Дереволаз – крихітна жаба з джунглів Центральної та Південної Америки. Легко впізнаний вигляд їй надає яскраве забарвлення, що варіюється від сонячно-жовтого до яскраво-синього, нерідко з контрастними плямами чи смужками. Яскравість тіла жаби дереволаз свідчить про її отруйність та небезпеку для кожного, хто посягне на її життя.
Дереволаз – класифікація та наукова назва
Дереволаз – маленька тварина класу Земноводні. Вона належить до ряду Безхвості, родини Дереволазові (Dendrobatidae). Остання, за класифікацією від 2006 р., містить 12 родів, які об’єднують понад 170 видів.
Найвідомішим серед них є рід Дереволаз (Dendrobates). За попередньою класифікацією він об’єднував понад 40 видів. Проте за сучасними даними, більшість з цих різновидів включені до інших родів. Наприклад, отруйні листолази наразі є представниками окремого однойменного роду.
Листолаз раніше належав до роду Дереволазів, але зараз є представником окремого роду.
Рід Дереволаз, за класифікацією 2006 р., містить лише 6 видів. До них належать золотий, блакитний, плямистий, священний, кам’яний чи гаянський та жовто-смугастий дереволази.
Наукова назва цих отруйних жаб – Dendrobates походить від поєднання двох грецьких слів. Dendro означає «дерево», а bates «той, хто йде». Тобто дослівно назва цих тропічних отруйних жаб перекладається як «той, хто лазить по деревах» або ж «деревний альпініст» (тобто «дереволаз»).
Як виглядає дереволаз?
Всі дереволази – невеликі жаби, розмір яких варіюється від 2,5 до 5-7 см. Найбільші представники зустрічаються серед плямистих дереволазів, які можуть сягати від 3,5 до 7 см.
Трохи поступаються їм блакитні дереволази, найбільші з яких сягають до 5 см. Представники інших видів зазвичай мають розміри тіла у межах від 2,5 до 3,8-4,2 см.
Всі дереволази мають доволі яскраве забарвлення, яке різниться залежно від певного виду. Наприклад, дереволаз блакитний має яскраво-блакитне тіло з темними плямами та насичено-сині лапки. Священні дереволази поєднують чорне-жовте забарвлення з окремими чорними плямами на жовтих ділянках.
Яскрава шкіра – головна відмінність дереволазів від інших тропічних жаб. Вона слугує попередженням для хижаків, що цих амфібій краще не чіпати. Подібно до інших жаб, шкіра у дереволазів гладка та волога, а лапки – перетинчасті.
Де живуть дереволази?
Ці отруйні жаби населяють вологі тропічні ліси Центральної та Південної Америки. Ареал їхнього поширення може відрізнятися залежно від певного виду.
Дереволази також були завезені на Гавайські острови. Раніше їх також завозили до Сполучених Штатів з метою продажу як екзотичних домашніх улюбленців, але цей бізнес виявився невдалим.
В Європу дереволазів заводять винятково контрабандою. Через підвищену чутливість до середовища існування ці екзотичні жаби погано витримують забруднення води та повітря.
Дереволаз плямистий (Dendrobates tinctorius)
Це один з найбільших видів дереволазів. Його представники можуть сягати до 7 см та важити 8 г. Самиці зазвичай більші за самців. Останні при цьому відрізняються не лише меншими розмірами, але й наявністю великих дисків у формі серця на кінцівках.
Завдяки цій особливості тіла самці можуть триматися за гілки та хапатися за самиць у процесі парування. Самиці також мають аналогічні диски на лапках, але вони значно менші, ніж у самців, та округлої форми.
Шкіра плямистих дереволазів вкрита отруйним слизом. Представники цього виду відрізняються найбільшою кількістю варіацій забарвлення тіла.
Найпоширенішими є особини з чорною спиною, вкритою візерунком з білих чи жовтих смужок і плям, та темно-синіми кінцівками з чорними крапками. Існують також плямисті дереволази, які мають повністю жовту спину або кінцівки, тоді як інша частина тіла має доволі яскраве забарвлення інших кольорів.
Плямисті дереволази населяють первинні тропічні ліси Бразилії, Венесуели, Гаяни, Колумбії, Сурінаму та Французької Гвіани. Представники цього виду мешкають поблизу водойм з щільною рослинністю на узбережжі.
Їх можна зустріти на висоті до 350 м. Зазвичай плямисті дереволази ведуть наземний спосіб життя, але можуть підійматися на листя чи невисокі гілки.
Дереволаз священний (Dendrobates leucomelas)
На відміну від більших різновидів, це доволі маленькі жаби цього роду. Довжина тіла у них у межах від 3,1 до 3,8 см.
