Іпатка чи тупик – невеликий морський птах, поширений серед суворих умов Північної Атлантики. Серед інших пташок, що плавають у морі, його легко впізнати за яскравим дзьобом трикутної форми та пінгвіноподібним тілом. Тупик може пірнати за здобиччю та залишатися під водою протягом 2-х хвилин.
Іпатка чи тупик – класифікація та наукова назва
Іпатка чи тупик – морський птах ряду Сивкоподібні. Останній об’єднує переважно водоплавних птахів та є найчисельнішим за кількістю видів, пов’язаних з водним середовищем.
Іпатка належить до родини Алькові чи Гагаркові (Alcidae). Представники цієї родини дуже нагадують пінгвінів, але вони не мають спорідненості.
Майже всі птахи родини Алькові вміють літати, за винятком великої гагарки. Крім іпатки до родини Алькові належать ще 9 родів.
Рід Іпатка (Fratecula) раніше був відомий під назвою Тупик. Він об’єднує 3 види. До них належать іпатка атлантична та тихоокеанська, а також топорик. Усі вони мають характерний яскравий дзьоб під час шлюбного періоду.
Попередня назва цих морських птахів – «тупик» пов’язана зі словом «тупий», що зумовлено масивною трикутною формою дзьоба у них. Наукова назва іпатки атлантичної – Fratecula arctica.
Походить вона з латинської мови та перекладається як «Арктичний монах». Пов’язано це з чорно-білим забарвленням цих птахів. Англійська назва пташки тупик – Puffin перекладається як «Товстячок», що зумовлено специфічною формою тіла.
Як виглядає іпатка чи тупик? Опис птаха
Іпатка чи тупик – невеликий птах з характерним чорно-білим оперенням. Довжина тіла у нього сягає 30-35 см, а розмах крил – у межах 47-63 см. Важать ці морські птахи близько 450-500 г.
Шия та спина в іпатки чорні, а нижня частина черевця біла. Крила чорні, але мають білі кінчики. По боках голови у пташки тупик розташовані світло-сірі плями. Лапи у цих птахів мають тьмяно-жовтий відтінок взимку та яскраво-помаранчевий влітку, у період розмноження.
Іпатка має великий широкий та масивний дзьоб трикутної форми. Біля основи він сіруватий з жовтими відмітинами, але по всій довжині та поперек кінчика червоний. Як і ноги, дзьоб тупика набуває найяскравішого забарвлення у шлюбний період.
Самці та самиці іпатки зовні майже нічим не відрізняються. Проте перші зазвичай трохи більші. Щільне оперення дозволяє цим морським птахам зігріватися у холодних умовах найпівнічнішої частини Північної півкулі. Молоді пташки схожі на дорослих, але голова у них темно-сіра, а дзьоб вужче.
Іпатка тихоокеанська зовні дуже схожа на атлантичну. Оперення у неї чорно-біле, а ноги червоно-помаранчеві чи червоні. Дзьоб коротший та товстіший біля основи, ніж в іпатки атлантичної.
Топорик – доволі великий вид іпатки. Довжина тіла у нього сягає 40 см, а вага – у межах 600-800 г. У забарвленні оперення пташки топорик переважають чорно-бурі кольори.
Проте щічки у нього білі, а ноги – помаранчево-червоні (у молодих особин – сірі). Представники цього виду іпатки мають довге жовтувате пір’я, розташоване за очима.
Поведінка та спосіб життя іпатки (тупика)
Як і більшість морських птахів, іпатки дуже соціальні. Вони живуть величезними колоніями (до 2-х млн особин) на прибережних скелях, вкритих мохами.
Тупики тримаються величезними групами не лише на суші, але й у морі. Відомо, що вони створюють «плоти» для захисту своїх родичів під час полювання. У колоніях іпатки нерідко видають звуки, що нагадують муркотіння. При заході до своєї нори-гнізда вони нерідко видають звуки, схожі на рик.
Іпатки вправно літають зі швидкістю до 80 км/год. Проте вони зазвичай здійснюють політ на висоті до 10 м над водою. Також іпатки відомі як вправні пловці. Вони здатні пірнати на глибину до 60 м та можуть залишатися там протягом двох хвилин.
У середньому іпатка занурюється під воду у пошуках їжі протягом 20 секунд. Взимку ці птахи значну частину часу проводять у морі. Нерідко вони відлітають за декілька кілометрів від узбережжя.
Де живе птах іпатка чи тупик?
Всі види іпатки мешкають винятково на теренах Північної півкулі. Зазвичай цих птахів можна побачити у морі чи у прибережних районах Атлантики, Тихого океану та деяких районах Північного Льодовитого океану. Ареал поширення визначається видом іпатки.
Атлантичні іпатки населяють узбережжя у всій північній частині Атлантики. Вони зустрічаються від Данії на сході до Канади на заході та від півночі Норвегії до Канарських островів на півдні.
Проте у північній частині Тихого океану атлантичні тупики не зустрічаються. Найбільша колонія цих птахів живе в Ісландії. На теренах цієї країни гніздиться до 60% від світової популяції атлантичної іпатки.
Топорик та тихоокеанська іпатка, навпаки, не зустрічаються у Північній Атлантиці. Ці види мешкають величезними колоніями у північній частині Тихого океану. Вони зустрічаються від західного узбережжя Канади до Японії та, можливо, навіть Кореї.
