Пташка плиска також відома як трясогузка чи трясихвістка, що пов’язано з її довгим хвостом, яким вона трясе під час ходіння. Вона належить до ряду горобцеподібних птахів та є віддаленою родичкою горобців та синиць. В Україні найпоширенішими є два види цих пташок – плиска біла та жовта.
Пташка плиска – класифікація та наукова назва
Плиска – невелика пташка ряду Горобцеподібні. Вона належить до родини Плискові (Motacillidae). Остання об’єднує 5 родів та 65 видів невеликих тендітних пташок з порівняно довгим хвостом та довгими ногами.
Пташка плиска є представницею роду Плиска (Motacilla). У ньому, за різними класифікаціями, налічується 12-13 видів, з яких 5 зустрічаються на теренах України. Найвідомішими серед них є плиска біла (Motacilla alba) та плиска жовта (Motacilla flava).
Плиска жовта (Motacilla flava)
В Україні також зустрічаються гірські, жовтоголові та чорноголові плиски. Остання зазвичай викликає певні суперечки серед науковців. Чорноголова плиска розглядається і як окремий вид плисок, так і як підвид жовтої плиски.
Назва пташки походить від праслов’янського слова, що означає «шум»/«плеск». Можливо, що вона пов’язана з характерними звуками «піс-піс», що видає плиска.
За іншою версією, назва пов’язана з тим, що плиски люблять триматися біля води. Найменування «трясогузка», «трясидупа» та «трясихвістка» пов’язані з характерними рухами довгого хвоста пташки.
Як виглядає пташка плиска? Опис білої та жовтої плиски
Всі плиски – невеликі тендітні пташки, що сягають 14-21 см завдовжки та важать у межах 12-50 г. Всі вони мають довгі ноги, довгий хвіст та видовжені крила.
Плиска біла (Motacilla alba)
На відміну від інших пташок родини Плискові, представниці роду Плиска мають довгий та вузький хвіст з двома середніми перами довшими за крайні.
Як виглядає плиска біла?
Довжина тіла у плиски білої, що є типовою для України, сягає 16-19 см. Важить ця маленька пташка у межах 20-24 г. Її легко впізнати за довгим хвостом та характерним переважно сіро-білим оперенням.
Особливо привабливо виглядають самці плиски білої у шлюбний період. У цей час вони мають сіру верхню частину тіла, тоді як лоб, грудка, боки шиї та черевце білі, а тім’я, потилиця, горло та задня частина шиї чорні.
Хвіст, ноги та дзьоб у них чорні. У позашлюбний період самці плиски білої мають біле горло та широку чорну смужку на волі, тоді як потилиця та задня частина шиї у них сірі.
Доросла самиця плиски білої у шлюбний період має чорну потилицю та тім’я з домішками сірого. Межа між цими кольорами майже не помітна на задній частині шиї пташки.
У позашлюбний період самиці плиски білої мають однакове забарвлення із самцями. Молоді пташки нагадують дорослих особин поза шлюбним періодом.
Як виглядає пташка плиска жовта?
Ці пташки хоча й належать до єдиного роду з плискою білою, але зовні доволі різняться між собою. Плиска жовта трохи менша за білу та має значно яскравіше забарвлення.
Довжина тіла у неї сягає 15-16 см, тоді як хвіст є найкоротшим серед всіх європейських представників роду. Важить ця пташка 12-17 г. Загалом плиска жовта вважається однією з найменших представниць свого роду.
Дорослі самці жовтої плиски мають оливково-зелену спину, надхвістя та поперек. Верхні пера крил у них сірувато-чорні, підборіддя біле, а груди та черевце яскраво-жовті.
Дзьоб та ноги у цього виду плисок чорні. Забарвлення голови може відрізнятися залежно від підвиду пташки. У номінативного підвиду вона синьо-сіра з білими «бровами».
Доросла самиця жовтої плиски має оливково-буру верхню частину тіла, біле горло та жовтуватий низ. Молоді пташки цього виду оливково-бурі зверху та вохристо-білі знизу, тоді як на шиї та волі помітні темні плями.
