Ялина – вид хвойного дерева, досить поширений в лісах Євразії та Північної Америки. Її деревину здавна застосовували в будівництві та для промислових цілей. Втім, більше за все ялина відома як новорічне дерево та незмінний символ Нового року. Існує 35 її різновидів, які зустрічаються в різних куточках світу.
Ялина – класифікація та наукова назва рослини
Ялина – хвойне дерево однойменного роду із родини Соснові (Pinaceae). Найближчими її «родичами» є сосни, ялиці, кедри та модрини. До роду Ялина належать 35 видів, з яких найбільш відомою в Європі є смерека.
Наукова назва ялини – Picea. Вважається, що вона походить від латинського слова «pix», що перекладається як «живиця» («смола»).
В Україні найбільш поширеною є ялина звичайна, більш відома як смерека. У деяких регіонах країни вона має ще й інші назви. Наприклад, на Полтавщині це хвойне дерево відомо під назвою «єль», а на Хмельниччині – як «смеречина».
Вважається, що назва «смерека» походить від слів «присмерк» та «смеркання». Пов’язано це з тим, що у густому смерековому лісі нерідко навіть вдень панують сутінки.
Де росте ялина – типове середовище існування
Ялина – хвойне дерево, що зустрічається по всій північній половині світу. Вона може рости у бореальних лісах, прибережних районах та на значних висотах в горах. Проте найкраще за все ялина почувається в прохолодніших кліматичних умовах. Це дерево зазвичай не росте в більш теплих та вологих місцях.
У своєму рідному середовищі існування – холодних та помірних регіонах Північної півкулі – ялина живе понад 200 років. При вирощуванні на присадибній ділянці це хвойне дерево буде рости максимум до 60 років.
Цікавий факт! Більшість видів ялин має повільний темп росту. В середньому вони зростають лише на 15-30 см. Хоча деякі різновиди (наприклад, смерека та сіткінська ялина) ростуть набагато швидше, зростаючи за рік приблизно на 1 м.
Як виглядає ялина? Опис та характеристика дерева
Більшість людей уявляє ялину як вічнозелене дерево пірамідальної форми з голчастим листям. Зазвичай це уявлення справедливе. Більшість ялин можна легко впізнати за компактною, вузькою кроною та звисаючими густими гілками, що спрямовані вгору.
Проте існує понад трьох десятків видів цих хвойних дерев. Вони можуть відрізнятися за формою та розміром крони, а також за забарвленням гілчастого листя. Проте в цілому незалежно від виду будь-яка ялина має певні схожі риси.
Голки ялини
Хвоя у ялини дуже гостра та має пласку круглу основу. Якщо розрізати ялинкову голку вздовж, то виявиться, що вона складається з двох половинок, схожих на поперечний розріз конуса.
Зазвичай хвоя ялини набагато менша, ніж у інших видів вічнозелених дерев. Кожна голка окремо прикріплена до гілки, і її можна легка катати між пальцями.
Пухирі із живиці на корі ялини
Якщо уважно придивитися до кори ялини, то можна побачити подекуди невеликі смоляні пухирі вздовж її стовбура. Зазвичай вони мають розмір маленької горошини.
Спочатку ці пухирі із живиці можуть виглядати білими. Проте якщо залишити їх на сонці на декілька днів, то вони стануть темнішими (коричневими або чорними).
Ялинкові шишки
Ялина має конусоподібне насіння. Його забарвлення варіюється від червоного до зеленого залежно від виду рослини. Наприклад, шишки червоної ялини яскраво-червоні, а у ялини Енгельмана – темно-зелені.
Ялинкове насіння дуже колюче через жорсткі щетинки, що стирчать з нього. Коли вони відпадають, то залишають дірки в лусочках шишки, що надає їй форми пісочного годинника.
Тому ялинкові шишки здаються менш круглими, ніж їхні аналоги у інших хвойних дерев. Їх також можна досить легко зігнути.
Шишки ялин слугують їжею для лісових птахів в зимовий час. Найбільше до вподоби вони шишкарям та дятлам. Частина насіння падає на землю, та з’їдається лісовими мишами.
Види ялини
Більшість існуючих різновидів ялин має вигляд великих лісових дерев з гілками, пошарово розташованими навколо центрального стовбура. Голки у цих хвойних дерев ростуть поодинці зі стебла, а не пучками. Саме ця особливість дозволяє відрізнити ялину від сосни.