У забарвленні переважає чорний колір, поверх якого розташований своєрідний візерунок з яскраво-жовтих, зеленуватих чи помаранчевих смужок та плям з нерівними краями. Черевце у цих жаб повністю чорне.
Священні дереволази населяють дощові тропічні ліси як на рівнинах, так й у горах переважно Венесуели, подекуди – у деяких регіонах Гаяни та Колумбії. Цих жаб можна зустріти на відмітці до 800 м. Влітку вони впадають у сплячку.
Цікавий факт! Індіанці здавна вважали цих жаб священними, що приносять удачу, а їхній отруйний слиз використовували для змазування стріл.
Блакитні дереволази (Dendrobates azureus)
Іноді цей вид вважають колірною варіацією плямистого дереволаза, але за сучасною класифікацією відокремлюють в окремий вид. Тіло у нього має неоново-синій колір та вкрито безліччю темних плям. Лапки мають насичено-синій колір. Довжина блакитного дереволаза до 5 см, а вага – до 8 г.
Представники цього виду мають доволі обмежений ареал поширення. Вони населяють тропічні ліси у невеликому регіоні на межі кордонів Бразилії, Суринаму та Французької Гвінеї. На відміну від інших видів, ці жаби дереволази живуть великими групами, що можуть налічувати до 50 особин.
Золотий дереволаз (Dendrobates auratus)
Жаби цього виду мають переважно чорний головний фон, але він також може бути бронзово-зеленим чи коричневим. Темно- або світло-зелені, сріблясто-сірі, бронзові, блакитно-сині чи майже білі плями на спині та верхній частині кінцівок утворюють дивовижний візерунок.
Іноді зустрічаються особини з майже повністю чорно-білим забарвленням. Присутність зеленого кольору у них дуже незначна.
Золоті дереволази населяють гірські дощові ліси Панами, півдня Нікарагуа, Колумбії та Коста-Рики. Їх можна зустріти на висоті до 1000 м.
Зазвичай ці отруйні жаби ведуть деревний спосіб життя. Вони не здатні стрибати з дерева на дерево, тому для зміни місця існування спускаються на землю. У шлюбний період ці жаби збираються у великі групи.
Жовто-смугасті дереволази (Dendrobates truncatus)
Цей рідкісний вид дереволазів населяє тропічні ліси Колумбії. Найчастіше за все він зустрічається на західних схилах Східних Анд та на східних схилах Центральних Анд.
Цих жаб можна побачити на висоті від 350 м до 1200 м. Забарвлення тіла у них переважно чорне, але з довгими тонкими смужками білого та жовтого кольорів.
Кам’яний чи гаянський дереволаз (Dendrobates nubeculosus)
Цей найрідкісніший вид дереволазів – ендемік Гаяни. Він був виявлений лише в одному регіоні на північному сході країни. Відомо, що типовий розмір тіла у цих жаб – близько 2,5 см.
Забарвлення у гаянських дереволазів чорне та темно-коричневе. Задня частина тіла вкрита блакитними плямами неправильної форми. Лапки сині, але з боків чорні.
Поведінка та спосіб життя дереволазів
Ці жаби ведуть деревний або наземний спосіб життя. Зазвичай вони населяють нижню частину дерев або ж мешкають серед опалого листя у тропічних лісах.
Дереволази можуть відпочивати на листі чи гілках дерев, розташованих близько до землі. Подібно до інших жаб, вони квакають та пищать, використовуючи цю «мову» для приваблення партнерів та позначення меж своєї території існування.
Переважна більшість видів дереволазів активна вдень. Ці жаби зазвичай ніколи не ховаються від хижаків, адже їхнє яскраве забарвлення чудово захищає їх від будь-яких посягань.
Навіть якщо отрута не вб’є хижака, він надовго запам’ятає неприємний смак цієї небезпечної здобичі. Тому навряд чи хтось відважиться полювати на дереволазів.
Що їдять дереволази?
Подібно до інших жаб, дереволази використовують свій довгий липкий язик для ловлі комах. Харчуються вони переважно термітами, мухами, мурами.
Крім того, до їхнього раціону належать різноманітні комахи, які зустрічаються у місцях існування цих отруйних жаб. Священні дереволази харчуються отруйними комахами та членистоногими.
Пуголовки дереволазів всеїдні, й іноді харчуються навіть водоростями. Деякі види цих жаб схильні до агресії щодо родичів та можуть з’їсти чуже потомство.
Вважають, що токсичність дереволаза значною мірою залежить від його раціону. Проте науковці не знають напевно, через споживання яких саме комах ці жаби стають отруйними. Відомо лише, що дереволази, яких вирощували у неволі та годували цвіркунами та дрозофілами, не виділяли токсинів.
Чи можна торкатися жаби дереволаза?
Відповідь на це питання залежить від певного виду. Деякі види цих жаб безпечні для людини, інші – можуть викликати лише незначне подразнення шкіри.
