Мангрові ліси чи мангри – група дерев та чагарників, які ростуть у прибережній припливно-відливній зоні. Цей біом солоних берегових екосистем зустрічається на ділянках узбережжя, захищених від сильних хвиль, та відіграє важливу роль у захисті прибережних територій від штормів. До того ж мангрові ліси слугують домівкою для багатьох тварин та протидіють зміні клімату.
Мангровий ліс – визначення біома
Мангровий ліс – біом, в якому ростуть витривалі дерева або чагарники, що пристосувалися до виживання в приливних зонах, де інша рослинність гине. Мангри можуть виживати у солоній воді завдяки обмеженому споживанню солі. До того ж ці дерева та чагарники мають плавуче насіння, яке може поширюватися водним шляхом.
Мангри зазвичай мають заплутане опорне коріння, схоже на ходилиці. Завдяки цій особливості вони можуть накопичувати осад, утворюючи штучні берегові лінії, які підтримують мангрові ліси та зменшують процеси берегової ерозії. Таким чином мангри порушують та сповільнюють припливні рухи морської води, сприяючи захисту узбережжя.
Назва цих унікальних дерев – «мангри» була запозичена з португальської чи іспанської мови. Проте остаточне походження та значення цього слова невідомі.
До уваги! Нерідко мангровий ліс ще має назву прибережного тропічного та вважається одним із різновидів тропічного лісу.
Що таке мангри чи мангрові дерева?
Мангри – дерева або чагарники, що ростуть вздовж захищених берегів у тропічних або субтропічних широтах. Ці рослини можуть належати до різних родин, але всі вони мають унікальну здатність рости у солоному ґрунті у межах досяжності припливів.
Подібно до морських трав, мангрові дерева є квітковими рослинами, але на відміну від них більшість мангрів росте над водою. Верхня частина стовбура, всі гілки та листя цих дерев знаходяться повністю над лінією води. Проте нижня частина стовбура та дуже велика система надземного коріння часто вкриті морською водою.
Більшість мангрових дерев можна легко впізнати за їхнім щільним клубком опорного коріння, що височіє над водою наче палиці чи ходилиці. Саме ця особливість дозволяє манграм справлятися зі щоденним підвищенням та спадом рівня води через припливно-відпливні течії.
Існує приблизно 50 (за іншими даними – 80) справжні види мангрових дерев, які належать до 16 різних родин. Однак, оскільки розрізнення видів мангрових заростей ґрунтується на фізичних та екологічних рисах, а не на належності до певної родини, то науковці часто розходяться у думках щодо того, що можна вважати справжнім мангровим деревом.
Мангрові дерева бувають різних розмірів. Існує принаймні 50 видів мангрів, висота яких варіюється від невеликих кущів до дерев, які височіють на 40 м над водою. Проте всі вони ростуть у прибережних середовищах з низьким вмістом кисню та високим вмістом солі.
Деякі види мангрових дерев ростуть настільки близько до берегової лінії, що їх щодня заливає солоною водою, коли настає приплив та занурює їхнє коріння. Проте усі мангри розвинули особливі пристосування, які дозволяють їм жити у солоному, бідному киснем ґрунті.
До уваги! Мангрові дерева – єдині прибережні рослини, які можуть існувати у солоній воді. За сприятливих умов вони покривають узбережжя густими ділянками, відомими як мангрові ліси або болота.
Риси пристосованості мангрових дерев (мангрів)
Мангрові ліси – тропічні дерева, які ростуть у солоних прибережних водах, за умови нескінчених припливів-відпливів. Деякі види виділяють сіль після її поглинання, тоді як інші відфільтровують сіль з навколишньої морської води.
1. Накопичення та виведення солі манграми
Деякі види мангрових дерев здатні рости у ґрунтах, солоність яких удвічі перевищує солоність океанської води. Загалом науковці класифікують мангри як секреторні – ті, що активно позбавляють свої тканини від солі, та як несекреторні – ті, що блокують сіль у своїх тканинах.
Деякі види мангрів (наприклад, з роду Rhizophora та Bruguiera) створюють бар’єр та можуть майже повністю (до 90%) виключати сіль із потрапляння в їхню судинну систему. Інші мангрові дерева (наприклад, Avicennia germinans) позбавляються від надлишку солі з води, виводячи її через листя. Сіль може утворювати кристали на поверхні листя.