Як виглядає плиска гірська?
Плиска гірська – ще один вид цих пташок, поширений в Україні. Вона сягає 17-20 см завдовжки та має найдовший хвіст серед всіх європейських різновидів плисок. Важить ця пташка у межах 17-21 г.
Дорослі самці гірської плиски у шлюбний період мають сіру спину та голову, білі «брови» та «вуса», чорне горло та майже повністю жовтий низ тіла зі світлішими боками. Хвіст у них чорний, а пір’я чорно-буре та біле. Ноги бурі, а дзьоб чорний.
Дорослі самиці під час сезону розмноження мають біле, а іноді чорне горло. Черевце у них жовте, а боки білуваті.
Поза шлюбним періодом самиці виглядають так само, як самці у позашлюбному оперенні та молоді птахи. Останні відрізняються від дорослих птахів вохристим відтінком нижньої частини тіла.
Як виглядає жовтоголова плиска?
Довжина тіла у жовтоголової плиски сягає близько 18 см, тоді як вага – у межах 17-21 г. Ці тендітні пташки, подібно до більшості своїх родичів, мають характерний довгий хвіст.
Дорослий самець під час сезону розмноження має повністю жовту голову та нижню частину тіла. Від задньої частини шиї через боки у нього проходить чорна смужка.
Спина та надхвістя сірі, а підхвістя білувате. Поза шлюбним періодом самці переважно сірі, лише на голові помітні жовті «брови».
Дорослі самиці мають оливково-сіру верхню частину голови. Груди та черевце у них білуваті, з жовтуватим відтінком. Чорної смужки у самиць немає. Молоді птахи мають сірувато-бурий верх, білувате горло та жовтуваті груди та черевце.
Як виглядає чорноголова плиска?
Представники цього виду плисок трохи менші за горобця. Довжина тіла у них сягає близько 18 см, а вага – 15-17 г. Зовні чорноголова плиска доволі схожа на жовту, через що її нерідко вважають підвидом останньої.
Дорослі самці чорноголової плиски мають чорну голову та оливково-зелену спину, надхвістя та поперек. Все черевце, боки шиї та горло у них жовті, а хвіст, дзьоб та ноги чорні.
Дорослі самиці світліші за самців. Верхня частина тіла у них сірувата, горло біле, а решта низу жовтувата. Молоді птахи схожі на дорослих, але трохи світліші та мають на шиї темні плями.
Де живе пташка плиска та яке має середовище існування?
Пташки роду Плиска населяють винятково Старий Світ. Переважна більшість їх різновидів зустрічається на теренах Європи. Плиска біла та жовта є двома найпоширенішими європейськими видами цих пташок. Через великий ареал поширення вони мають безліч підвидів.
Плиска біла гніздиться у значній частині Європи, а також в Азії та на півночі Африки. У теплих регіонах цей вид є осілим, тоді як у найбільш прохолодних мігрує на зимівлю до Африки.
Загалом середовище існування пташки плиска різниться залежно від певного виду. Білі плиски можуть селитися навіть у горах. Найчастіше за все ці пташки гніздяться поблизу водойм, а полюють на луках, узбережжі річок та полях. У лісі білі плиски ніколи не живуть та зазвичай не населяють рідколісся.
Плиска жовта живе у помірному кліматі Європи та Азії. Подібно до білих плисок, ці пташки осілі у найтепліших регіонах свого існування та мігрують на зимівлю в Африку з найхолодніших регіонів. Зазвичай жовті плиски населяють місцевості поблизу водойм, вологі луки та трав’янисті болота з чагарниками.
Види плиски, що зустрічаються в Україні
Плиска біла в Україні зустрічається по всій території та є гніздовим перелітним птахом, тоді як жовта – гніздиться всюди, крім гір та приморських районів. Крім цих двох поширених видів, на теренах України зустрічаються ще 3 види плисок.
Гірська плиска населяє гірську місцевість у Карпатах та Гірському Криму. Зимують гірські плиски у передгір’ї, і взимку їх можна побачити біля водойм у різних куточках країни.
