Гриби існували на Землі навіть тоді, коли ще не було дерев. Зараз відомо про існування близько 14 тисяч їх видів. Вони можуть бути різних форм і розмірів, їстівні або отруйні. Деякі різновиди неймовірно схожі, але їхні споживчі властивості при цьому відмінні. Тому дуже важливо відокремлювати найпоширеніші їстівні та отруйні види. Нижче наведена загальна характеристика та класифікація грибів, а також найбільш відомі їхні різновиди з фото та описом.
Гриби – визначення та класифікація
Гриби помилково вважають рослинами. Насправді вони належать до окремого царства Грибів. Від рослин гриби відрізняються відсутністю фотосинтезу, а від тварин – розмноженням за допомогою спор, які є водночас плодом та насінням.
Спочатку гриби дійсно відносились до рослин, проте наприкінці 1960-х рр. були відокремлені від них, і зараз належать до окремого царства.
Класифікація грибів від початку 21 ст. передбачає існування 3-х великих підгруп:
- справжні гриби, що нерідко розглядаються як окреме підцарство Fungi;
- псевдогриби;
- слизовики.
На відміну від справжніх грибів дві інші підгрупи називають «грибоподібними організмами». До першої підгрупи відносяться 4 відділи, серед яких найбільш розповсюджені базидієві гриби (Basidiomycota). Саме їх зазвичай називають «вищими грибами». До них належать як їстівні, так і отруйні види.
У грибів немає хлорофілу, тому їм не властивий фотосинтез, а енергію вони отримують за рахунок розщеплення органічних речовин.
У грибів відсутнє насіння. Його замінюють спори – маленькі, одно- або двоклітинні репродуктивні одиниці. Спори ростуть в плодовій структурі грибів, яка зростає із підземних насаджень міцелію. Коли гриб дозріває, він розсіює спори через щілини та трубки, які проходять під капелюшком назовні.
Цікавий факт! Гриби – одні з небагатьох організмів, які отримують користь від зміни клімату на планеті. Це пов’язано з тим, що підвищений рівень CO2 в атмосфері посилює їхню активність.
Види їстівних грибів
Їстівні гриби містять велику кількість білка та жирних кислот. Більшість із них сприяє зниженню артеріального тиску, оскільки є багатим джерелом калію. Вони допомагають стимулювати імунну систему і мають протизапальну дію.
Існує система рейтингу, яка використовується для класифікації їстівної цінності грибів. За нею статус їстівних грибів варіюється від E1 до U:
- E1 означає, що «їстівність підтверджена»;
- E2 – вид їстівний лише при дотриманні певних умов;
- E3 – їстівність не визначена;
- P – гриб отруйний;
- U – статус не підтверджено.
Наведені нижче види їстівних грибів зазвичай мають статус E1.
Печериця садова (Agaricus bisporus)
Цей вид їстівних грибів – один із найбільш споживаних у світі. Він культивується більш ніж в 70 країнах. Переважну більшість цих їстівних грибів вирощують у Китаї, звідки постачають на кухні у різних куточках світу. В Україні печериці садові зустрічаються повсюди у садах, на пасовищах, у степу.
Печериця садова – найпоширеніший гриб у світі. У природі він росте на луках по всій Північній Америці та Європі. Його природне поширення не таке велике, як здається. Проте мільйони тонн культивованих печериць садових надають цьому грибові славу найпоширенішого у світі.
Ці гриби можуть бути білими або коричневими. Їхня товстощільном’ясиста шапка досягає 4,5-8 см у діаметрі. При підсиханні вона має буровато-коричневий колір. Печериці садові зазвичай використовують свіжими або сушать про запас.
Важливо! Слід відрізняти печериці садові від схожих отруйних грибів. М’якуш у них білий, щільний, але при розрізуванні червоніє.
Підберезник (Boletus scaber)
Це ще один дуже відомий вид їстівних грибів. Він має декілька народних назв, включаючи березник, козарик та бабка. Росте він у березових та мішаних лісах, де є берези. В Україні ці їстівні гриби поширені на Закарпатті, Поліссі та в лісостепу. Їх збирають з травня по жовтень.
Ніжка у підберезника циліндрична, трохи розширена внизу, сірувато-біла, вкрита темними лусочками. Шапка у нього напівсферична, з тупим краєм, рудувато- або темно-коричнева. М’якуш білий, але при розрізанні трохи рожевіє, має приємний запах та смак.
Осиковик (Boletus aurantiacus)
Цей вид їстівних грибів трохи схожий на попередній. Він має напівсферичну темно-червону або брудно-помаранчеву шапку з підгорнутим краєм. Ніжка у нього білувата. М’якуш білий, при розрізуванні трохи рожевіє, а потім ліловіє та стає чорним. Має приємний смак та аромат.
Осиковик рясно росте по всій лісовій зоні Євразії. Також він зустрічається біля карликових берез у тундрі. В Україні ці гриби ростуть у листяних та мішаних лісах, зазвичай під осикою або вільхою в Карпатах та на Поліссі. Збирають їх з травня по жовтень.