Однак у багатьох мангрових дерев сіль переробляється після потрапляння на рослину. Ті мангри, що класифікуються як секретори, виштовхують сіль з океанської води через спеціальні пори або соляні залози у своєму листі. Коли солона вода випаровується, на поверхні листя часто утворюються помітні кристали солі.
Листя деяких мангрових дерев також може зберігати небажану сіль. У міру старіння листя його клітини збільшуються у розмірах, оскільки для розведення накопиченої солі потрібно більше води. Через накопичення води створюється товсте та м’ясисте листя. Згодом воно старіє та опадає з дерева, забираючи з собою сіль.
2. Аерація коріння
Коріння мангрових дерев не лише знаходиться під землею, але й заливається водою до двох разів на день. Це унікальне середовище сприяло еволюції мангрів, завдяки якій підземне коріння отримує доступ до повітря, навіть коли воно затоплене припливом.
Пневматофори – коріння, що стирчить вгору з ґрунту, наче соломинка для дихання. Саме завдяки йому мангрові дерева отримують доступ до кисню навіть при затопленні. У деяких видів мангрів воно тонке та схоже на олівець, тоді як в інших має форму конуса.
Пневматофори мають пори у корі (чечевички), які покривають їхню поверхню, де відбувається обмін киснем. Чечевички містять речовини, які відштовхують воду, тому при зануренні вода не може проникнути у коріння. У деяких видів мангрових дерев пневматофори можуть сягати до 3 м заввишки, однак у більшості вони височіють у межах 20-50 см.
Коліноподібні пневматофори – різновид горизонтального коріння, яке періодично росте вертикально, а потім знову росте вниз – подібно до зігнутого коліна. Підземна частина кореня додає стабільності, а петлеподібні виступи покращують доступ повітря. У деяких видів мангрових дерев коліноподібне коріння може виходити приблизно на 10 м від стовбура.
Дугоподібне коріння мангрів допомагає тримати стовбури у вертикальному положенні у м’яких відкладеннях біля краю води. У Центральній та Південній Америці деякі види мангрів часто покладаються на розгалужене опорне коріння, також відоме як ходульні корені, як для стабільності, так і для доступу кисню. Ходульне коріння росте у напрямку до ґрунту, дугою віддаляючись від центрального стовбура, як летюча опора.
3. Плавуче насіння
Близькість до хвиль та припливів сприяє розмноженню мангрових дерев. Маленькі сіянці падають з дерева, та можуть бути віднесені океанською течією.
Залежно від виду мангрів вони можуть плавати протягом кількох днів, перш ніж опустяться на мулисте дно, де осядуть у ґрунті. Таким чином насіння мангрових дерев уникає конкуренції з деревами у рідній місцевості, де вже існує сформований мангровий ліс.
Види мангрових лісів
- Мангрові ліси вздовж відкритих бухт та лагун, освітлених сонцем, вважаються краєм мангрових заростей. Вони залежать від регулярних припливів, які змивають листя, гілки та насіння у відкритий океан.
- Затоплений ліс схожий на узлісся, за винятком того, що весь ліс є островом, який затоплюється під час припливу. Ізольований від основної суші та наземних хижаків, він є популярним місцем гніздування птахів.
- Річкові мангрові ліси знаходяться у річкових заплавах біля узбережжя. На них сильно впливає зміна пір року. Іноді вони затоплені прісною річковою водою, а під час літньої посухи ґрунт може стати надзвичайно солоним, коли прісної річкової води майже немає.
- Мангрові ліси басейну простягаються далеко вглиб суші та зустрічаються у глибоких затоках та бухтах.
- Карликові чи чагарникові мангрові ліси сягають заввишки лише 1,5 м, хоча містять ті самі види, що й інші типи мангрових заростей.
Де ростуть мангрові ліси?
Мангрові ліси ростуть у захищених тропічних та субтропічних прибережних районах по всьому світу. Вони зустрічаються вздовж узбережжя та естуаріїв у 123 країнах тропіків та субтропіків. Проте географічні межі дуже варіюються залежно від регіону світу та місцевого клімату.
Температурні показники є головним обмеженням для існування мангрових лісів. Коливання на 10°С протягом короткого періоду часу є достатнім стресом, щоб пошкодити мангри, а низькі температури навіть протягом кількох годин можуть вбити деякі види цих дерев.