Зазвичай ці пташки населяють берег гірських річок та струмків, порослих лісом чи чагарниками. Іноді вони можуть траплятися навіть у містах.
Жовтоголова плиска в Україні зустрічається у лісовій та лісостеповій смугах, а також на півночі степової зони. Гніздиться вона на відкритих просторах поблизу водойм із заростями чагарників.
Найчастіше за все жовтоголова плиска вибирає для гніздування вологі луки, торф’яні болота та межі озер. Поза сезоном розмноження її можна побачити у прибережних заболочених місцевостях та на піщаному узбережжі річок.
Плиска чорноголова в Україні населяє приморські регіони. Вона також може гніздитися на Закарпатті та Буковині, але не зустрічається у горах Криму.
Чорноголова плиска населяє переважно низинні заболочені луки, зарослі очеретом та осокою, та купинясті болота. Для гніздування цій пташці може бути достатньо навіть невеликої заболоченої ділянки луки.
Пташка плиска: ТОП-10 цікаві факти
- Біла плиска – один з найпоширеніших та найвпізнаних птахів на теренах Європи, а у Латвії вона визнана національним птахом.
- Жовту плиску часто можна помітити на верхівках кущів чи трав, особливо поблизу водойм.
- Біла плиска видає неголосну щебетливу пісню та поклики «чі-цік», тоді як жовта плиска має коротке щебетання та видає звуки «псіт».
- Гірська плиска може триматися як поодинці, так і парами, а її коротке щебетання складається з голосних звуків «ціл-ліп».
- Жовтоголова плиска полюбляє співати, «зависаючи» у повітрі на одному місці, а її спів «ці-ці-ціліп» нагадує звуки жовтої плиски.
- На відміну від більшості видів плисок, що живуть в Україні, чорноголова плиска видає дзвінкий свист, але подібно до жовтої плиски полюбляє сидіти на верхівках трав та кущів.
- Плиска біла знаходиться у постійному русі, адже має потребу в їжі кожні 5 хвилин, а своїх пташенят птахи цього виду годують понад 300 разів за день.
- Ці пташки трясуть своїм хвостом задля балансування під час бігу.
- Плиска біла нерідко сідає на спину домашній худобі на пасовищі та збирає з неї комах.
- У міфології деяких народів, ця пташка, подібно до ластівки, є вісницею весни, а також символізує перехід від темряви до світла.
Поведінка та спосіб життя плиски
На відміну від більшості інших дрібних пташок, плиски пересуваються по землі кроками, а не стрибками. Більшість видів цих птахів є перелітними, хоча все залежить від місця їхнього існування. Плиски, що мешкають у теплих регіонах, є осілими.
Плиски створюють свої гнізда у різноманітних укриттях чи прямо на землі серед трави. Наприклад, наземне гніздо мають жовтоголова та жовта плиска. Білі плиски гніздяться у будь-яких заглибленнях: дуплах дерев, розщелинах, настінних тріщинах чи під стріхою, або навіть у дровниках.
Плиска біла доволі ретельно охороняє свою територію від родичів. Вона регулярно її облітає у пошуках здобичі.
Плиска біла швидко бігає поверхнею землі, але, схопивши одну комаху, ніколи не переслідує інших, що кидаються втікати у різні боки. Пташка перебігає на інше місце, але лише-но комахи заспокоюються та вибираються зі схованок, плиска раптово повертається на попереднє місце харчування.
Побачивши родича-конкурента на своїй території, біла плиска агресивно гонить його. Особливо ретельно ці пташки охороняють свої місця під час шлюбного періоду. Взимку плиски без власних територій об’єднуються у зграї та полюють разом.
Цікавий факт! З’явившись на новій території, плиска видає гучне щебетання, щоб заявити про свою присутність. Якщо тут вже є господар, то він відгукується, і чужинець покидає територію. За відсутності відгуку плиска залишається тут на полювання.
Що їсть пташка плиска?
Всі представники родини Плискові, і плиски не виняток, є птахами, що харчуються винятково комахами. Більшість пташок цього роду шукають їжу на землі.
