Дрохва євразійська – найбільш масивний птах Європи, що попри значну вагу здатний літати. На теренах України вона має славу ще й найбільшого птаха країни. Зустрічається дрохва переважно у степовому середовищі. За надзвичайні габарити та доволі строкате оперення її нерідко звуть «королевою степу».
Дрохва євразійська – класифікація та наукова назва
Дрохва – птах ряду Дрохвоподібні (Otidiformes), родини Дрохвові (Otididae). Остання об’єднує 11 родів, що складаються з 26 видів. Типовим серед них є рід Дрохва (Otis). Саме до нього належить дрохва євразійська (Otis tarda). Вона є єдиним представником цього роду.
До інших родів належать:
- Велика дрохва (Ardeotis) – 4 види, серед яких найбільш відома африканська дрохва;
- Хохітва (Tetrax) – 1 вид;
- Чубата дрохва (Lophotis) – 3 види, що зустрічаються винятково в Африці;
- Чорна дрохва (Afrotis) – 2 види, що мешкають на теренах Африки;
- Темнохвоста дрохва (Neotis) – 4 види, що мешкають у посушливих регіонах Африки;
- Чорночерева дрохва (Lissotis) – 2 африканські види;
- Джек (Chamydotis) – 2 види, що мешкають у пустелях та напівпустелях Старого Світу;
- Корхаан (Eupodotis) – 5 африканських видів;
- Флорікан (Sypheotsdes) – 1 вид з теренів Індії;
- Бенгальський флорікан (Houbaropsis) – 1 вид, поширений на півночі Індосубконтинента та подекуди у Камбоджі.
Африканська дрохва
Спочатку дрохв класифікували як представників ряду Журавлеподібні, а пізніше виділили в окремий ряд. Їхніми найближчими родичами є Зозулеві, а більш віддаленими – Туракові чи Бананоїди.
Назва «дрохва» походить з праслов’янської мови. Воно утворене з двох слів, що означають «птах, що швидко бігає». До народних найменувань цього величного степового птаха належать «трясучка» та «свистокрил». Пов’язано це з тим, що під час ходьби дрохва трясе головою, а при зльоті видає глухі протяжні звуки.
Як виглядає птах дрохва?
Зовні дрохва схожа на великого індика. Вона має масивне тіло з об’ємним широким тулубом та подовженою товстою шиєю. Довгі потужні ноги птаха не оперені, але вкриті жовтуватими лусочками. Вони добре пристосовані як для ходьби по землі, так і для бігу.
Голова у дрохви порівняно з тілом доволі маленька, коротка та трохи відхилена назад, вкрита сірим пір’ям. Дзьоб короткий, але доволі міцний.
Самиць дрохви легко відрізнити від самців за габаритами – вони значно менші. Довжина тіла у дрохви євразійської сягає від 0,75 у самиць до понад 1 м у самців, тоді як розмах крил – 1,9-2,6 м. Вага самиць може сягати від 4 до 7,5 кг, тоді як самців – від 7 до 18 кг.
Голова, шия та черевце у дрохви євразійської сірі, тоді як боки черевця білі. Спина, хвіст та крила мають буро-руде забарвлення з візерунком із дрібних темних поперечних смужок. У самців у шлюбний період з’являються білі вуса – пучки подовжених пір’їн під дзьобом та рудий нашийник.
Цікавий факт! Дрохва линяє двічі на рік: повністю восени та частково (змінює лише дрібне пір’я) – навесні, перед настанням шлюбного періоду.
Де живе птах дрохва?
Переважна більшість видів дрохви мешкає на теренах африканського континенту. Всі ці птахи мають середній чи великий розмір та зовні доволі схожі на куроподібних. Лише єдиний вид – дрохва австралійська мешкає на теренах континентальної частини Австралії та на півдні Нової Гвінеї.
Дрохва євразійська населяє степи та напівпустелі Східної та Центральної Європи, Азії та Північно-Західної Африки. Вона також може зустрічатися у лісостеповій зоні Євразії.
В Україні дрохва євразійська живе у степах на півдні країни та у Криму. Взимку її можна побачити у Запорізькій та Херсонській областях.
Типчакові степи та відкриті луки з не надто високою рослинністю – типове середовище існування дрохви євразійської. Через зменшення нерозораних степових територій ці птахи змушені переміщуватися на поля та пасовища.
Поведінка та спосіб життя дрохви
Попри значні габарити, дрохва вміє чудово літати, але зазвичай надає перевагу переміщенню по землі. Навіть під час загрози життю вона спочатку намагається втекти, а вже за невідкладної потреби – злітає у повітря.
Дрохва веде осілий спосіб життя. Поза сезоном розмноження ці птахи зазвичай живуть невеликими окремими групами. Кочують та мігрують дрохви лише під час доволі холодної зими.
Щодня ці величні птахи обходять свої території у пошуках їжі. Дрохви дуже лякливі птахи. Відчувши небезпеку завчасно, вони кидаються швидко тікати. Якщо загроза вже поряд, то дрохва намагається злитися з довкіллям завдяки своєму плямистому забарвленню.