Боровик королівський (Butyriboletus regius)
Цей їстівний гриб вважається дуже рідкісним та цінним. В Україні він зустрічається в листяних лісах у Прикарпатті і інколи на Закарпатті. Цей гриб росте переважно на вапняковому ґрунті. Збирають його з червня до вересня.
Шапка у боровика королівського рожева, згодом набуває коричнево-червоного кольору. У діаметрі вона сягає 5-15 см. Ніжка лимонно- або вогняно-жовта, вкрита світлою сіткою. М’якуш також має лимонно-жовте забарвлення, яке не змінюється при розрізуванні.
Маслюк звичайний (Suillus luteus)
Цей їстівний вид грибів дуже поширений у хвойних лісах Північної Америки та Євразії. Він також був завезений до Нової Зеландії та на південь Австралії.
В Україні ці гриби зустрічаються у хвойних та мішаних лісах по всій території країни. Найбільш їх у заповіднику «Медобори» у Тернопільській області. Їхній збір здійснюють із середини літа до кінця осені.
Маслюк звичайний має напівсферичну каштанову шапку з тупим краєм. Ніжка у нього білувата, згодом жовтіє, а потім стає коричнюватою. М’якуш у цих грибів білуватий, з віком жовтішає, але при розрізанні не змінює кольору.
Варто знати! Перед приготуванням з маслюків звичайних потрібно зняти шкірку із шапки. При відварюванні вона залишається слизькою та може викликати розлад шлунку.
Плеврот черепичастий або глива (Pleurotus ostreatus)
Глива зростає групами на стовбурах гнилих листяних (зрідка – хвойних) дерев. Ці їстівні гриби розповсюджені у лісах помірного та субтропічного клімату по всьому світі. В Україні вони зустрічаються повсюди.
Латинська назва віддзеркалює схожість цих їстівних грибів з устрицями. Глива – їхня народна українська назва. Також ці гриби називають дублянкою (дуплянкою) їстівною або «бічними вушками» через їхню форму.
Шапка у плеврота черепичастого асиметрична, мушлевидна, гладенька. Вона може бути сірувато-бурою, фіолетово-коричневою або із сизуватим відтінком. М’якуш у цих грибів білий, з приємним запахом та трохи солодкуватим присмаком.
Важливо! Збирають їх у вересні-жовтні. Для споживання підходять лише молоді гриби, бо у старих жорстке тіло. Їх можна використовувати у сушеному, вареному або смаженому вигляді.
Їжовик жовтуватий або жовтий (Hydnum repandum)
Цей їстівний гриб зустрічається у листяних, хвойних та мішаних лісах. В Україні він росте у Прикарпатті та на Поліссі. Збирають ці гриби у серпні-вересні.
Шапка у їжовика жовтого сягає 4-8 см у діаметрі. Цей гриб повністю жовтий. М’якуш у нього також жовтуватий.
Молоді гриби мають солодкий смак, а старі – пекучий перцевий. Тому зазвичай споживають лише молоді їжовики жовтуваті.
Гриб зимовий або опеньок зимовий (Flammulina velutipes)
Ці деревні їстівні гриби останнім часом дуже популярні в західному світі. Спочатку вони були розповсюджені в азіатській кухні, де відомі як «енокітаке».
В Україні ці їстівні гриби зустрічаються повсюди. Ростуть вони зазвичай групами на пеньках та стовбурах листяних (зрідка – хвойних) дерев. Збирають їх у вересні-грудні.
Шапка у гриба зимового невелика, у межах 2-9 см у діаметрі. Вона має оранжево-руде або іржаво-жовте забарвлення, більш темніше по центру і світліше – по краю. У цих грибів довгі ніжки, які ростуть щільними пучками один навколо одного та закінчуються маленькими шапочками.
Ці гриби споживають лише у молодому стані, використовуючи лише шапки. Їх можна їсти як свіжими, так і сушеними. Найкраще вони підходять до супів і страв із локшиною. Проте дуже важливо відрізняти ці гриби від схожих отруйних видів.
Ковпак кільчастий (Cortinarius caperatus)
Цей їстівний гриб ще відомий як «панчішка». Він розповсюджений у Північній Америці, Європі та деяких регіонах Азії. На європейських теренах ці гриби найчастіше зустрічаються у Скандинавії та Білорусі.
В Україні вони ростуть у хвойних лісах у Прикарпатті та на Поліссі. Збирають ці гриби у серпні-жовтні.
Шапка у ковпака кільчастого напівкуляста, 5-10 см у діаметрі. Вона може бути солом’яно- або абрикосово-жовтою, з білою серцевиною. М’якуш білий, але під шкіркою шапки – червонувато-жовтий. Ці гриби мають приємний смак і запах. Найбільш смачними вони стають після варіння.
Лисичка справжня або звичайна (Cantharellus cibarius)
Ці найбільш відомі їстівні гриби легко впізнати по яскраво-жовтому кольору. Шапка у них невеличка (2,5-5 см у діаметрі), опукла, увігнута або плоска, асиметрична.