Ялина – одне з найвищих хвойних дерев, що зустрічається у вічнозелених лісах. Найбільший з її різновидів має висоту до 80-90 м. Деякі види ялини можуть мати крихітне голчасте листя. Інші різновиди мають плакучі гілки.
Також існує чимало декоративних форм з маленькими вузькими конусами, які є компактними версіями великого лісового варіанту. Нижче наведені найбільш розповсюджені види ялини з фото, характеристиками та сферою застосування.
Ялина європейська або звичайна (Picea abies)
Це найбільш відомий та найпоширеніший вид ялини у хвойних лісах Європи. Саме ялина європейська або звичайна в Україні відома під назвою «смерека».
Вона має пірамідальну густу крону яскраво-зеленого кольору та являє собою досить високе дерево, що сягає 25-40 м заввишки. Голчасте листя у ялини звичайної коротке з тупими кінчиками, а насіннєві шишки – довгі.
Смерека є одним з найшвидше зростаючих видів ялини. Вона зустрічається в верхніх ярусах багатьох хвойних та мішаних лісів. В горах ялина звичайна росте на висоті до 1800 м.
В Україні смерека поширена в Карпатах, значно рідше зустрічається в Прикарпатті та подекуди – в Поліссі та волинському лісостепу. Ялина звичайна становить приблизно 10% державного лісового фонду України.
Старі дерева ялини звичайної можна легко впізнати за довгими, плакучими гілками, що звисають з основних горизонтальних кінцівок. Хвоя у цього виду ялин м’якіша, ніж у більшості інших різновидів.
Завдяки м’якості та якості деревини смерека часто використовується для виготовлення музичних інструментів. Також вона чудово підходить для целюлози. У ландшафтному дизайні смерека зазвичай використовується у якості живоплотів.
Карликовий різновид ялини європейської Коніка встановлюється в домівках на новорічні свята як різдвяна ялинка. Це деревце має традиційну конусоподібну форму та щільне, яскраво-зелене голчасте листя.
Ялина звичайна або смерека – швидкозростаюче дерево до 25-40 м заввишки, що зустрічається в багатьох хвойних лісах Європи. Має пірамідальну форм з гілками, що ростуть вгору, коротку зелену хвою та довгі шишки.
Ялина колюча або блакитна (Picea pungens)
Цей вид ялини також відомий як колорадський, бо походить з американського Колорадо та є державним деревом цього штату. Він зустрічається в західних районах Північної Америки – від південної частини Айдахо до Нью-Мексико. Зазвичай ялина блакитна росте в Скелястих горах, на висоті від 1750 до 3000 м, поблизу водойм у гірських долинах.
Для цього хвойного дерева характерна пірамідальна форма та жорстка блакитно-зелена хвоя з сивуватим восковим нальотом. Шишки, подібно до голчастого листя, також мають блакитний колір.
Зазвичай висота ялини блакитної не перевищує 15 м у садових ландшафтах та 23 м – у дикій природі. Довжина хвої становить приблизно 3 см. Кора у цього виду легко відшаровується на відміну від більшості інших.
У Північній Америці саме цей вид ялини зазвичай використовують у якості традиційної новорічної ялинки. На відміну від інших вона дуже добре зберігає хвою. Крім того, її карликові сорти можна використовувати для озеленення приміщень та садів.
У ландшафтному дизайні найбільш популярні декоративні форми ялини колючої з яскравою сріблясто-блакитною хвоєю. Найбільш вражаючими є Hoopsii та Fat Albert, які мають звичайну висоту стовбура.
Серед карликових різновидів доволі популярними є Baby Blue, Bakeri та Baby Blue Eyes. Також існують плакучі форми блакитної ялини – Glauca Pendula і The Blues.
Ялина блакитна/колюча – поширений північноамериканський вид, що має пірамідальну форму та виразний блакитний відтінок хвої із коротких колючих голок.
Ялина східна (Pisea orientalis)
Іноді цей вид ялини ще звуть кавказьким через поширення в гірських лісах Великого Кавказу та Закавказзя. Також він зустрічається в окремих гірських регіонах Туреччини.
Ялина східна є типовим хвойним деревом гірської місцевості. Вона росте на висоті 1000-2500 м. Проте в прохолодних тінистих ущелинах ці ялини можна зустріти й на значно меншій висоті, до 200 м.
