Косар чи колпиця – один з найдивовижніших болотних птахів у світі. Найближчий родич ібісів відрізняється від них дивовижною формою довгого дзьоба, що нагадує величезну ложку. Саме завдяки йому косар легко відфільтровує здобич від мулу та води.
Косар чи колпиця – класифікація та наукова назва
Косар чи колпиця – птах ряду Пеліканоподібні, родини Ібісові (Threskiornithidae). Він належить до роду Косар (Platalea), який об’єднує 6 видів. До останніх належать:
- білий косар чи колпиця (Platalea leucorodia);
- африканський косар (Platalea alba);
- жовтодзьобий (Platalea flavipes);
- рожевий (Platalea ajaja);
- малий (Platalea minor);
- королівський (Platalea regia).
На теренах України зустрічається лише один вид цих птахів – косар білий, що є гніздовим та перелітним. Англійська назва косаря – spoonbill, що дослівно можна перекласти як «дзьоб-ложка». Це підкреслює характерну рису зовнішнього вигляду цих болотних птахів.
Латинське найменування – Platalea означає «широкий», що також пов’язано зі специфічною формою дзьоба косарів. Українська назва зумовлена способом полювання птаха, який розмахує дзьобом у воді у пошуках здобичі з боку у бік, наче косар косить у полі.
Як виглядає птах косар чи колпиця?
Подібно до більшості інших болотних птахів, косарі мають довгі ноги, подовжену шию та дзьоб. Останній є характерною рисою цих птахів, за яким їх легко впізнати. Дзьоб у косарів довгий, але широкий та розплющений на кінчику, через що нагадує величезну ложку чи половник.
Косарі – доволі габаритні птахи. Заввишки вони можуть сягати до 95 см та важити близько 2-х кг. Розмах крил у них сягає від 1,1 до 1,35 м.
Забарвлення оперення різниться залежно від виду. Найяскравішими представниками роду є косар рожевий. Його оперення може мати різноманітні відтінки рожевого – від доволі світлого та насичено-малинового. Поширений в Україні косар білий має винятково білосніжне оперення, на тлі якого доволі створюють яскравий контраст чорний дзьоб та ноги.
Цікавий факт! У пташенят косаря, які лише-но з’явилися на світ дзьоб товстий та м’який. Характерної для дорослих особин форми він набуває лише з другого місяця життя птаха.
Види косарів (колпиці) з фото та описом
Всі косарі мають майже подібний вигляд, хоча можуть відрізнятися деякими дрібними особливостями за зовнішністю. Зазвичай це стосується забарвлення оперення, дзьоба та ніг. Крім того, косарі різних видів різняться за місцем поширення.
Білий косар чи колпиця
Це найпоширеніший вид косарів на теренах Європи та єдиний, що зустрічається в Україні. Довжина тіла у білих косарів сягає до 1 м, а вага варіюється у межах від 1,2 до 2-х кг. Розмах крил – від 1,1 до 1,3 м.
Оперення у представників цього виду біле, а ноги та дзьоб – чорні. У шлюбний період у білих косарів з’являється чубчик на потилиці. Характерною ознакою цього виду також є наявність охристої плями поблизу шиї.
Білі косарі поширені у Південній (рідше – Західній) Європі, Азії та північних регіонах Африки. На зимівлю вони відлітають до країн Центральної та Східної Африки. Азійські популяції зазвичай зимують в Індії та Китаї.
Чисельність популяції білих косарів в Європі становить від 8000-9000 до 15 000 пар. В Україні налічується близько 200-250 гніздових пар.
Косар малий
Це один з найрідкісніших видів косарів у світі. Ареал його поширення дуже вузький. Він охоплює острови, розташовані поблизу західного узбережжя Китаю та Кореї. На зимівлю ці птахи відлітають до Японії, В’єтнаму, Тайваню, Гонконгу та Південної Кореї.
Довжина тіла у малого косаря – 76 см, а вага – до 1 кг. Оперення біле, але частина голови, ноги та дзьоб – чорні.
Малі косарі полюють зазвичай у сутінках, під час відливів. Основу їхнього раціону становить дрібна водна фауна, яку вони ловлять у мілководних прибережних водах.
Через вирубку мангрових лісів та забруднення довкілля чисельність малих косарів у 1988-90 роках знизилась до 288 особин. До 2001 р. вдалося частково відновити популяцію цих птахів у дикій природі. У 2012 р. налічувалося вже близько 2700 особин, але вид досі належить до тих, яким загрожує зникнення.