Ці їстівні гриби ростуть у хвойних і листяних лісах. На теренах України вони зустрічаються повсюди. Найшвидше ці гриби ростуть за вологої погоди. Збирають їх у липні-листопаді.
Лисички звичайні мають характерний смак, що робить їх популярними у кулінарії. За популярністю вони займають одне місце з трюфелями, які вважаються кулінарним делікатесом.
Профіль їх смаку знаходиться між перцевим і фруктовим. Зазвичай лисички справжні смажать на вершковому маслі, щоб підкреслити їх насичений смак.
Важливо! М’якуш у лисички справжньої біла або злегка жовта, тоді як у несправжньої – жовто-помаранчева або блідо-рожева.
Трутовик сірчано-жовтий (Laetiporus sulphureus)
Цей деревний гриб також називають «кулина» або «лісова курка». Шапки у нього рихлом’ясисті, від 10 до 40 см у діаметрі. Вони мають оранжево- або сірчано-жовте забарвлення, нерідко з рожевим відтінком.
Ростуть ці гриби черепичастими групами на живих і відмерлих стовбурах листяних (зрідка – хвойних) дерев. Вони поширені на теренах Північної Америки та по всій Європі, зокрема і в Україні.
За смаком ці гриби нагадують курку, проте дехто вважає, що вони більше схожі на лобстера. Обсмажені трутовики сірчано-жовті зовні нагадують м’ясо. Вони можуть бути чудовою заміною м’ясних страв для вегетаріанців.
Білий гриб або боровик (Boletus edulis)
Це найкращий з усіх відомих їстівних грибів. Він широко розповсюджений по всій Північній півкулі, тому найбільш відомий та популярний серед грибників. Зазвичай боровики ростуть у листяних лісах під дубом, березою, буком, ліщиною та у хвойних лісах під ялинами та соснами. В Україні вони зустрічаються по всій території.
Боровик може бути із шапкою як меншою за ніжку, так і у четверо більшу за неї. Вона має рудувато-, сірувато- або червонувато-коричневе забарвлення. М’якуш білий, при розрізуванні колір не змінює.
Ці гриби мають приємний смак та запах. Збирають їх у червні-жовтні. Білі гриби можна сушити, їсти сирими або варити. Їх додають у пасту, різотто та супи.
Грифола кучерявенька або гриб-баран (Grifola frondosa)
Ці їстівні гриби зустрічаються на теренах Євразії, Північної Америки та Австралії. В Україні їх можна відшукати у широколистяних лісах Карпат та Закарпаття, а також у Гірському Криму. Цей гриб дуже розповсюджений в Японії, де відомий як «майтаке».
Грифола кучерявенька має досить дивну форму. Цей гриб розвивається у вигляді стрічкових купок навколо основи дерев. Найчастіше його можна побачити біля дубів. Тіло цього грибу досягає до 80 см у діаметрі. Він може важити до 10 кг. М’якоть у нього біла, крихка, має горіховий запах та смак.
У сирому вигляді грифола кучерявенька має досить ніжну текстуру. Найчастіше ці гриби зустрічаються наприкінці літа – на початку осені. Їх можна їсти сирими або у вареному вигляді.
Важливо! Цей вид їстівних грибів включений до Червоної книги України.
Лійочник ріжковидний (Craterellus cornucopioides)
Цей незвичайний їстівний гриб має багато різних назв, більшість з яких віддзеркалює його дивний вигляд. Його називають «Ріг достатку» або «чорна лисичка». Також він відомий як трубкогриб ріжкоподібний.
Цей гриб дійсно має форму труби і дуже схожий на лисичку звичайну. Проте його легко відрізнити за чорнильно-чорним забарвленням. Саме за це лійочники ріжковидні також звуть «трубами мертвих». Ці гриби виглядають як крихітні труби, що виростають із підземному світу.
Шапка у лійочника ріжковидного має вигляд глибокої воронки діаметром 2-5 см (іноді – до 10 см). Вона дуже тонка та крихка. Забарвлення шапки варіюється від сірувато-коричневого із бордовим відтінком при сухій погоді до глянцево-чорного – у сиру погоду.
Ці їстівні гриби ростуть у листяних та мішаних лісах по всій Європі, Північній Америці, а також у Японії та Кореї. Зазвичай вони зростають великими групами, рідше – поодинці. Частіше за все їх можна побачити у вологих місцях, під буками та дубами. Збирають ці їстівні гриби з червня по листопад.
Лійочник ріжковидний вважається делікатесом. Ці гриби можна їсти сирими і вареними, проте найчастіше їх сушать. Висушені трубкогриби ріжкоподібні набувають смакових нот чорного трюфеля.
Зморшок їстівний (Morchella esculenta)
Цей вид – один з найбільш цінних їстівних грибів. Він також має декілька народних назв, включаючи «ковпачок», «коцюрупок» та «сушеребок». Ці гриби мають яйцеподібну пористу шапку заввишки 3-6 см, жовто-бурого забарвлення. М’якуш у них білий, з приємним запахом та горіховим смаком.