Однак підвищення температури та рівня моря внаслідок зміни клімату дозволяє мангровим лісам розширювати свої ареали далі від екватора. Мангрові дерева поступово захоплюють заболочені території помірного клімату, такі як солончаки. Крім того, на деяких ізольованих тропічних островах, таких як Гаваї та Таїті, мангрові зарості вважаються завезеними видами.
Найбільша частка світових мангрових лісів (38,7%) зосереджена в Азії. Саме на азійських теренах, у дельті Бенгальської затоки розташований найбільший мангровий ліс у світі – Сундарбан. Він охоплює площу 10 тисяч кв. км на території двох країн – Індії та Бангладеш.
На основі глобальних карт мангрових заростей, у 2020 році в усьому світі налічувалося приблизно 147 359 кв. км мангрових лісів. З них 51% припадає на Азійсько-Тихоокеанський регіон, 29% – на американський континент та 20% – на Африку. У порівнянні з даними 1996 р. це означає зменшення світової площі мангрових лісів на 5245 кв. км.
Згідно з останніми супутниковими знімками, глобальна втрата мангрових заростей стабілізувалася. Навіть відбулося збільшення мангрів у багатьох великих річках, естуаріях та дельтах світу.
До уваги! Найбільша різноманітність типів мангрових лісів – дельта, лиман, лагуна та відкрите узбережжя – зустрічається у Південно-Східній Азії. Індонезія, Таїланд та Мексика – країни з найбільшими площами мангрів.
Найбільші мангрові ліси у світі: ТОП-10
Мангрові ліси можна знайти на морських узбережжях понад 100 тропічних та субтропічних країн. Їхня загальна площа у світі становить понад 140 тисяч кв. км.
Найбільші мангрові ліси знаходяться в Індонезії. Їхня площа тут становить приблизно 31 000 кв. км. У Сполучених Штатах мангрові зарості займають приблизно 2000 кв. км. При цьому вони майже повністю розташовані на півдні Флориди.
Мангрові ліси процвітають у жарких, солоних, замулених середовищах, де інші рослини не виживають. Цьому сприяє унікальна система фільтрації, яка запобігає проникненню великої частини солі, і складна коренева система, яка утримує мангрові зарості у вертикальному положенні в мінливих відкладеннях, де стикаються земля та вода.
Мангровий ліс Сундарбан
Сундарбан – найбільший мангровий ліс у світі. Його загальна площа становить близько 10 тисяч кв. км. Цей величезний мангровий ліс розташований на березі річок Ганг, Брахмапутра та Мегхна у Бенгальській затоці. На теренах Бангладеш Сундарбан охоплює 6017 кв. км.
Найпоширенішими деревами тут є сундрі та гева. Крім того, мангровий ліс Сундарбан добре відомий як притулок рідкісних королівських бенгальських тигрів. Ця територія визнана об’єктом ЮНЕСКО.
Мангровий ліс Пічаварам
Це другий за площею мангровий ліс у світі. Розташований він в індійському штаті Таміл Наду, та відокремлений піщаною косою Бенгальської затоки. Загальна його площа становить 2800 гектарів.
Мангровий ліс Пічаварам є домівкою для водяних змій, черепах, креветок, ракоподібних, устриць та водоплавних птахів. Тут знайшли притулок майже 200 видів птахів, чимало з яких є доволі рідкісними у світі.
Мангрові ліси Флориди
Ці мангрові ліси охоплюють майже 2700 гектарів та є найбільшими на теренах Сполучених Штатів. Будь-яке незаконне знищення мангрів тут суворо заборонено.
Фауна мангрових заростей Флориди налічує 220 видів риб та 181 різновид птахів. Також тут зустрічаються пуми та інші дикі кішки, 24 види плазунів та амфібій, включаючи крокодилів та черепах.
Мангрові зарості Баїя
Ці мангрові ліси відомі як південноамериканський біом Атлантичного лісу. Розташовані вони на північному сході Бразилії. Їхня площа становить приблизно 2100 кв. км, включаючи сушу та воду.
Ці мангрові ліси Бразилії знаходяться під загрозою зникнення. У лісовій зоні переважає тропічний клімат з рясними опадами. Тут водяться рідкісні ссавці, зокрема золотоголова ігрунка та гривастий трипалий лінивець.
