Горлиця садова чи кільчаста – птах, доволі розповсюджений серед міських ландшафтів Європи. Вона має дивовижну здатність швидко пристосовуватися до нового середовища існування. Через своє надзвичайне розповсюдження та поширення ці горлиці є одним з найкраще вивчених видів.
Горлиця садова чи кільчаста – класифікація та наукова назва
Горлиця садова – птах ряду Голубоподібні, родини Голубові (Columbidae). До останньої належать близько 300 видів голубів та горлиць, які поширені на всіх земних континентах, крім Антарктиди.
Садова чи кільчаста горлиця є представницею роду Горлиця (Streptopelia). Останній налічує 13 видів, серед яких найвідомішими є горлиця звичайна, садова та велика чи східна.
Наукова назва садової горлиці – Streptopelia decaocto. Перша складова походить з грецької мови від слів, що означають «комір» та «голуб».
Дослівно це слово перекладається як «голуб з комірцем/нашийником». Це підкреслює наявність характерної темного кільця або комірця у верхній частині шиї цих птахів.
Друга складова наукової назви – «decaocto» пов’язана з характерним криком садової горлиці. Загалом поява цієї назви пов’язана з давньогрецьким міфом.
Згідно з нього, молода служниця вигукнула це слово, коли скаржилась на свою низьку зарплату. За міфом, Зевс перетворив її на голубку, щоб вона могла втекти від свого господаря.
Цікавий факт! Горлиця асоціюється з ніжністю, теплом та родинним затишком. Цей птах вважається символом любові та міцного шлюбу, і не випадково коханих нерідко нарікали «горлицями».
Як виглядає горлиця садова чи кільчаста?
Горлиця садова – голуб середнього розміру. Довжина тіла у неї сягає 31-33 см, розмах крил – 47-55 см, а вага – приблизно 200 г. Самці та самиці виглядають майже однаково.
Легко впізнаний вигляд горлиці садовій надає чорний комірець («нашийник») у формі півмісяця з білою окантовкою. Дорослі птахи мають сірувато-буре оперення, з рожевим відтінком навколо голови та грудей.
Хвіст у цих голубів клиноподібний, а не загострений, що відрізняє їх від деяких подібних видів. Нижній бік хвоста білий. Очі у дорослих особин червоні, а у молодих – карі.
Дорослі птахи мають чорний дзьоб та короткі рожеві ноги. Молоді особини схожі на них, але мають темніші ноги та трохи червонувате пір’я. Вони також мають менш чіткий нашийник, поки не досягнуть зрілості.
Цікавий факт! Серед садових горлиць існують 2 відомі колірні аберації. Однією з них є мутація, яка призводить до білого кольору, а інша – призводить до коричневого оперення.
Де живе горлиця садова та яке її середовище існування?
Горлиця кільчаста походить із території сучасної Болгарії. Цей птах був вперше описаний угорським натуралістом Ірме Фрівальдскі у 1838 році. Невідомо, як та коли саме горлиці садові вперше прилетіли на Балкани.
Там вони залишалися деякий час, перш ніж почали швидко розповсюджуватися по Європі та Азії. Потім ці птахи самостійно поширилися аж до Африки. Наразі їхня популяція є у Марокко та Єгипті, та, можливо, в інших країнах у північній частині континенту.
За допомогою людей горлиця садова була поширена у Північній та Центральній Америці. Вперше до Америки ці птахи були завезені у 1970 році. Тоді постачальник домашніх тварин на Багамах імпортував декілька пар садових горлиць з Нідерландів.
Птахам знадобилося лише кілька років, щоб поширитися з одного острова на інший по всьому Карибському регіону. На початку 1980-х років вони з’явилися у Флориді.
Наразі горлиця садова поширена у десятках країн, у тому числі в Європі та Азії. Крім євразійських теренів, її ареал поширення охоплює більшу частину Сполучених Штатів, Канаду, весь Карибський басейн та Мексику. У 2020 р. цей вид був офіційно внесений до списку тих, що зустрічаються на Тринідаді та Тобаго.
В Україні горлиця садова з’явилася у 1944 році в Ужгороді, а згодом у Львові та Києві. На початку 21 ст. ці птахи були вже поширені по всій українській території, за винятком високогір’я. Наразі в Україні вони є звичайним осілим видом.
Зазвичай садова горлиця населяє місцевості з добре розвиненою деревною рослинністю. Вона нерідко гніздиться у старих парках та на цвинтарях, а також на деревах поблизу старих забудов. Влітку та восени горлиці садові найчастіше за все зустрічаються біля сільськогосподарських угідь.