Ці гриби ростуть по всій Україні, зазвичай на узліссі, іноді – в садах. Їх легко впізнати по шапці, яка нагадує зморшкуваті соти або губчастий риф. Проте слід відрізняти ці гриби від отруйного строчка звичайного.
Важливо! Зморшок їстівний споживають лише після відварювання протягом 10-15 хвилин. Відвар зливають, він отруйний! Їх також можна сушити, але споживати лише після 3-х місяців сушки.
Мацутаке (Tricholoma matsutake)
Цей їстівний гриб – досить рідкісний, а тому дуже цінний. Він зустрічається у східних країнах, а у Японії має славу «короля японських грибів». У Китаї мацутаке відомий як «сунжун».
Зазвичай мацутаке ростуть на піщаному ґрунті поруч з соснами, тому вони ще відомі як «соснові гриби». Для них характерна товста висока ніжка та низькоросла шапка. Впізнати ці гриби можна за їхнім злегка пряним ароматом.
Цікавий факт! Мацутаке ростуть лише в природних умовах, що також додає їм цінності. Після трюфелів вона займають друге місце як найдорожчі гриби у світі.
Спарасис кучерявий або грибна капуста (Sparassis crispa)
Цей їстівний гриб має дуже незвичний вигляд, який складно описати. Зовні він більш схожий на цвітну капусту дуже великих розмірів. Тіло гриба може сягати від 5 до 20 см у діаметрі і до 15 см заввишки. Воно має кущоподібну форму з безліччю відгалужень, які місцями наче зростаються.
Грибна капуста має світло-жовте забарвлення, яке згодом стає коричнюватим. Ніжка майже непомітна, коротка та бульбоподібна. М’якоть біла, і не змінює свій колір при розрізанні. Вона має приємний солодкий запах та смак, схожий на лісовий горіх.
Ці їстівні гриби поширені у Європі та Північній Америці. В Україні вони іноді зустрічаються в Карпатах та соснових лісах на заході країни, на Поліссі та у Гірському Криму. Зазвичай ростуть ці гриби біля вікових сосен. Збирають їх у серпні-жовтні.
Важливо! Збирання цих грибів заборонено законодавством України. Вони занесені до Червоної книги.
Сироїжка синьо-зелена (Russula cyanoxantha)
Цей їстівний гриб ще відомий як «голубінка». У великій кількості він росте по всій Європі, де вважається одним із найпоширеніших диких грибів. В Україні цей їстівний вид поширений на Поліссі. Зазвичай він росте у дубових та букових лісах. Збирають ці гриби у серпні-жовтні.
Шапка у сироїжки синьо-зеленої м’ясиста, напівкуляста, 6-12 см у діаметрі. Вона має темно-фіолетово-оливкове або зеленувате забарвлення. М’якуш білий, солодкий на смак, без запаху. Після приготування цей гриб має розсипчасту текстуру та горіховий смак.
Порхавка гігантська (Calvatia gigantea)
Цей великий їстівний гриб зустрічається по всій Україні. Він росте на лісних галявинах, на луках та у садах, рідше – у степах. Впізнати його легко по яскраво-білому кулястому тілу, яке досягає від 15 до 40-50 см у діаметрі.
Цікавий факт! Вага найбільшої порхавки гігантської, яка була знайдена в Україні, сягала 12 кг. Найбільший знайдений у світі екземпляр мав вагу у 20 кг.
М’якоть у молодих грибів біла, наче вата. Саме в цей час його можна споживати у свіжому вигляді або сушити про запас. Якщо м’якоть вже має відмінний від чисто-білого колір, то такий гриб вже не придатний до споживання, бо стає токсичним.
Цікавий факт! У народній медицині ці гриби використовують як природний засіб для зупинки кровотечі.
Сироїжка ароматна або вонюча (Russula xerampelina)
Поширена українська народна назва цього їстівного гриба – смердюк. Пов’язано це зі специфічним запахом крабів, що має сироїжка ароматна. Смак цих грибів відносно м’який, але його аромат до вподоби не кожному.
Сироїжка вонюча зустрічається в хвойних лісах по всій Північній Америці та Європі. Ці гриби розповсюджені по всій Україні. Вони мають широку, злегка округлу шапку червоного, фіолетово-пурпурового, жовтувато-коричневого або зеленуватого забарвлення. Ніжка у них щільна, товста.
М’якуш у цих грибів білий, при розрізуванні буріє, має запах оселедця чи краба. Збирають їх з липня до листопада.
Цікавий факт! Найбільша кількість зареєстрованих їстівних грибів походить із Азії. У азіатських регіонах світу нараховується понад 1493 види грибів, які мають позначку Е1 та Е2. Найменше за все їстівних грибів в Океанії, а у Центральній Америці їх близько 100 видів.
Види отруйних грибів
Відомо 70 видів грибів, які вважаються отруйними. Деякі з них викликають після споживання лише дискомфорт у системі травлення. Проте більшість токсичних грибів можуть привести до загибелі, навіть при споживанні у невеликій кількості.