Голос дрохви не є співочим. Ці птахи видають звуки схожі на бурчання та ікання. Самці «розмовляють» частіше за самиць. Голос у них низький та хрипкий. Самиці зазвичай мовчазні, але завжди попереджають своїх пташенят про небезпеку. Налякані птахи голосно клекочуть.
Цікавий факт! Дрохва літає подібно до деяких видів гусей, роблячи рівномірні змахи, але ширяти вона не вміє.
Що їсть дрохва євразійська?
Дрохва харчується переважно рослинною їжею. Дорослі птахи можуть викопувати з ґрунту цибулини та кореневища рослин.
Крім того, дрохви можуть вищипувати своїм дзьобом листя, бутони, плоди, молоду траву. Найчастіше за все ці птахи харчуються ріпаком, конюшиною та люцерною, що є їх улюбленою їжею.
Дуже часто дрохва євразійська споживає зерно та насіння рослин. Цей птах також їсть овочі (крім картоплі), переважно горіх та капусту.
Влітку дрохва часто додає у свій рослинний раціон м’ясну їжу. Вона ловить комах, черв’яків, ящірок, равликів та навіть може полювати на дрібних гризунів. Навесні ці птахи також можуть харчуватися яйцями та личинками земноводних та деяких безхребетних.
ТОП-10 цікаві факти про дрохву
- Для покращення процесів травлення дрохва нерідко може ковтати дрібні камінці.
- Ці птахи не мають жирового покриття пір’я, через що в ожеледицю вкриваються шаром льоду та не можуть злетіти.
- Якщо людина побачить гніздо дрохви та доторкнеться до яєць, то пташка більше не повернеться до них.
- До 20 ст. дрохва євразійська була доволі поширеним птахом у степах Європи.
- Дрохва злітає з чималим зусиллям, але літає дуже швидко та вправно, витягнувши шию та підібравши ноги.
- Для самців дрохви не властиві бійки під час токування, як це буває у глухарів.
- Для охолодження у спекотні літні дні дрохва може лежати на землі з відкритим дзьобом та розведеними у боки крилами.
- Взимку дрохви можуть їсти сніг для втамування спраги, а влітку літають на водойми заради води.
- Щоб відвернути хижака від гнізда самиця дрохви прикидається кульгавою, та відводить хижака вбік, а вже на значній відстані від оселі починає тікати.
- Літає дрохва винятково вдень і ніколи не спить у світлий час доби.
Розмноження дрохви
Самці дрохви євразійської стають статевозрілими у віці 5-6 років, тоді як самиці – у віці 3-4 років. До середини березня чи середини квітня (залежно від місця існування) ці птахи тримаються невеликими зграями.
Після цього вони переміщуються на токовища. Тут самці дрохви виконують складні шлюбні ритуали. Вони демонструють самицям свій привабливий вигляд, закидаючи хвіст на спину та вивертаючи крила.
Горловий мішок при цьому у них роздувається до розміру футбольного м’яча. Щоб продемонструвати свій нашийник, вони закидають голову. У такому вигляді самці розгулюють степом, раптово з’являючись з трави.
Дрохви не створюють постійних пар. Самці намагаються спаруватися з якомога більшою кількістю самиць. Останні також можуть спаровуватися з кількома самцями. Самиці дрохви самостійно будують гніздо та висиджують яйця.
Гніздо дрохви має вигляд неглибокої ямки, висланої сухою травою. Самиця зазвичай відкладає від 1 до 3 яєць, що мають зеленувато-бурий чи оливковий колір з темними вкрапленнями.
Інкубаційний період триває 21-26 днів. Першу добу після народження пташенята дрохви проводять у гнізді, а вже наступної йдуть слідом за матір’ю у степ та разом з нею шукають їжу.
Перший час вони харчуються комахами, яких для них ловить мати. Пташенята дрохви починають літати з 5 тижня життя, але ще деякий час залишаються поряд з матір’ю. Тривалість життя цих птахів у дикій природі може сягати від 16 до 20 років, а у неволі – до 25 років.
Природні вороги та загрози дрохвам
Дрохва євразійська занесена до Червоної книги України. Головною причиною зменшення популяції цих величних степових птахів є зникнення нерозораних степів через інтенсивне розширення сільськогосподарських угідь.
Дорослі дрохви майже не мають природних ворогів. Проте на самиць нерідко можуть нападати орли. Яйця та молоді пташенята можуть стати здобиччю рудих лисиць та корсаків, вовків, борсуків та степових тхорів.
У багатьох країнах Європи залишилися дуже обмежені популяції дрохви євразійської. Наприклад, у Німеччині існує лише близько 150 цих птахів. До 20 ст. ці птахи були популярним об’єктом полювання, через що їхня популяція зазнала суттєвих втрат.
На теренах Європи дрохва – рідкісний птах, що охороняється багатьма конвенціями з охорони дикої природи. Загальна популяція євразійської дрохви в європейських країнах становить від 32 до 35 тисяч особин.