Мангрові ліси Годаварі-Крішна
Ці мангрові зарості охоплюють площу майже 195 кв. км у районі Крішна-Гундур в індійському штаті Андхра-Прадеш. Вони також знаходяться на межі знищення через приморську урбанізацію.
До місцевої фауни цього прибережного середовища належать морські крокодили, комахи, молюски, краби, креветки та риби. Крім того, тут зустрічається 140 видів птахів, включаючи фламінго та чепур.
Мангрові зарості Панамської затоки
Ці мангрові ліси розташовані на березі затоки Сан-Мігель на тихоокеанському узбережжі Панами та Колумбії. Їхня загальна площа становить 2330 кв. км. Тут переважають сильні опади, проте також є й сухий сезон, який триває з січня по квітень.
Вирубка з метою розширення сільськогосподарських угідь – головна загроза для мангрових лісів Панамської затоки. Крім того, це призводить до посилення ерозії річок, що несе загрозу місцевому населенню.
Мангрові ліси дельти річки Інд та Аравійського моря
Ці мангрові ліси розташовані на березі річки Інд та Аравійського моря. Вони є джерелом прісної води та кисню, а також середовищем існування численних видів тварин, багато з яких є рідкісними.
Тут мешкає чимало різноманітних риб, птахів та дельфінів. Проте надмірне використання інсектицидів для зрошення та греблі у річці у цьому районі становлять серйозну загрозу для цього середовища існування.
Мангрові зарості узбережжя Белізу
Ці мангрові ліси розташовані у затоці Аматік у Гватемалі та на узбережжі Белізу. Їхня загальна площа становить близько 2850 кв. км.
Ці території перебувають під охороною Всесвітнього фонду дикої природи. Мангрові зарості Гватемали та Белізу слугують місцем існування деяких рідкісних видів риб та птахів, включаючи декілька видів чапель.
Мангрові зарості Великих Антильських островів
Ці мангрові ліси розташовані між Кубою та кубинським островом Ісла-де-ла-Хувентуд. Загальна їхня площа становить 5700 кв. км.
Тут мешкають доволі рідкісні тварини, включаючи кубинського крокодила та кубинську скелясту ігуану. На жаль, ці території мають статус лісів, яким загрожує зникнення.
Мангрові ліси Манабі
Ці мангрові ліси розташовані на узбережжі Тихого океану в Еквадорі. Їхня площа становить близько 1000 кв. км.
Тут зустрічаються рідкісні види мангрових дерев, а також чимало різних видів птахів та риб. Через креветкові ферми та урбанізацію ці мангрові зарості знаходяться на межі зникнення.
До уваги! Значні мангрові зарості існують в Індокитаї, на узбережжі М’янми, Колумбії, Гвіани, на півночі Гондурасу. Також відомими є мангрові ліси Амапа, Пара та Мараньяо.
Фауна мангрових лісів
Мангрові ліси не лише виживають у складних умовах, але й створюють середовище існування для неймовірного розмаїття істот, включаючи чимало рідкісних видів. Коренева система мангрів забезпечує притулок та місце розмноження для великої частки риб, крабів та молюсків планети.
Мальки багатьох видів риб (баракуди, тарпони та інші) починають своє життя у мангрових лісах, перш ніж перейти до пошуку їжі серед морської трави та потрапити до океану у дорослому віці. Приблизно 75% комерційно виловленої риби проводить деякий час у мангрових лісах або залежать від харчових мереж, які можна простежити до цих прибережних лісів.
Чимало видів птахів гніздяться, ночують та харчуються у мангрових лісах. У кроні мангрів мешкають мурахи, метелики, павуки, терміти та скорпіони. По гілках мангрових дерев переміщуються мавпи, змії та ящірки. Жаби чіпляються за кору та листя. Крокодили ніжаться у солоній воді. Деякі істоти не зустрічаються ніде, крім мангрових лісів.
Мангрові ліси – середовище існування тисячі видів на всіх рівнях морських та лісових харчових мереж – від бактерій до бенгальських тигрів. Ці прибережні ліси є основними місцями гніздування та відпочинку для сотень прибережних та різних перелітних видів птахів, включаючи чапель, рибалочок та чепур.
Серед мангрових заростей полюють крабоїдні макаки, коти-рибалки та гігантські варани, а також рідкісні оливкові черепахи Рідлі, білогруді морські орлани, дюгоні та риби, що лазять по деревах. Краби та креветки шукають їжу у родючому мулі.