Зазвичай отруйні гриби поділяють на 6 категорій на основі токсичних сполук. Аматоксини є найбільш небезпечними, бо можуть привести до загибелі у разі споживання.
Гриби зі з’єднанням «коприн» самі по собі нетоксичні. Проте споживання їх разом з алкоголем призведе до отруєння. Нижче наведені типові види отруйних грибів, про які варто знати.
Бліда поганка або мухомор зелений (Amanita phalloides)
Цей вид – один із надзвичайно отруйних грибів у світі. Він містить дуже отруйні речовини. Тому навіть половини блідої поганки буде достатньо, щоб призвести до загибелі дорослої людини.
Ці отруйні гриби ростуть у дубових лісах по всій Європі. Також вони зустрічаються у Північній Америці у лісах із європейськими породами дерев.
На теренах Україні бліда поганка – найпоширеніший отруйний гриб. Зазвичай він зустрічається під дубами, буками та ліщиною.
У блідої поганки напівсферична шапка зеленувато-оливкового чи оливкувато-коричневого кольору. У діаметрі вона сягає 4-10 см. Ніжка невелика, ближче до низу потовщується, білого або оливкового кольору. М’якуш білий та м’ясистий, не змінює кольору при надрізі.
Свинуха тонка (Paxillus involuts)
До 1944 р. цей гриб вважався умовно-їстівним (E2). Зараз його отруйність – доведений факт. Вживання цих грибів в їжу призводить до тяжкого отруєння, проте симптоми проявляються не завжди або не зразу.
Було доведено, що свинуха тонка може викликати смертельний аутоімунний гемоліз. Тобто споживання цих грибів змушує імунну систему атакувати та руйнувати власні еритроцити.
Завданої шкоди можна не помічати роками, а потім загинути від гострої ниркової або дихальної недостатності. Крім того, ці гриби накопичують важкі метали та радіацію. Вміст таких речовин може в десятки та навіть сотні разів перевищувати їх кількість у ґрунті.
За формою ці отруйні гриби схожі на лисички звичайні. Ніжка у них кремово-біла, а шапка коричнева, оливково-руда або рудувато-коричнева, більш світла біля краю.
Важливо! М’якуш у цих грибів жовтий або червонувато-жовтий, у нижній частині ніжки – коричневий. При розрізуванні він темнішає. Від схожих їстівних грибів свинуха тонка відрізняється ще й за запахом гнилої деревини.
Ці отруйні гриби зустрічаються по всій Україні. Зазвичай вони ростуть групами у лісах та лісосмугах, а також у садах з червня до жовтня. Їх можна побачити на узбіччях доріг, на сонячних галявинах та у розріджених гаях.
Строчок звичайний (Gyromitra esculenta)
Цей гриб протягом багатьох років вважався умовно їстівним, якщо споживати його після варіння. Проте нещодавно було доведено, що це не так. Токсини строчка звичайного не розщеплюються навіть після приготування. Натомість вони завдають довгострокової шкоди, яка помітно лише через роки.
Шапка у цього гриба має мозгоподібну форму. Забарвлення її спочатку рудувато-коричневе, а згодом – темно-коричневе. Ніжка біла, товста та коротка. М’якуш білуватий та крихкий, має приємний аромат. Нерідко цей отруйний гриб плутають зі зморшком їстівним, який має схожий вигляд.
В Україні строчок звичайний росте по всій території. Зазвичай його можна побачити на піщаних ґрунтах та на місцях вирубок у лісах, а також на узліссі й вздовж доріг.
Гомфус лускатий (Gomphus floccosus)
Ці отруйні гриби зовні дуже схожі на лисички звичайні. У деяких країнах (Непалі, Мексиці) їх регулярно збирають, готують і споживають. Проте навіть особливий засіб приготування не може вберегти від серйозних шлунково-кишкових проблем.
Ці гриби за формою нагадують перевернуту вазу заввишки 5-10 см. Шапка у них яскраво-помаранчева, а стебла кремові, вкриті довгими лусочками. Ці гриби зазвичай ростуть поодинці чи великими групами у хвойних та мішаних лісах Північної Америки.
Печериця рудіюча отруйна (Agaricus xanthodermus)
Найкращий спосіб розпізнати цей отруйний гриб – розрізати його або вирвати із землі. Пошкоджена частина при цьому стане жовтою. При варінні цей гриб повністю змінює забарвлення на жовте. При цьому стає відчутним його сильний запах.
Цей гриб має брудно-біле забарвлення та напівсферичну шапку. Тому нерідко його помилково приймають за схожі їстівні види. Зміна кольору на жовтий при пошкодженні чи варінні дає змогу відрізнити цей отруйний гриб.
Печериця рудіюча отруйна поширена по всій Україні. Зазвичай вона зустрічається на лісових галявинах та луках. При вживанні у їжу цей гриб спричиняє тяжке шлунково-кишкове отруєння.
Чортів гриб (Boletus satanas)
Цей отруйний гриб має дуже примітний вигляд. У нього дуже товста яскраво-червона ніжка та подушкоподібна кремова або оливково-сіра шапка до 20-30 см у діаметрі.
