Ящірки – найбільш відомі сучасні представники класу Плазуни (Рептилії). Вони зустрічаються майже по всьому світі, вражаючи своєю різноманітністю. Існує приблизно 6000 видів ящірок, від найбільших комодських варанов до маленьких геконів.
Ящірки – наукова назва та класифікація
Ящірки належать до класу Плазунів, ряду Лускаті (Squamata). Наукова назва їхнього ряду походить від латинського слова «squamatus», що означає «лускатий» або «з лускою». Окрім ящірок до нього ще належать змії та двуходки.
Шкіра у всіх представників цього ряду вкрита лусками або щитками, які утворюють специфічний малюнок. Саме ця особливість зовнішнього вигляду й посприяла появі назви «Лускаті».
Перші ящірки з’явилися на Землі ще у тріасовому періоді. Наразі усі існуючі види цих плазунів об’єднують приблизно в 20 родин. Найбільш відомими серед них є гекони, ігуани, варани, агами, веретенниці, хамелеони, безногі ящірки та сцинки.
Безпосередньо до роду Ящірки (Lacerta) належать 40 видів. Вони об’єднані у 5 інфраотрядів: ігуаноподібні, вараноподібні, сцинкоподібні, веретінницеподібні та геконоподібні.
Як виглядають ящірки?
Найбільш характерною рисою зовнішнього вигляду ящірок незалежно від виду є луската шкіра. Зазвичай ці плазуни мають чотири ноги (хоча є й виключення), довгий хвіст, зовнішні вушні отвори та рухливі повіки.
Примітною особливістю ящірок, як й всіх інших лускокрилих, є здатність відкривати як верхню, так і нижню щелепи. Це дозволяє їм ковтати набагато більшу здобич, ніж це можливо серед тих тварин, які мають лише рухливу нижню щелепу.
Розповсюджене уявлення про ящірок як істот, які або повільно звиваються, або швидко бігають близько до землі, стосуються лише обмеженої кількості видів цих плазунів. Серед багатьох ящірок є ті, що мають довгі задні лапи та бігають як двоногі.
Інші види можуть ковзати із шкіряними клаптями, витягнутими у вигляді рудиментарних крил. Навіть існують такі види ящірок, що не мають кінцівок та переміщуються, подібно зміям.
Самці ящірок нерідко мають постійні роги чи гребені та тимчасові оборки та гребені, схожі на гриву, які призначені для залучення самиць або відлякування хижаків. Завдяки цим елементам вони можуть ставати набагато більшими та загрозливими, ніж є насправді.
Чимало ящірок має довгий язик. У деяких видів він відіграє роль сенсорного зонду, який використовується під час полювання. Види ящірок, які не мають повік, використовують свій довгий язик як склоочисник для очей.
Ці плазуни бувають різних кольорів, включаючи види з кольоровими смугами або хвостом іншого кольору. Деякі ящірки можуть мати різне забарвлення залежно від віку.
Окремі види здатні змінювати свій колір, щоб краще поєднуватися з навколишнім середовищем. Ця здатність найбільш властива для хамелеонів.
Розміри ящірок. Найбільша та найменша ящірки у світі
Розміри цих плазунів варіюються від зовсім мініатюрних до доволі гігантських. Дорослі ящірки мають довжину тіла від 2-х см (у найменших геконів) до 3-х м (у найбільших варанів) і важать від менше 0,5 г до 150 кг.
Найбільшою ящіркою у світі є комодський варан, якого ще звуть комодським драконом. Довжина тіла у нього сягає до 3-х метрів. Найбільший комодський варан мав вагу 165 кг.
Більшість найбільших у світі ящірок – це варани. Деякі види ігуан також можуть виростати досить великими. Наприклад, блакитні ігуани важать близько 14 кг та сягають до 1,5 м у довжину.
Найменшою ящіркою у світі є нанохамелеон з Мадагаскару. Розмір його тіла становить менше 2,5 см. Неймовірно, але вчені вперше класифікували цю найменшу ящірку у світі як вид лише у 2021 році.
На півночі Мадагаскару мешкають ще кілька надзвичайно маленьких хамелеонів. Їх дуже мало, адже вони існують на дуже невеликій території, і їхня популяція дуже залежна від втрати середовища існування.
Поведінка та спосіб життя ящірок
За загальною класифікацією ці плазуни є ектотермними. Це означає, що температура їхнього тіла не постійна, як у ссавців, а залежить від умов навколишнього середовища.
Усі ящірки мають діапазони ідеальних температур тіла, при яких вони функціонують з максимальною ефективністю. Вони набагато менш активні, коли не можуть досягти належного рівня внутрішнього тепла тіла.