Вони швидко переміщуються та миттєво хапають здобич дзьобом прямо з поверхні. Іноді ці пташки можуть ловити комах у повітрі, під час польоту.
Жовта плиска харчується переважно безхребетними. Вона ловить павуків, жуків, гусениць, клопів, мух, метеликів, мурах та комарів. Свою здобич жовті плиски шукають зазвичай, пересуваючись серед трави. Полюють ці пташки переважно на вологих луках, на узбережжі річок, озер та боліт.
Біла плиска харчується переважно комарами, мухами, жуками та волохокрильцями. Дуже рідко ця пташка їсть ягоди чи насіння. Білі плиски найчастіше за все ловлять здобич у повітрі. Щоб задовольнити свою потребу в їжі, ці пташки повинні харчуватися кожні 3-4 секунди.
Гірська плиска споживає переважно м’яких комах та їхніх личинок, а також ракоподібних. Свою здобич вона шукає біля води та іноді на скелях та обривах далеко від води.
Жовтоголова плиска може збирати здобич з рослин на краю водойм. Крім того, вона часто бродить мілководдям та збирає комах та іншу поживу, що плаває прямо по поверхні води. Чорноголова плиска харчується переважно жуками-довгоносиками, мурахами, павуками та нічними метеликами.
Цікавий факт! Якщо здобичі на території вдосталь, то плиска може пустити до своїх харчових угідь іншого птаха. Останній у такому випадку бігає слідом за господарем та ловить тих комах, яких він злякав.
Розмноження плиски білої та жовтої
Перелітні білі плиски на місця гніздування повертаються наприкінці березня – на початку квітня, тоді як жовті – ще з лютого у теплих регіонах та з другої половини квітня – у холодніших регіонах. Вони зразу створюють гніздо, зазвичай неподалік від джерела води.
Плиски мають 1 чи 2 кладки на рік. Зазвичай самиця відкладає 5-6 яєць строкатого сіро-жовтого чи чорно-білого кольору. Вигляд останніх залежить від виду птаха.
Плиска біла відкладає 5-6 білих яєць з темними вкрапленнями. Нерідко вона має 2 кладки за сезон. Яйця висиджує винятково самиця протягом 12-14 днів, але пташенят вигодовують обоє батьки.
Вже за 15 діб молоді плиски мають повноцінне оперення та можуть літати. До осені вони стають повністю самостійними, а у жовтні-листопаді, як і їхні батьки, відлітають до місць зимівлі.
Жовта плиска має 5-6 яєць зеленувато-білого чи жовто-білого кольору з темними крапинками. Самиця висиджує їх протягом 10-13 днів. Пташенят годують обоє батьки.
Вже наприкінці другого тижня життя молоді птахи покидають гніздо. При цьому тривалий час вони ще не літають та підгодовуються батьками. Іноді наприкінці червня самиця жовтої плиски відкладає другу кладку. З середини літа молоді пташки разом з батьками мігрують болотистими місцевостями.
Популяція плиски та загрози для неї
Тривалість життя білої плиски становить до 10 років, а у неволі – до 12. Ці пташки доволі поширені у світі. Плиска біла охороняється Бернською конвенцією як вид птахів, для якого важливо збереження луків та водно-болотних угідь.
За приблизними оцінками, загальна популяція плиски білої становить від 130 до 230 млн особин. Її чисельність є стабільною, а вид не викликає жодних занепокоєнь. Плиска біла доволі добре адаптується до змін довкілля.
Для існування жовтої плиски важливе збереження водно-болотних угідь. Ці пташки також охороняються Бернською конвенцією. Нерідко вони гинуть від пестицидів, які використовуються у сільському господарстві.
Українська популяція чорноголових плисок налічує близько 2500-3000 пар. Гірська плиска часто страждає від неконтрольованого розвитку туристичної галузі у горах. Загрозу для неї також становлять знищення гірських річок та знищення комах пестицидами. Цей вид також перебуває під охороною Бернської конвенції.