Зазвичай чортів гриб росте під дубом або буком. В Україні він зустрічається у лісах Полісся.
М’якуш у чортова гриба білуватий, а у ніжці – жовтуватий. Проте, якщо його розрізати, то він спочатку червоніє, а потім – синіє. Крім того, він має неприємний запах. Тому цей отруйний гриб просто неможливо сплутати з якимось із їстівних видів.
Клітоцибе знебарвлений або вибілений (Clitocybe dealbata)
Цей отруйний гриб переважно білий, а шапка у нього має форму воронки. М’якуш у нього білий, має слабий запах борошна. Цей гриб також називають «потогінним», бо саме це один із найбільш помітних симптомів отруєння ним.
Через високий рівень токсину мускарину клітоцибе знебарвлений вважається надзвичайно отруйним. Слиновиділення та пітливість – основні ознаки отруєння ним. У гірших випадках виникає біль у животі та проблеми із травленням.
Отруєння проявляється вже через 15-20 хвилин після споживання грибів. Якщо їх кількість велика, то це може призвести до загибелі.
Цей отруйний гриб зустрічається у більшості країн Європи та Північної Америки. В Україні він поширений по всій території. Зазвичай ці гриби ростуть восени на трав’янистих ділянках (луках, лісних галявинах, тощо).
Галерина оторочкувата або облямована (Galerina marginata)
Цей смертельно отруйний гриб має коричневу шапку та стебло. Росте він протягом осіннього сезону, і зовні дуже схожий на опеньок. Народна назва цього гриба – «похоронний дзвін» пов’язана з високою ступеню його отруйності.
Галерина отруйна містить небезпечний рівень аматоксину. Споживання цього гриба може викликати печінкову недостатність, якщо не надати своєчасне лікування при отруєнні.
Ці отруйні гриби ростуть як поодинці, так і групами на вологих та заболочених ділянках лісу, біля боліт та на порослих мохом пеньках. В Україні вони зустрічаються в Карпатах та у лісостепу на Лівобережжі.
Павутинник оранжево-червоний отруйний (Cortinarius rubellus)
Цей отруйний гриб в Україні дуже поширений у західній частині Полісся. Росте він у вересні-жовтні. Зазвичай зустрічається у листяних та хвойних лісах.
Шапка у цього отруйного гриба невеличка (3-8 см у діаметрі), золотиста-коричнева, а ніжка – крапчасто-коричнева. М’якуш червонувато-коричневий, жовтий – у ніжці, має запах подібний до редьки.
Споживання цього гриба спричиняє тяжке отруєння, яке може привести до загибелі. Ниркова недостатність – найпоширеніший симптом отруєння ним.
Важливо! Якщо помістити цей отруйний гриб у розчин соди, то його шапка та ніжка стануть чорними. Таким чином його можна відрізнити від схожих їстівних видів.
Опеньок сірчано-жовтий несправжній (Hypholoma fasciculare)
Цей гриб також відомий як опеньок отруйний. Шапка у нього сірчано-жовта, більш темніша по центру. Пластинки спочатку сірчано-жовті, а по мірі дозрівання стають коричнево-зелені. М’якоть має сірчано-жовте забарвлення.
Ці отруйні гриби зустрічаються по всій Україні. Ростуть вони у серпні-листопаді, зазвичай на старих пеньках листяних та хвойних дерев. Споживання цього гриба викликає важке отруєння, інколи – завершується загибеллю.
Важливо! Від опенька справжнього цей гриб можна відрізнити за жовтою шапкою та зеленими пластинками.
«Чарівні гриби»
До цієї умовної категорії відносяться так звані «магічні» або психогенні гриби, які містять сполуку псилоцибін. Саме їх у стародавніх культурах використовували задля психоделічного досвіду («подорожі») під час релігійних церемоній.
Мухомори (Amanita)
Найбільш відомі «чарівні гриби» – мухомори. Назва у багатьох слов’янських мовах походить від відомого ще здавна застосування їхнього настою у якості інсектициду.
Цей яскравий гриб виглядає наче казковий. Проте його невинний вигляд не повинен вводити в оману. Цей гриб має психоактивні та галюциногенні властивості.
Для мухоморів характерна товста, м’ясиста шапка, інколи – з горбком. Вона може бути різних відтінків білого, червоного та зеленого кольору.
Найбільш відомий отруйний гриб мухомор червоний (Amanita muscaria), який має червону шапку з численними білими пластівцями. Він може виростати до 30 см заввишки і мати шапку розміром із столову тарілку.
До «чарівних грибів» належать мухомор червоний, королівський, пантерний та цитриновий. Більшість різновидів мухоморів неїстівна або сильно отруйна.
Цікавий факт! Деякі тварини (руді лисиці, ведмеді, лосі) їдять мухомори (часточками або у дуже невеликій кількості) з метою витравлення кишкових паразитів.