Дереволаз священний – отруйна жаба, якої краще не торкатися.
Токсичність дереволазів визначається їхнім раціоном. Особини, які зустрічаються у дикій природі та споживають отруйних комах, самі стають отруйними. У неволі більшість цих жаб немає такого раціону, і тому у них відсутні токсини на шкірі.
Загалом у дикій природі краще не торкатися яскраво забарвлених жаб. Яскравий колір багатьох амфібій вже каже сам за себе: не чіпай – ця тварина отруйна.
ТОП-7 цікаві факти про дереволазів
- Дереволазів нерідко плутають з мадагаскарськими барвистими жабами, але останні є ендеміками Мадагаскару, і поза його межами не зустрічаються.
- Ці невеликі жабки переміщуються зі швидкістю до 4,4 м/с.
- Ці амфібії також відомі як отруйні жаби-дротики, бо їхня отрута використовувалася аборигенами для отруєння стріл.
- Отрута деяких видів дереволазів може бути синтетично адаптована для медичних цілей як засіб для зменшення болю.
- На відміну від інших видів, священні дереволази можуть впадати у сплячку під час сухого сезону.
- Блакитні дереволази живуть великими колоніями (до 50 особин) серед скель чи чагарників поблизу водойм.
- Отруйний листолаз – найотруйніша жаба родини Дереволазові. Отрути в її тілі достатньо, щоб знищити понад 20 тисяч мишей. На її тлі блакитний дереволаз менш отруйний, але все ж доволі небезпечний.
Розмноження дереволазів
Ці тропічні жаби розмножуються кілька разів на рік, найчастіше за все у сезони дощів. У цей час самці та самиці виявляють особливу агресію.
Самці дереволазів активно змагаються за ідеальні «трибуни», з яких зможуть приваблювати самиць. Останні ведуть активні баталії за кращі місця для облаштування житла. Нерідко вони навіть з’їдають ікринки інших дереволазів свого ж виду.
Процес парування відбувається після того, як самець здійснив свій шлюбний «заклик» та підшукав самицю, яка підходить для розмноження. Він заманює її до місця парування, використовуючи обмірковану церемонію залицяння.
Шлюбні ритуали дереволазів включають боротьбу, дотики до шкіри та прогулянки з самицею. Ці «залицяння» можуть тривати не одну годину, поки нарешті пара не усамітниться у тому місці, де самиця зможе відкласти ікринки. У місці кладки неодмінно повинно бути вологе опале листя, в яке самиця й відкладе майбутнє потомство.
У кладці самиці дереволаза може бути від 1 до 40 ікринок, але у середньому їх близько 10 штук. Самець запліднює їх, і обоє батьки надалі турбуються про те, що ікринки не висихали.
Приблизно за 10-18 днів після запліднення на світ з’являються пуголовки. Батьки переносять їх на своїй спині (по одному або всіх разом) у невеликі водойми, де ті зможуть зростати.
Минає кілька місяців перш ніж пуголовки перетворяться на дорослих жаб дереволазів. На цій стадії життя вони дуже вразливі та становлять легку здобич для хижаків.
Тривалість життя, природні вороги та загрози дереволазам
Тривалість життя цих тропічних жаб ще погана вивчена. Багато хто з науковців стверджує, що дереволази у дикій природі живуть лише від 2 до 4 років. Проте, за відомими даними, у неволі окремі види цих отруйних жаб можуть жити до 25 років.
Токсичність дереволазів перетворила їх на непривабливу здобич для більшості тварин. Тому дереволази майже не мають природних ворогів. Проте існує певний вид змій – коста-риканський леймадофіс (Leimadophis epinephelus), який не боїться отрути цих жаб.
Крім того, дереволази нерідко стають жертвами хітрідієвого грибка – інфекційного захворювання, яке викликає в’ялість, втрату ваги та призводить до загибелі. Цей грибок дуже заразний та вражає понад 100 різновидів жаб, включно з отруйними дереволазами.
Багато представників родини Дереволазові належать до видів, яким загрожує зникнення через забруднення та втрату їхнього середовища існування.
Чимало тропічних лісів зникає внаслідок руйнівних пожеж та промислової вирубки заради деревини чи з метою розширення територій під будівництво або поля. Деякі види дереволазів нерідко стає жертвами браконьєрів.
Популяція дереволазів у природі
Популяція цих жаб, як і багатьох інших видів у тропічних лісах Південної Америки, незмінно скорочується. Деякі різновиди знаходяться на межі зникнення через втрату середовища існування, зміни клімату та грибкові захворювання.
Проте через величезне різноманіття видів родини Дереволазові та віддаленість місць існування дереволазів складно отримати точні дані про чисельність їх популяцій у дикій природі.