Ялина східна – досить високе хвойне дерево. Її висота може сягати 65 м, проте росте вона дуже повільно. Для цього виду ялини характерна вузько-конічна крона та дуже коротка хвоя (довжиною лише 4-8 мм). Довгі тонкі шишки розміщуються на самих верхівках ялинових гілок.
Навесні хвоя ялини східної має неймовірно смарагдове забарвлення. Проте влітку вона набуває світло-зеленого відтінку. Цей вид ялини дуже тіньовитривалий та навіть ще більше тіньолюбний. Зазвичай її деревину використовують у виробництві паперу. Також ялина східна чудово підходить для використання у якості брусу.
Цікавий факт! У ландшафтному дизайні найчастіше використовують декоративну форму цієї ялини – Aureospicata, що має приголомшливу хвою золотистого відтінку.
Ялина Брюера (Picea breweriana)
Ця ялина ще відома під назвою «плакуча» через звисаючі гілки з листям овальної форми. Вона зустрічається в лісах американських штатах Орегон та Каліфорнія. Видову назву це хвойне дерево отримало на честь свого першовідкривача – професора Вільяма Брюера.
Вважається, що ялина Брюера є найбільш древнім видом роду Ялина, який виник на теренах Північної Америки. Вона може сягати до 20-40 м заввишки та мати товщину стовбура до 1,5 м.
Для ялини Брюера характерне широке голчасте листя синьо-зеленого кольору. Воно стає повислим, коли висота дерева досягає 1,5-2 м.
Саме через незвичний вигляд хвої цей вид ялини зазвичай використовують як декоративну рослину для додання краси садам. Найбільшого поширення в ландшафтному дизайні вона здобула на теренах Європи.
Ялина червона (Picea rubens)
Ця ялина зустрічається в лісах на теренах Канади та окремих штатів США. На канадських територіях вона зростає на морських узбережжях приблизно на рівні моря. У Сполучених Штатах цей вид ялини є переважно гірським та зазвичай зустрічається на схилах гір Аппалачі на висоті 1100-1500 м.
Ялина червона може сягати 18-40 м заввишки та мати діаметр стовбура приблизно 10 м. Це високе вічнозелене дерево може проіснувати більше двох століть у своєму природному середовищі.
Крона у ялини червоної вузько-конічна. Забарвлення голчастого листя варіюється від лимонно-зеленого до темно-зеленого. Крихітні шишки мають яйцеподібну форму та блискуче помаранчево-коричневе забарвлення.
Деревина ялини червоної використовується для виготовлення будівельних матеріалів, підлоги та покрівлі, стовпів, фанери, меблів та музичних інструментів. Це хвойне дерево на теренах Північної Америки також може слугувати новорічною ялинкою.
Цікавий факт! Цей вид названий червоним через сіро-коричневу кору, яка червона всередині. Проте іноді його ще звуть жовтою ялиною – через світло-жовту деревину.
Ялина сербська (Picea omorika)
Ця ялина є ендеміком рослинного світу двох країн Балканського півострову – Сербії та Боснії і Герцеговини. Якщо більшість різновидів дерев цього роду росте у заболочених та вічнозелених лісах, то цей вид є виключенням.
Ялина сербська зростає на дуже крутих вапнякових схилах. Вона може зустрічатися на висоті від 800 до 1450 м в Боснії та Герцеговині та 100-1500 м – у Сербії.
Ялина сербська – пряме вічнозелене дерево з вузько-пірамідальною кроною, яка нагадує олівець. Вона може сягати до 50 м заввишки. Червоно-коричневі шишки у ялини сербської схожі на веретена, а голчасте листя має темно-зелене забарвлення.
Зазвичай цей вид ялини використовують у ландшафтному дизайні. Ці хвойні дерева культивують у багатьох садах та парках України. Також їх вирощують у багатьох садах Північної Європи.
Ялина сербська більш стійка до посухи, ніж звичайна/європейська. Природне дерево вирощують рідко. Проте існує декілька популярних карликових і компактних форм (наприклад, Nana чи Pimoko), які добре приймаються на сонячних ділянках саду. Також дуже цікавим є Pendula – різновид ялини сербської, яка має звичайний центральний стовбур та плакучі бічні гілки.
Цікавий факт! У видовій назві цього хвойного дерева слово «omorika» має сербське походження та перекладається як «ялина».
