.
Найбільше болото України – болотний масив Кремінне знаходиться в Рівненській області. Його загальна площа становить 35 000 га.
В Україні переважає низинний тип торф’яних боліт, що становлять 85-90% від усіх водно-болотних угідь країни. Вони зустрічаються як в лісовій, так й у степовій зонах. Саме цей тип боліт в Україні становить й значну частину поліської території. На півдні країни низинні болота зустрічаються на берегах озер та в долинах річок.
Верхові болота в Україні є дуже рідкісними та становлять лише 1-2% від загальної площі водно-болотних угідь країни. Вони зустрічаються переважно на заході Полісся та подекуди в Закарпатті. На перехідні болота в Україні приходиться приблизно 5-7% від загальної заболоченої території країни.
Цікавий факт! Вік боліт на теренах України становить від 5 до 12 тисяч років. Приблизно 10% з усіх водно-болотних угідь країни перебувають під охороною.
Значення болота в природі
Болота займають важливу перехідну зону між сушею та водою. Вони вважаються однією з найбільш біологічно різноманітних та продуктивних екосистем у світі.
Болота слугують середовищем існування багатьох видів рослин і тварин, у тому числі рідкісних орхідей і безхребетних. Вони також відіграють важливу роль у якості місця розмноження земноводних. Крім того, водно-болотні угіддя зменшують піки повеней, слугують природними фільтрами та контролюють ерозію.
Особливо важливими є сезонні болота, що наповнюються навесні чи восени та висихають влітку. В них відсутня риба, що робить їх безпечним середовищем для розмноження деяких видів земноводних та водно-болотних безхребетних.
Яку функцію виконують болота?
Болота нерідко порівнюють з нирками людини, адже вони є чудовою системою фільтрації для місцевого водопостачання. Хоча на перший погляд це так не здається, але водно-болотні угіддя фільтрують воду, видаляючи домішки та потенційно небезпечні речовини. Проте слід зазначити, що болота не опріснюють солону воду.
Болота унікальні тим, що їхній ґрунт настільки змочений водою весь час, що діє як губка. Він може поглинати багато води, що не властиво для звичайної землі.
Тим самим болотний ґрунт контролює повені, коли вони відбуваються в регіоні. Однак, коли болота висихають, то земля втрачає цю еластичність і стає більш схожою на пустелю. Саме такий ефект спостерігався в Новому Орлеані під час урагану Катріна.
Чому болота потрібно оберігати?
Болота – одна з найдивовижніших та найрізноманітніших екосистем сучасної планети. Їхнє існування має вирішальне значення для життя багатьох істот, що знаходяться під загрозою зникнення.
Болота відіграють значну роль у поглинанні вуглецю. Хоча водно-болотні угіддя складають лише від 5 до 8% поверхні суші планети, вони зберігають до 30% накопиченого на Землі вуглецю. Однак, вони також відповідають за чверть глобальних викидів метану. Проте загалом користі від боліт більше, ніж шкоди.
Швидко зростаюча болотна рослинність захоплює вуглець. Хоча значна його частина при цьому викидається назад а атмосферу, більшість все ж залишається в болотистій землі.
У мокрому ґрунті боліт часто немає кисню, тому органічні речовини розкладаються дуже повільно. В свою чергу це забезпечує стабільне довготривале зберігання вуглецю.
Болота є фундаментом для розробки вугілля. Болотні рослини гинить та осідають на дні. Проте замість того, щоб розкладатися, ці залишки органічних речовин піддаються тиску, адже на дні болота немає кисню. З часом це призводить до створення вугілля, що до сьогодні використовується для електроенергії та тепла.
Крім того, болота являють собою значні природні резервуари прісної води. Її в них міститься в 5 разів більше, ніж в усіх ріках світу разом охоплених. Саме через усі ці причини болота потрібно оберігати, адже вони дуже важливі як для життя людини, так і для природного балансу взагалі.