Псилоцибе (Psilocybe)
Ці «чарівні гриби» широко розповсюджені по всьому світу. Вони ростуть на вологому ґрунті, торфі, відмерлих гілках рослин. Ці гриби зустрічаються у лісі, на луках та болотах. В Україні найбільш розповсюджений різновид – псилоцибе напівланцетовидна.
Псилоцибе – невеликі гриби з довгою тонкою ніжкою до 10 см заввишки. Шапочка у них нагадує парасольку. Психоактивні властивості цих «чарівних грибів» з давна були відомі американським індіанцям, які використовували їх у ритуальних обрядах.
Дивовижні та незвичайні гриби
Серед приблизно 14 тисяч описаних видів грибів є чимало таких, що мають дуже дивний вигляд. Дивлячись на деякі з них, складно повірити, що це взагалі гриби, а не якась фантастична істота. Крім того, чимало представників цього царства мають дуже яскраве забарвлення. Нижче наведені найбільш дивовижні та незвичайні гриби, які є в природі.
Герицій гребінчастий або їжаковидний (Hericium erinaceus)
Цей дивовижний гриб ще відомий як «Левова грива», «Бородатий їжак» або «Борода сатира». Пов’язано це з його незвичним виглядом. Білосніжні «струни» – то насправді колючки, які ростуть із однієї точки на грибі та каскадом спадають вниз, як нитки швабри. При висиханні вони набувають жовто-буруватого відтінку.
Ці незвичайні гриби зустрічаються на листяних деревах по всій Північній Америці, Азії та Європі. Вони є їстівними та вирощуються у промислових масштабах. За смаком ці гриби нагадують лобстера чи морепродукти, тому дуже цінуються у кулінарії. В Україні їх вирощують штучно.
Хрящ-молочник блакитний (Lactarius indigo)
Цей незвичайний гриб має синювато-фіолетове забарвлення. При надрізанні з нього виділяється «молоко» кольору індиго. Шапка у цього гриба джинсово-синя, спочатку випукла, а потім стає вдавленою і навіть лійкоподібною. У діаметрі вона сягає 5-15 см.
Ці незвичайні гриби зустрічаються в хвойних та листяних лісах на сході Північної Америки, у Східній Азії та Центральній Америці. Вони вважаються умовно їстівними.
Цей гриб ще відомий як «Синя шапочка». Слід зазначити, що найбільш яскраво-блакитне забарвлення свідчить про те, що це найбільш свіжий екземпляр.
Решіточник червоний (Clathrus ruber)
Цей незвичайний гриб має яйцеподібну губчасту форму, що нагадує червону клітку. Саме це й зумовило його видову назву. Він не має ніжки, та височіє на 15-17 см. Окрім дивного зовнішнього вигляду цей гриб має неприємний запах. Тому ще його нерідко називають «Смердючим рогом».
Зустрічаються ці дивовижні гриби в підстилці листя, на трав’яних галявинах або в мульчі в жарких місцях. Середземномор’я та прибережна частина Північної Америки – типовий ареал їх розповсюдження. Проте ці незвичайні гриби виявлені й в Україні – на Закарпатті, у Кримському Лісостепу та на Південному березі Криму.
Гіднел Пека чи Кровавий зуб (Hydnellum peckii)
Цей незвичайний гриб може здатися або досить моторошним, або, навпаки, дуже смачним на вигляд. Його легко впізнати за схожим на кров яскраво-червоним соком, який виділяється з пір білої шапки.
Тому цей дивовижний гриб здається або кровавим зубом, або ж смачним тістечком з джемом. Ще одна його назва – «Полуниця та вершки». Проте з віком ця здатність «кровити» зменшується. З часом цей гриб стає сірувато-коричневим. Він не є їстівним, проте й не токсичен. Іноді його використовують як природний барвник.
Цей дивовижний гриб дуже поширений у Північній Америці, особливо на тихоокеанському узбережжі. Також він зустрічається в Європі, Ірані та Кореї. Зазвичай гриб кровавий зуб росте поблизу сосен.
Лакакрія лілова або лаковиця бузкова (Laccaria amethystina)
Яскраво-ліловий та навіть бузковий відтінок надає цьому грибові досить незвичний вигляд. Як і у гриба кровавий зуб, ці барвисті аномалії з віком втрачаються. З часом лаковиця бузкова тьмяніє та в’яне. Тому ці гриби ще звуть «обманщиками».
Завдяки яскравому забарвленню їх легко помітити у листяних і хвойних лісах. Ростуть вони серед листя або на голому чи моховому ґрунті. Зустрічаються ці яскраві гриби в помірних зонах Північної, Південної та Центральної Америки, у Європі та Азії. В Україні лаковиця бузкова росте на Закарпатті та в Лівобережному Лісостепу.
Ці гриби відносяться до їстівних. Їх можна споживати у свіжому вигляді, але для приготування страв використовують лише шапки.
Бамбуковий гриб (Phallus indusiatus)
Цей незвичайний гриб має вигляд леді з вуаллю, яка вдягнена у ефектну мереживну спідницю. Його назва на латині підкреслює цей дивний вигляд та перекладається як «вдягнутий у туніку».