Ялина сітхінська (Picea sitchensis)
Ця ялина є найбільшою з усіх існуючих видів та ще відома як «королева лісу». Її висота може досягати до 80 м, тоді як товщина стовбура сягатиме 5 м. Також ялина сітхінська входить до п’ятірки найбільших за розміром хвойних дерев світу.
Навіть при поганих ґрунтових умовах ці хвойні дерева зростають швидше за будь-які інші види. Найвища з існуючих ялин цього виду має висоту 96,7 м.
Ялина сітхінська зустрічається в канадській Британській Колумбії та в окремих американських штатах (Аляска, Орегон, Вашингтон, Каліфорнія). Вона росте від узбережжя до крутих гірських схилів на висоті до 900-1100 м. Найбільші за висотою дерева цього виду зустрічаються на острові Ванкувер.
Ялина сітхінська вважається дуже цінним деревом. Темпи її вирубки перевищують заготівлю деревини всіх інших видів ялин. Найменші ялини сітхінські використовуються у паперовій промисловості.
Найбільші дерева цього виду знаходять застосування у сфері будівництва, створення вітрильних суден та малій авіації. Ялина сітхінська потребує прохолодного та вологого клімату, тому її майже не використовують у ландшафтному дизайні.
Сітхінська ялина має високий прямий стовбур, велику широку крону, синьо-зелену хвою, звисаючі з гілок тонкі шишки та лускату кору, яка легко відшаровується. Вона є 5-м за величиною видом хвойного дерева у світі.
Ялина сиза або біла (Picea glauca)
Ця ялина також відома як біла, канадська або глаука. Вона зустрічається на Алясці та в найбільш північних регіонах Канади. Крім того, цей вид ще в 18 ст. був завезений та поширений у країнах Західної Європи. У своєму ареалі на теренах Північної Америки ці ялини є найбільш розповсюдженими.
Ялина сиза виростає до 20-30 м заввишки та має густу конусоподібну крону, що сягає 60-120 см в діаметрі. Голчасте листя має сизо-зелений колір з блакитним відтінком. Якщо потерти цю хвою, то можна відчути запах, схожий на той, що має листя чорної смородини.
Канадська ялина має дуже цінну деревину – білу, м’яку та легку. Вона широко застосовується у будівництві та паперовій промисловості, а також для виготовлення гітар, ящиків, піддонів та іншої тари для транспортування.
Цей вид ялини також дуже популярний у ландшафтному дизайні. Вона має приблизно 20 декоративних форм, які відрізняються за конфігурацією крони та забарвленням гілок. У садах та парках України ялина біла є досить розповсюдженою та поступається за поширеністю лише ялині колючій.
Ялина сиза або біла – північноамериканський вид, який легко впізнати по лускатій білій корі, вузькій циліндричній кроні та довгій хвої. У порівнянні зі смерекою шишки у цього виду тонкі, але не такі довгі. Дерева виростають заввишки до 30 м.
Карликова ялина Коніка (Picea glauca Conica)
Найбільш відомою карликовою форма сизої ялини є Conica або Альберта, яка була створена в канадській Альберті в 1904 році. Вона є найбільш морозостійкою та має щільну, але м’яку яскраво-зелену хвою.
Ялина Коніка – найкращий вибір компактного новорічного деревця. Також цей підвид використовують для створення спіральних топіаріїв, які найчастіше можна побачити в горщиках біля вхідних дверей. Від початку 20 ст. та досі біла ялина Коніка є однією з найпопулярніших у вирощуванні.
Ялина сибірська (Picea obovata)
Ця ялина – розповсюджений вид у Північній Європі та Північній Азії (переважно у Монголії). Найчастіше вона зростає біля струмків та річок, поодинокими екземплярами в кедрових та ялинкових лісах. У горах цей вид ялини зустрічається на висоті до 2100 м.
Висота ялини сибірської може сягати 35 м. Це вічнозелене хвойне дерево має голчасте сіро-зелене листя зі звисаючими гілками. Для нього характерна конічна або циліндрична форма крони.
Зовнішньо ялина сибірська більш за все нагадує європейську, але відрізняється від неї коротшою хвоєю та меншими шишками. З її деревини отримують найкращу сировину для створення паперу.
Ялина чорна (Picea mariana)
Ця ялина – досить поширений вид в Канаді та окремих частинах Сполучених Штатів. Зазвичай вона зустрічається на болотах та заболочених територіях тайги, на висоті 150-800 м. Проте подекуди в західних горах ця ялина росте навіть на висоті 1500-1800 м.