Мангрові зарості слугують середовищем існування для 1533 видів. З них 15% знаходиться під загрозою зникнення. Майже 50% пов’язаних з мангровими лісами ссавців, 22% риб, 16% рослин, 13% амфібій та 8% видів птахів та плазунів знаходяться під загрозою зникнення. Для 44% цих видів ризик їх зникнення зростає.
Мангрові ліси як екосистема: значення у природі та житті людини
Мангрові ліси – найбільш продуктивна та біологічно складна екосистема на Землі. Вони охоплюють приблизно від 138 тисяч до 200 тисяч кв. км у всьому світі. Подібно до коралів, які утворюють рифи, мангрові зарості формують власну екосистему, яка процвітає на межі суші та моря та забезпечує середовище існування для багатьох інших видів.
Мангрові дерева вловлюють осад та забруднювальні речовини, та не дозволяють їм потрапити у море. Грядки морської трави створюють ще один бар’єр для мулу та бруду, які можуть заглушити рифи. Натомість коралові рифи захищають морські трави та мангрові зарості від сильних океанських хвиль. Без мангрів ця неймовірно продуктивна екосистема зруйнувалася б.
Мангрові ліси захищають коралові рифи від знебарвлення. Очікується, що понад 90% коралових рифів загине до 2059 року. Проте багато рідкісних коралів зберігаються у мангрових лісах, де мангри забезпечують важливу тінь від спеки та ультрафіолетових променів сонця.
Коренева система мангрів затримує величезну кількість мулу. Через це у деяких районах, де утворюються густі мангрові ліси, можуть виникати цілі острови. Відкладення мулу захищають берегову лінію від хвильової ерозії та забезпечують прибережні екосистеми та громади важливою лінією захисту від сильних тропічних штормів.
Деревне вугілля з мангрових лісів високо цінується в Японії. Продукти з мангрів також використовується у милі, косметиці, парфумерії та інсектицидах. Мангрові дерева також забезпечують місцеве населення достатньою кількістю їжі (морепродуктами та фруктами) та ліками.
Люди, які живуть біля мангрових лісів, часто заробляють на життя рибальством. Дослідження 2006 року показало, що мангровий ліс Мантанг на заході Малайзії підтримує рибальство на суму 100 млн доларів на рік.
Захист узбережжя від штормів
Більшість мангрових заростей затоплюється принаймні двічі на день. Особлива структура коріння мангрів уповільнює рух приливних вод, що сприяє осіданню мулу та створенню мулистого дна. Саме тому мангрові ліси сприяють стабілізації берегової лінії через зменшення ерозії від штормових хвиль, течій та припливів.
Мангрові ліси природно поглинають припливи води щодня та здатні впоратися з додатковими повенями під час шторму. Проте їхня вирубка для звільнення місць під креветкові ферми створила небезпечні умови для людей, які живуть поблизу берега.
У 1950-х роках прибережні села в Індо-Тихоокеанському регіоні мали у середньому 8 км мангрових лісів між ними та океаном. Сьогодні вони розташовані на узбережжі, біля води, та нерідко потерпають від штормів.
Ситуація викликає занепокоєння, особливо, якщо враховувати дослідження, за висновками яких мангрові ліси можуть скоротити кількість загиблих від прибережного шторму приблизно на дві третини. Проте зі зменшенням ширини мангрових заростей кількість загиблих від прибережних штормів значно зросла.
До уваги! Навіть незначне покриття мангрів здатне забезпечити суттєвий захист від штормів.
Мангрові ліси – середовище існування та живлення багатьох видів
Мангрові ліси – важливе місце живлення для тисяч видів. Деякі істоти (краби, комахи) харчуються безпосередньо листям мангрів, тоді як інші чекають, поки листя впаде, та споживають розкладений матеріал. Мікроби та гриби серед коріння мангрових заростей використовують гнилий матеріал як паливо, а натомість переробляють поживні речовини, такі як азот, фосфор, сірка та залізо, для мангрових дерев.
Інші істоти покладаються на структури, створені гіллястими деревами та їхнім клубком коренів. Мавпи, птахи та комахи мешкають у гілках мангрів. Наприклад, рідкісний мангровий колібрі Amazilia boucardi харчується солодким нектаром рідкісних тихоокеанських мангрів, які ростуть лише в незначних мангрових лісах від Нікарагуа до Еквадору.