Шапка бамбукового грибу вкрита зеленувато-коричневим слизом, який містить спори. Це приваблює мух і комах, які допомагають поширювати спори.
Зустрічається цей красивий дивний гриб у тропічних лісах Південної Азії, Африки, Америки та Австралії. У азіатських країнах він широко використовується у кулінарії.
Мутин собачий (Mutinus caninus)
Цей незвичайний неїстівний гриб спочатку має форму яйця (до 2-3 см у діаметрі), прихованого серед опалого листя. Пізніше він витягується, набуваючи форми палички заввишки 8-18 см, яка має червоно-коричневий кінчик. При цьому його забарвлення варіюється від жовтого до рожевого.
Гриб розростається на повну висоту лише за декілька годин. Його кінчик вкритий смердючим споровим слизом, який приваблює комах, що допомагають поширювати спори.
Ці дивовижні гриби зустрічаються в Європі, Азії та на сході Північної Америки. В Україні вони також є, проте мають статус рідкісних та занесених до Червоної книги. Зазвичай ростуть ці гриби у вологих місцях у листяних лісах, на багатому гумусі чи серед гниючої деревини.
Блакитний гриб або ентолома блакитна (Entoloma hochstetteri)
Цей дивовижний яскраво-блакитний гриб виглядає наче щось із казки. Таке забарвлення зумовлено трифектом азуленових пігментів. Шапка у нього всього 1-2 см у діаметрі. Вона має конусоподібну форму з невеликим бугорком посередині.
Цей яскравий гриб неїстівний. Зустрічається він в лісах Нової Зеландії та Індії, на вологих ділянках поблизу дерев, а інколи – навіть на стовбурах. Це дуже рідкісний вид грибів у світі.
Цікавий факт! Блакитний гриб зображений на звороті новозеландської банкноти номіналом 50 доларів.
Трутовик різнокольоровий (Trametes versicolor)
Цей незвичайний гриб ще відомий як «Хвіст індика». За формою він дійсно схожий на хвіст цього птаха, а за забарвленням навіть перевершує його. Поверхня шапки цього гриба шовковисто-бархатиста, з блискучими зонами іржаво-коричневих, сірих, жовтих, голубувато-бурих та чорних кольорів.
Забарвлення може змінюватися в залежності від віку грибу та його розташування. Інколи можна зустріти трутовик різнокольоровий з красивою зеленню всередині мідних кругів, що створює радужний вигляд на грибах у форму мушлі молюска.
Росте цей дивовижний гриб на пеньках та відмерлих стовбурах дубів та берез. В Україні він широко розповсюджений і зустрічається по всій території. Цей яскравий гриб неїстівний.
Скутеллінія скутеллята (Scutellinia scutellata)
Цей незвичний гриб також відомий як «Шапка червоного ельфа». Він має вигляд маленьких червоних чашечок із чіткими темними волосками або «війками». Хоча цей гриб дуже яскравий, через мініатюрні розміри (всього 3-4 мм у діаметрі) його зазвичай не помічають у лісі.
На теренах України ці незвичайні гриби можна зустріти у карпатських лісах. Їхній надзвичайно яскравий колір зумовлений вмістом бета-каротину.
Родотус пальмовий (Rhodotus palmatus)
Цей дивовижний яскравий гриб виглядає наче ламке тістечко. Його нерідко називають «зморшкуватим персиком», бо його зморщена шапка має рожево-персикове забарвлення та сітчастий візерунок. За ароматом він також нагадує фрукт. Проте за багатьма джерелами, цей гриб вважається неїстівним.
Ці фотогенічні гриби зустрічаються в деяких частинах Європи, на сході Північної Америки, у Новій Зеландії та деяких регіонах Азії. Ростуть вони на пеньках листяних дерев. У ряді європейських країн (Польщі, Румунії, Германії, Швеції) ці гриби занесені до Червоної книги.
Саркосцифа яскраво-червона (Sarcoscypha coccinea)
Цей незвичайний гриб ще відомий як «Червона чаша ельфа». Така казкова назва пов’язана з нетиповою формою капелюшка, що зростає у формі келиха та має тугу яскраво-червону м’якоть. Така «ємкість» виростає до 4-х см завширшки. Яскраво-червоний колір змінюється на помаранчевий у міру старіння гриба.
Зустрічається «Червона чаша ельфа» на всіх континентах, крім Антарктиди. Росте цей гриб у вологих місцях на гнилих палицях чи гілках або серед опалого листя на лісовій підстилці. Він вважається умовно їстівним, проте не дуже смачним.
Клаварія блідо-бура (Clavaria zollingeri)
Цей незвичайний гриб виглядає як група маленьких ріжок заввишки 1-2 см. Їхнє забарвлення варіюється від кремового та блідо-бурого до блакитного та бузкового відтінку.
Ці коралоподібні гриби зустрічаються у хвойних лісах з дубами та гікорі. Ростуть вони зазвичай в моху. Ці дивовижні гриби досить розповсюджені по світу. Вони зустрічаються на сході Північної Америки, у Європі та Азії, Австралії та Новій Зеландії.