Поза сезоном розмноження іпаток найчастіше за все можна побачити на теренах Північного Льодовитого океану, часто – у Північному морі. Тому тупики вважаються одними з найвідоміших птахів Арктики.
ТОП-6 цікаві факти про іпатку чи тупика
- Іпатки – вправні пловці. При цьому вони дуже швидко літають та за потреби можуть легко злітати як з суші, так і з води. Також ці пташки можуть дуже швидко бігати рівною поверхнею.
- Тупики здійснюють 300-400 помахів крилами протягом 1 хвилини!
- Ці морські пташки нерідко полюють на відстані до 10 км від місця гніздування. Тому за один виліт на полювання вони намагаються наловити та принести до гнізда якомога більше здобичі.
- У дзьобі іпатки може одночасно розміщуватися від 4-х до 30 дрібних рибок. Відомий випадок, коли один птах помістив у своєму дзьобі за один раз 62 рибини.
- Іпатки зовні схожі на пінгвінів, але можуть не лише пірнати та плавати, але й літати. Крім того, вони мешкають винятково у Північній півкулі, тоді як пінгвіни зустрічаються переважно у Південній півкулі.
- Атлантична іпатка – офіційний символ канадської провінції Ньюфаундленд та Лабрадор, в якій мешкає доволі велика популяція цих пташок.
Що їсть птах іпатка чи тупик?
Ці морські птахи всеїдні. Проте їхній раціон складається переважно з їжі тваринного походження. Головну здобич тупиків становить дрібна риба. Взимку ці пташки додають планктон до свого рибного раціону.
Іпатки полюють переважно на мойву, оселедець, кільку та піщаних вугрів. Також вони можуть ловити кальмарів, молюсків та інших ракоподібних, за якими пірнають на глибину.
Дзьоб іпатки має ідеальну форму для перенесення риби. У верхній його частині та на язику розташований шар шипів, що дозволяє утримувати здобич під час польоту. Іпатка обережно ловить дрібну рибу та розташовує її поперек по всій довжині дзьоба.
При цьому під час ловлі здобичі ці птахи не втрачають жодної зі спійманої риби. Таким чином у дзьобі тупика може водночас розміщуватися до 30 дрібних рибок. З такою здобиччю птах вже може повертатися до гнізда, щоб нагодувати голодне пташеня.
Розмноження іпатки (тупика)
Шлюбний період у цих морських птахів триває протягом найтепліших місяців: з квітня до середини-кінця серпня. У цей час іпатки гніздяться величезними колоніями на верхівках прибережних та морських скель, вкритих травою та мохами.
Завдяки дзьобу та гострим кігтям на перетинчастих лапах ці птахи викопують нори глибиною понад 1 м та до 3-х м у довжину. У такій подобі гнізда самиця відкладає 1 яйце. Таким чином вона ховає його від чайок.
Іпатки чи тупики створюють пару на все життя. Самиця висиджує єдине яйце почергово із самцем протягом 6 тижнів. Пташеня іпатки з’являється на світ вкрите коричневим пір’ям.
Обидва батьки вигодовують його, приносячи у дзьобі спійману рибу. У віці 2-х місяців пташеня іпатки стає самостійним та покидає батьківське гніздо.
Статевозрілими молоді птахи стають у віці 4-5 років. У дикій природі іпатки чи тупики живуть до 20 років. Іноді зустрічаються й особини, що дожили до 30 років.
Природні вороги та загрози іпаткам
Хоча іпатки порівняно невеликі пташки, у них не дуже багато природних ворогів. Пов’язано це з тим, що їхні гнізда розташовані на верхівках скель та у норах на глибині понад 1 м.
Орли (переважно орлани), чайки та мартини, білі сови, яструби та лисиці – головні природні вороги іпатки. У районах, близьких до житла людей, на цих пташок можуть полювати домашні кішки та собаки.
Яйця, сховані у норах, можуть красти пацюки та щури. У морі на тупиків нападають великі чайки та поморники, що полюють на аналогічну здобич.
Проте головну загрозу для іпаток становить вплив людини на довкілля. Розвиток прибережних районів та нерегульований туризм, розливи нафти та інтродукція немісцевих хижаків призвели до суттєвого скорочення чисельності цих пташок в усьому ареалі їх поширення. Різке скорочення внаслідок промислового вилову тих видів риби, на яку полюють іпатки, також становить загрозу для їх популяції.
Популяція іпатки
У 1800-х та 1900-х роках на тупиків полювали заради отримання м’яса та яєць. Це призвело до серйозного скорочення їх світової популяції.
Окремі колонії цих птахів були повністю знищені. Проте наприкінці 20-го та у 21 ст. іпатки вже захищені від такої загрози. У більшості країн полювання на цих птахів заборонено.
Наразі всі види іпатки класифікуються як ті, що викликають найменше занепокоєння. Хоча популяції цих птахів скорочуються, їхня чисельність поки залишається порівняно високою. Проте атлантична іпатка занесена до Червоної книги як вразливий вид.
Іпатки досі займають чималий ареал у Північній півкулі. Проте екологічні катастрофи на морі становлять для них серйозну загрозу. Особливо небезпечні для тупиків розливи нафти.