В залежності від умов зростання ялина чорна може мати вигляд вічнозеленого дерева або чагарника. Її висота сягає 5-15 м, а діаметр стовбура – 25 см. Проте у Полярній Арктиці зустрічаються значно менші ялини чорні, часто – з кривим стовбуром, а іноді навіть у вигляду чагарника. Зростає цей вид дуже повільно.
Крона у ялини чорної вузько конічна, кора – тонка та луската, а гілки – короткі. Забарвлення голок варіюється від зеленого до блакитно-зеленого. Маленькі шишки мають веретеноподібну форму та темно-фіолетовий колір, який після дозрівання стає пурпурно-коричневим.
Чорна ялина має погану якість деревини. Тому вона не використовується для будівництва та виготовлення пиломатеріалів, як інші види. Замість цього ялина чорна може застосовуватися у якості балансової або поперечно-клеєної деревини.
Цікавий факт! Саме на ялині чорній найчастіше паразитує східна карликова омела (Arceuthobium pusillum), що надає страшного та містичного вигляду.
Ялина Енгельмана (Picea engelmannii)
Ця ялина – ще один типовий вид для теренів Північної Америки. Вона зустрічається переважно на північно-східному узбережжі континенту, як у Канаді, так й у Сполучених Штатах. Цей вид є найпоширенішим в Скелястих горах на висоті від 600 до 4000 м.
Ялина Енгельмана формує великі хвойні та мішані ліси разом із соснами, західними модринами та сизими ялинами. Її висота може сягати до 45 м (іноді – навіть до 60 м), а товщина стовбура становить 1,2 м (іноді – до 2-х м). Проте зростає цей вид ялини доволі повільно.
Крона у ялини Енгельмана вузько конічна, з голчастим блакитно-зеленим листям. Крихітні шишки темно-фіолетові, а після дозрівання – буро-коричневі.
Деревина цього виду ялин застосовується у будівництві, при створенні музичних інструментів (скрипок, фортепіано), меблів, фанери, балок та стовпів для огорож. У ландшафтному дизайні ці хвойні дерева зазвичай не використовуються.
Як відрізнити ялину від сосни та ялиці?
Ялина, сосна та ялиця – найпоширеніші види хвойних дерев. Тобто вони мають шишки та хвою. Однак між ними існують деякі ключові відмінності. Простіше за все відрізнити сосну та ялину за довжиною голок. У першого виду дерев вони довгі та плоскі, а у другого – короткі і легко скочуються.
Крім того, хвоя сосни зазвичай росте на гілках невеликими пучками (від двох до семи). У ялини на гілках ростуть окремі голки. Соснові голки ростуть групами по три, а ялинкові – парами.
Хвоя ялинки коротка та жорстка, тоді як у сосни – довга та м’яка. Ще однією відмінністю є форма дерева. Сосни зазвичай вищі та стрункіші, ніж ялини. Останні більш коротші та ширші.
Відрізнити ялину від ялиці найпростіше за все за розташуванням зрілих шишок. У першої вони звисають з гілок та неушкодженими падають з дерева. На відміну від них, зрілі шишки ялиці тримаються вертикально на гілках та розпадаються при падінні.
Також ялину та ялицю можна відрізнити за розташуванням голок. Ялинкове голчасте листя кріпиться до гілки за допомогою крихітного кілочка. На відміну від нього, голки ялиці прикріплені безпосередньо до стебла за допомогою чогось схожого на присоску.
Цікавий факт! Простіше за все впізнати ялину, подивившись на верхівку стовбура. Якщо з верхньої половини кола дерева не ростуть гілки, то швидше за все це саме ялина, а не якійсь інший вид.
Використання ялини
Ялина всім відома як новорічне деревце. Проте її застосування значно ширше. Ялина має відносно м’яку деревину, подібну до м’якої сосни, однак у порівнянні з сосновою більш якісну та довговічнішу. Саме тому вона досить поширена у сфері будівництва та паперового виробництва.
Крім того, з ялини роблять струнні музичні інструменти – гітари, скрипки, арфи. В залежності від певного виду ялинкову деревину можна використовувати для виготовлення паперу, бочок, каное та весел для них.
Також існує чимало декоративних різновидів ялини. Вони можуть прикрашати тінисті ділянки саду, де не приживаються інші рослини, або ж слугувати міцним та гарним живоплотом. Карликові форми ялини є найбільш поширеними у ландшафтному дизайні.