Для видів, що плавають, коріння мангрів – не лише місце з достатньою кількістю їжі, але й чудове укриття від хижаків. Чимало крабів, креветок та риб проводять ранні стадії свого життя у безпеці серед мангрових коренів.
Мангрові ліси та «блакитний вуглець»
Мангрові ліси є значним глобальним накопичувачем та поглиначем вуглецю, з найбільшими середніми запасами вуглецю на одиницю площі будь-якої наземної чи морської екосистеми. Хоча вони складають менш ніж 2% морського середовища, але на них припадає 10-15% поховання вуглецю.
Коли мангри ростуть, то отримують вуглець із вуглекислого газу та використовують його як будівельний матеріал для свого листя, коріння та гілок. Старі мангрові дерева відмирають та падають на морське дно, забираючи з собою накопичений вуглець, щоб поховати його у ґрунті. Цей похований вуглець відомий як «блакитний вуглець», оскільки він зберігається під водою у прибережних екосистемах, таких як мангрові ліси, морські трави та солончаки.
Мангрові дерева можуть поглинати та зберігати у 4 рази більше вуглецю, ніж інші тропічні ліси. Завдяки цьому мангри – ключова зброя у боротьбі зі зміною клімату. Втрата та деградація мангрових лісів призводить до величезних викидів парникових газів. Захист та відновлення цієї екосистеми є важливою стратегією пом’якшення клімату.
Цікавий факт! Один акр мангрових дерев може накопичувати близько 660 кг вуглецю на рік. Викиди вуглецю, спричинені втратою мангрових насаджень, складають майже одну п’яту глобальних викидів від знищення лісів.
Мангрові ліси – основні загрози для біома
Мангровий ліс – один з найбільш вразливих біомів на Землі. Ці фантастичні прибережні джунглі слугують середовищем існування для багатьох унікальних видів тварин. Проте за сучасними даними, майже третина світових мангрових лісів наразі вже зникла.
Станом на 2001 рік за попередні 20 років було втрачено 35% мангрових лісів світу. Це значно більше, ніж втрати відомих тропічних лісів та коралових рифів, які перебувають під загрозою. Зарості мангрів щороку зменшуються приблизно на 1%.
Одна з найбільших загроз для мангрових лісів – створення рибних ставків для розведення креветок. Це спричинило принаймні 35% загальної втрати мангрів. Урбанізація, вирощування рису, видобуток нафти та безвідповідальна заготівля деревини для виробництва деревного вугілля також становлять значну загрозу для цієї унікальної екосистеми.
Зміна клімату лише погіршує ситуацію. З підвищенням глобальної температури зростатиме й рівень моря. Очікується, що це явище спричинить проблеми для мангрових заростей у всьому світі. Ділянки мангрового лісу Сундарбан зазнали надзвичайно високих припливів та, як наслідок, високого рівня ерозії.
Падіння рівня моря у поєднанні з тривалою посухою також може викликати масову загибель мангрових дерев. Певну загрозу для мангрових дерев можуть становити інвазивні тварини.
Охорона та збереження мангрових лісів
На мангрові ліси припадає менш ніж 1% покриву глобальних тропічних лісів. Проте вони відіграють дуже важливу роль у природі та житті людини. Мангрові ліси забезпечують захист від штормів, ерозії та повеней, слугують джерелом їжі та деревини, покращують якість води та поглинають чимало вуглецю, а також є місцем існування багатьох тварин.
Наразі мангрові ліси знаходяться майже скрізь під загрозою зникнення. Сьогодні у світі залишилося менше половини первісного покриву мангрових дерев.
Особливо гостро ця проблема відчувається у М’янмі, де рівень втрати мангрів більш ніж у 5 разів перевищує середній світовий показник. У Таїланді, Мексиці та Індонезії мангри часто вирубують, щоб звільнити місце для тимчасових загонів для розведення креветок.
Для збереження мангрових лісів у всьому світі використовують різні методи. Наприклад, виробництво «мангрового меду» у Таїланді та на Мадагаскарі забезпечує стабільне джерело доходу для місцевих жителів.
Відновлення мангрових лісів відбувається в усьому світі. Наприклад, в Індонезії, де цей біом зазнав втрат на 70%, голландські методи утримання осаду використовуються для створення основи для росту насіння мангрів. Подекуди насіння цих дерев висаджують за допомогою дронів.