Косар рожевий
Ареал поширення цього виду охоплює території від Південної Америки (зі східної частини Анд) до Мексики у Північній Америці. Крім того, ці птахи зустрічаються у країнах Карибського басейну та на узбережжі Атлантики у Сполучених Штатах.
Найбільша популяція рожевих косарів мешкає у теплих регіонах Флориди, переважно на теренах Еверглейдс. На зимівлю ці птахи відлітають до Аргентини та Чилі.
Довжина тіла у рожевих косарів сягає 70-86 см, а вага – у межах від 1,2 до 1,8 кг. Частина спини, крила та черевце мають яскраво-рожеве або навіть червоне забарвлення.
Як й у фламінго, яскравий колір рожевих косарів пов’язаний з їхнім раціоном. Залежно від кількості спожитих ракоподібних, що містять каротиноїдний пігмент, забарвлення оперення може варіюватися від блідо-рожевого до насичено-бордового.
Голова у рожевих косарів зеленуватого відтінку, шия та частина спини – білі, а дзьоб – сірий з жовтою плямою біля основи. Довгі ноги мають яскраво-червоний колір.
Королівський косар
Представники цього виду мешкають на теренах Океанії та Південно-Східної Азії. Ареал їхнього поширення охоплює Австралію, Папуа-Нову Гвінею, Соломонові острови, Індонезію та Нову Зеландію. Прісноводні чи солоні заболочені води та припливні мілини – основне середовище існування цих птахів у зазначених країнах.
Розмір тіла у королівського косаря у межах 74-80 см, а вага – від 1,4 до 2-х кг. Оперення білосніжне, а неоперена частина голови та дзьоб – чорні.
Косар жовтодзьобий
Цей вид косарів є ендемічним для фауни Австралії. Зустрічається він переважно на південному сході країни, хоча окремі популяції існують і в інших регіонах.
Мілководні заболочені території, внутрішні солоні та прісноводні водойми – найтиповіше середовище існування жовтодзьобих косарів. Ці птахи також можуть зустрічатися і на сухих пасовищах.
Довжина тіла у жовтодзьобого косаря – 75-90 см. Оперення біле, а дзьоб та ноги жовтуватого кольору. У шлюбний період у цих птахів на грудях з’являється красиве довге пір’я.
Молодих особин можна відрізнити за чорними кінчиками крил. Самці від самиць відрізняються довшими ногами та дзьобом.
Африканський косар
Цей вид косарів поширений винятково на теренах Африки на південь від Сахари (включно з Мадагаскаром). Довжина тіла у його представників – у межах від 75 до 90 см, а вага – до 2 кг. Оперення біле, частина голови та ніг – червоні, а дзьоб – сірий.
Африканські косарі мешкають на болотах та у заболочених місцевостях. Свої гнізда вони облаштовують на деревах або серед заростей тростини.
Де живе птах косар чи колпиця?
Косарі зустрічаються на всіх континентах, крім Антарктиди. Найбільші популяції цих птахів зосереджені у Середземноморському регіоні Європи, поблизу Чорного, Японського та Жовтого морів. Зазвичай косарі живуть біля водойм – як прісноводних, так і солоних. У тропічних широтах ці птахи нерідко населяють мангрові ліси.
У фауні України зустрічається лише косар білий. Він є гніздовим та перелітним птахом країни. Зазвичай гніздиться уздовж Чорноморського узбережжя, у пониззях Дунаю. На зимівлю білі косарі з України відлітають наприкінці вересня, а повертаються у березні-квітні.
Білі косарі населяють мілководні водойми (замулені річки, прісноводні та солоні озера) та болота, а також мангрові зарості. Зазвичай вони утворюють невеликі групи поблизу з колоніями коровайок та чапель, але не з іншими видами косарів. Рожеві косарі утворюють чималі колонії у прибережних водах та серед мангрових заростей.
Цікавий факт! У Нідерландах косар визнаний національним птахом-символом країни.
Що їсть птах косар чи колпиця?
Косарі харчуються різноманітною здобиччю, яка зустрічається у водоймах в їхньому середовищі існування. Переважна більшість раціону цих болотних птахів складається з дрібної риби та земноводних. Іноді вони розбавляють його рослинною їжею.
Зазвичай косар повільно йде мілководдям із зануреним у воду дзьобом, яким водить з боку у бік. Під час таких пошуків птах виловлює з води риб, жаб та водних комах.