Завдяки своїй ектотермічній природі ящірки добре відомі тим, що гріються на сонці у теплих районах. Це сприяє підвищенню температури їх тіла до оптимального рівня і дозволяє їм виконувати полювання, спарування або бої на повну силу.
Саме тому більшість ящірок є денними тваринами, хоча деякі геккони мають переважно нічний спосіб життя. Самці живуть поодиноко, захищаючи обрані ними території для полювання від конкурентів. Самиці можуть вільно пересуватися, проте часто зустрічаються групами, які живуть поблизу домінуючого самця.
Луската шкіра ящірки дозволяє незначне випаровування. Тому цим тваринам потрібно дуже мало води, окрім вологи, яку вони збирають із їжі або навіть зі злизаної роси, що накопичується на їхніх власних тілах. Саме тому чимало існуючих ящірок добре пристосовані для виживання в пустелях.
Деякі види ящірок мають здатність добровільно від’єднувати свої хвости. Зазвичай вони роблять це, щоб відволікти увагу хижаків. Потім хвіст знову відростає. Деякі види можуть змінювати свій колір, щоб маскуватися від хижаків або зливатися із навколишнім середовищем, щоб зловити здобич.
Взагалі у ящірок дуже хороший зір. Найбільш розвинений він у хамелеонів, які можуть бачити під кутом 360 градусів, у широкому діапазоні кольорів та в ультрафіолетовому спектрі.
Де живуть ящірки?
Ці плазуни мешкають у теплих лісах та пустелях на всіх континентах, крім Антарктиди. Окремі види були виявлені навіть на далекій півночі над Полярним колом, а інші – на негостинному південному краю Південної Америки. Переважна більшість ящірок зустрічається в Європі, Азії та Північній Африці.
Серед різновидів цих рептилій є ящірки, пристосовані практично до будь-яких умов навколишнього середовища та клімату. У регіонах, де є чимало їжі для ящірок (наприклад, у тропічних джунглях), вони можуть досягати дуже великих розмірів. У місцях обмежених запасів переважають найбільш дрібні види.
Ящірки полюбляють піски, зарості чагарників, степи, лісисту місцевість. Є види, які переважно живуть на деревах чи скелях. Інші різновиди мешкають на відкритих місцях, де легко можна отримати велику кількість сонячного світла.
Майже всі ящірки є наземними тваринами. Більшість з них зазвичай живе в норах або тріщинах скель. Виняток становить галапагоська морська ігуана, яка живе переважно в океані. Проте навіть вона багато часу проводить, загоряючи на скелях.
Слід знати! Саламандри та ящірки дуже схожі. Ключова відмінність між ними полягає в тому, що ящірки можуть жити в різних середовищах, тоді як саламандрам потрібно бути ближче до води. Крім того, останні мають «вологий» вигляд і не мають кігтів та вушних отворів.
Ящірки України
В Україні поширеними є невеличкі (довжиною до 20 см) ящірки прудкі, які зустрічаються по всій країні. Окрім них, ще зустрічається трохи більша (довжиною до 40 см) ящірка зелена, яка занесена до Червоної книги країни.
В листяних та хвойних лісах в Карпатах та у Поліссі живе ящірка живородна. У Придунав’ї та Криму зустрічається ящірка кримська, а в піщаних місцевостях на півдні та в Центральній Україні – піщана. Завезеними видами є ящірка Даля та вірменська, а ендеміками півдня Криму – ящірка Ліндгольма та гекон кримський.
Веретінниця – єдина безнога ящірка на Закарпатті. Її нерідко помилково приймають за змію, проте вона не отруйна та не становить загрози для людини. В Криму можна зустріти найближчого «родича» цієї ящірки – жовтопуза безногого, який на відміну від веретінниці має недорозвинені задні кінцівки.
Що їсть ящірка?
Ящірки є переважно хижими за своєю природою. Часто вони чекають на свою здобич із засідки, несподівано атакуючі, перш ніж вона зможе втекти. Ящірки хапають свою здобич, клацаючи по ній розкритими щелепами або використовуючи для захоплення свій довгий язик. Вони також можуть хитати головою, щоб залякувати здобич.
Більшість ящірок харчується комахами, мурахами та іншими безхребетними. Більші різновиди цих плазунів їдять дрібних тварин (таких як миші та інші гризуни) та равликів.
Варани можуть полювати на жаб, птахів, рибу, більших ссавців та навіть змій. Великі ящірки також нерідко шукають для поживи яйця птахів та рептилій. Найбільша з існуючих ящірок – комодський варан може нападати навіть на буйволів.