Поведінка та спосіб життя горлиці садової
Найвідомішою рисою цих птахів є процес розходження молоді з батьками. Молоді птахи відлітають на відстань до 600 км від батьківської оселі, щоб почати своє доросле життя. Саме ця особливість способу життя садової горлиці сприяє розповсюдженню цього виду.
Горлиця кільчаста доволі територіальна та зазвичай агресивно ставиться до будь-яких інших птахів на своїй території. Було помічено, як ці голуби висмикують пір’я у птахів-конкурентів, стрибають їм на спину та жорстоко їх клюють. Садова горлиця нападе навіть на ворону, яка буде намагатися вкрасти яйця з гнізда.
Ці дикі голуби не є полохливими та зазвичай прагнуть жити поруч з людьми. Нерідко вони гніздяться на будівлях та інших штучних спорудах. Часто цих горлиць можна побачити високо на деревах або на лініях комунікацій. Зазвичай вони тримаються парами, але взимку можуть утворювати зграї.
Горлиця садова видає 2 типи звуків. Перші з них схожі на кування зозулі, проте трохи нижчі за частотою та повторюються тричі. Такі звуки ці птахи найчастіше за все видають, коли сидять на дереві або якомусь іншому високому місці. Інший тип крику («ді-і») садова горлиця видає, коли летить чи готується до посадки.
Що їсть горлиця садова?
У дикій природі ці птахи харчуються переважно зерном. Проте вони легко пристосувалися до їжі з годівниць для птахів. Зазвичай садові горлиці живуть поблизу сільськогосподарських угідь, де споживають розсипане або залишене на полях зерно.
Ці птахи їдять дикі зерна, ягоди та навіть дрібних комах. Вони можуть споживати велику кількість їжі та доволі повільно її перетравлювати.
Розмноження горлиці садової чи кільчастої
Ці горлиці моногамні та спаровуються на все життя. Кожен з їхніх виводків зазвичай складається лише з 1-2 білих та блискучих яєць. Проте вони можуть мати від 3 до 6 виводків щороку.
Самець та самиця по черзі наглядають за гніздом та висиджують яйця. Інкубаційний період триває 14-19 днів. Зазвичай сезон розмноження у цих птахів починається доволі рано – ще наприкінці березня.
Пухке гніздо садової горлиці являє собою звичайну купу гілок. Розташоване воно на висоті мінімум 3 м (максимум – 12 м) від землі, іноді на деревах (переважно – на листяних, рідше – на хвойних) або на штучних спорудах. Яйця та пташенята нерідко випадають з гнізда.
Пташенята через 18 днів після народження вже мають оперення та готові до польоту. Повністю незалежними від батьків вони стають через 30-40 днів після вилуплення. У цей час молоді птахи зазвичай відлітають далеко від батьківського гнізда та починають власний життєвий цикл.
Статевої зрілості садові горлиці досягають приблизно першої весни після того, як стають самостійними. Точний час може змінюватися, оскільки у цих птахів існує декілька виводків протягом року.
Найдовша зареєстрована тривалість життя садової горлиці у дикій природі становила 17 років 8 місяців. Найдовша тривалість особини, що жила у неволі, становила 17 місяців 9 місяців. Проте у середньому життя цих птахів набагато коротше. Найчастіше за все садова горлиця живе приблизно 5-6 років.
Хижаки та популяція садової горлиці
Найбільшу загрозу для цих птахів становлять сови, яструби та домашні коти. Вони доволі вразливі, коли спускаються на землю, щоб годуватися. Відомо, що ворони крадуть яйця з гнізд садових горлиць. Змії також можуть становити загрозу, якщо яйця чи пташенята будуть залишатися без нагляду занадто довго.
Садові горлиці мають декілька переваг, які допомагають їм уникати хижаків. Вони утворюють пари на все життя та разом висиджують та захищають яйця. Тобто вони рідко залишають гніздо без нагляду.
Також ці птахи дуже агресивні та територіальні, та будуть захищати своїх пташенят навіть від набагато більших птахів. Нарешті, дорослі садові горлиці можуть уникати частої зустрічі з хижаками завдяки своїм звичкам харчування з тривалим перетравлюванням.
За оцінками, популяція садової горлиці у світі становить від 75 до 100 млн особин та навіть більше. Її чисельність в Європі становить від 5 до 11 млн пар, тоді як в Україні – від 280 до 435 тисяч пар.
Цей вид птахів викликає найменше занепокоєння. В Європі його популяція є відносно стабільною, а в інших частинах світу навіть зростає швидкими темпами.