Іноді заради здобичі він може навіть повністю занурити голову у воду. Зазвичай косарі активні переважно надвечір, у сутінках, а вдень вони відпочивають.
Жовтодзьобі косарі харчуються переважно водними комахами, переважно – хребтоплавами. Значно рідше до їхнього раціону потрапляють раки, молюски, креветки та дрібна риба.
Королівські косарі найактивніші вночі. Їхній раціон складається переважно з крабів, риби та молюсків, але може бути розбавлений й рослинною їжею. Рожеві косарі зазвичай харчуються ракоподібними, жабами та тритонами.
Раціон білих косарів складається з жаб, мальків риб, личинок водних комах, ракоподібних та земноводних. Крім того, ці птахи іноді можуть харчуватися водною рослинністю. Полюють білі косарі зазвичай невеликими групами.
Поведінка та спосіб життя птаха косар
Переважна більшість видів косарів гніздяться колоніями, рідше – невеликими групами. Свої гнізда вони зазвичай облаштовують на деревах або серед кущів поблизу водойм, нерідко – серед заростей очерету/тростини. Зазвичай косарі не є агресивними птахами, але у період гніздування можуть відважно захищати власну оселю.
Попри колоніальний спосіб життя, косарів складно назвати шумними птахами. Лише поблизу них можна розчути тихі звуки, які видають ці птахи.
У разі тривоги косарі видають гучний хриплий крик, щоб оповістити своїх родичів про потенційну загрозу. У більшості випадків ці птахи харчуються поблизу величезних зграй мартинів, коровайок та інших шумних птахів, які першими підіймають крик при появі хижаків.
Міграційні перельоти косарів можуть займати до двох місяців. Під час польоту ці птахи утворюють ряди та клини у формі «V». У польоті косар з витягнутою вперед шиєю найбільше нагадує лелеку. Він робить часті помахи крилами, але може використовувати й ширяння.
Розмноження косарів
Більшість косарів створюють пари лише на один сезон, а наступного вже вибирають іншого партнера. Розмножуються ці птахи з 3-4 року життя.
У неволі вони зазвичай не дають потомства. У середньому самиця косаря відкладає 3-4 яйця, а інкубаційний період триває близько 25 днів.
Жовтодзьобі косарі гніздяться окремими парами чи невеликими колоніями, в яких налічується лише кілька гнізд. У кладці у них 2-4 яйця. Пташенята з’являються на світ на 26-31 день.
Самиці рожевих косарів відкладають 2-5 яєць та висиджують їх протягом 3-х тижнів. Пташенят вигодовують обоє батьки, і вже за 2 місяці молодь стає повністю самостійною.
Білі косарі гніздяться окремими колоніями, в яких може налічуватися від 6 до 160 особин. Ці птахи відкладають 3-6 яєць, які самиця та самець позмінно висиджують протягом 3-х тижнів.
Пташенята косарів з’являються на світ не по одному, а всі разом. Спочатку вони харчуються їжею, яку відригують батьки.
У гнізді вони проводять перші 4 тижні свого життя. Потім молоді птахи створюють «групи молоді» разом з пташенятами з сусідніх гнізд. Наприкінці другого місяця життя вони вже можуть літати.
Тривалість життя, вороги та загрози косарям
У дикій природі косарі живуть до 28 років. Найменш тривалим є життя рожевих косарів, вік яких зазвичай зрідка перевищує 6-7 років. Рекордсменка серед цих птахів була виявлена у Флориді. Її вік на момент виявлення становив 16 років.
Молоді косарі найчастіше гинуть не від хижаків, а від нестачі їжі. Приблизно 60% молоді гине у перший рік життя під час міграції до місць зимівлі.
До головних природних ворогів косарів належать ворони, змії, стерв’ятники, лисиці, єнотоподібні собаки та вовки. Осушення боліт, знищення мангрових заростей та заплавних луків, випалювання очерету, зникнення мілководних озер та використання пестицидів становлять головні загрози для існування косарів.
Рожеві косарі ще 100 років тому перебували не межі зникнення. Красивих птахів знищували заради їхнього яскравого оперення, що використовували як модну прикрасу. Пір’я рожевих косарів тоді цінувалося втричі вище за золото.
Наразі загроза для цих птахів існує лише у місцях їхньої зимівлі. У Сполучених Штатах рожеві косарі належать до видів, які охороняються законом. Зникнення їм поки що не загрожує. Косар білий в Україні включений до Червоної книги країни та має статус вразливого виду.