Лише приблизно 2% з існуючих видів ящірок мають переважно рослинний раціон у дорослому віці. Їхні молодші представники зазвичай їдять м’ясо, а потім поступово переходять на рослинну дієту. Фрукти часто їдять навіть хижі види ящірок.
Розмноження ящірки
Більшість видів ящірок використовують запліднення спермою самця внутрішньої яйцеклітини самиці як метод розмноження. Свої яйця вони відкладають у безпечне місце, а потім залишають.
Хоча самиці деяких видів ящірок виношують яйця до самого вилуплення. Приблизно 1 з кожних 5 типів цих плазунів використовує живонародження або живонародження з яєць, що розвинулися в організмі самиці, а потім народилися як функціональні члени виду, а не вилупилися з відкладених яєць.
Деякі ящірки розмножуються шляхом партеногенезу або розмноженням з яєць, які не потребують запліднення від самця. У рідкісних випадках таке явище спостерігається навіть у непартеногенних видів, де самиця не має доступу до самця.
Стать ембріону ящірки може залежати від умов, в яких зберігаються яйця. Високі температури під час інкубації сприяють появі більшості самиць. Навпаки, в умовах низьких температур народжується більше самців.
Залежно від розміру яєць у кладці може бути як всього одне велике, так і до 50 маленьких. Маленькі ящірки з’являються на світ зазвичай приблизно через 3 місяці після відкладання яєць. Вони виглядають як мініатюрна версія дорослого плазуна та є повністю самостійними.
Які є вороги у ящірки?
Завдяки здатності ящірок рухатися дуже швидко у разі небезпеки, більшість хижаків не можуть їх наздогнати. Зміна кольору тіла відповідно рельєфу місцевості та повна нерухомість у відкритих місцях також допомагають цим плазунам залишатися непомітними для ворогів.
Головними хижаками ящірок є птахи, змії, мангусти, собаки та коти (як дикі, так і домашні). Також значну загрозу їхньому життю становлять люди. Нерідко ящірок вважають шкідниками, тому постійно намагаються від них позбутися, особливо в житлових приміщеннях.
В деяких культурах ці плазуни вважаються делікатесом, який подається у якості місцевих страв. Особливо це стосується ігуан, яку цінуються за дуже м’ясистий хвіст.
Відомо, що більші ящірки полюють на менші види. Також відомо, що королівський павук-стрибунець, який важить лише 2-3 грами, ловить ящірок, які втричі перевищують його розмір.
Цікавий факт! Ящірок у будинку чи на городі можна позбутися за допомогою ряду домашніх репелентів, таких як часник, кавова гуща та цитрусові.
Екологічні загрози для ящірок
Чимало видів ящірок існує лише в певній зоні навколишнього середовища та є ектотермічними. Зміна клімату може становити для них серйозну загрозу, несприятливо змінюючи тепловий баланс регіону або суттєво зменшуючи доступну їжу.
Урбанізація та вирубка лісів також становлять загрозу для ящірок. Це також може призвести до збільшення популяції хижаків, спричиненого порушенням сусіднього середовища існування іншого виду. Оскільки чисельність людей зростає, то виникає додатковий тиск чиниться на тих ящірок, які вважаються джерелом їжі для людини.
Популяція ящірок та зникаючі види
Неможливо напевно сказати, скільки ящірок існує в світі. Підраховані лише деякі види, які перебувають під серйозною загрозою зникнення. Проте майже напевно можна сказати, що загальна чисельність ящірок в світі продовжує зменшуватися. Майже 20% усіх видів плазунів перебуває під загрозою зникнення.
До найбільш рідкісних ящірок належить хамелеон Тарзана (Calumma tarzani) з Мадагаскару. Зазвичай він зелений або жовтий, але у разі загрози набуває смугастих візерунків. Цей вид ящірок був майже знищений через видобуток золота в регіоні та вирубку лісів задля розширення сільськогосподарських угідь.
Ямайська скеляста ігуана (Cyclura collei) вважалася вимерлою, поки її невелика колонія не була знову відкрита в 1990 році. Наразі популяція цих рідкісних ящірок становить близько 100 особин. Вилов цих ігуан заради їжі та зникнення середовища їхнього існування можуть призвести до їх повного зникнення.
Тривалість життя ящірки
У дикій природі середня тривалість життя ящірки становить не більше 3-5 років. Проте в неволі ці плазуни можуть жити десь 20-50 років.
Взагалі тривалість життя ящірки залежить від виду та варіюється від 1 до 30 років. Хамелеони живуть 5-7 років, тоді як гекони – 10-15 років, а ігуани – 20 років. Найбільша ящірка – комодський варан може жити до 40 років.