Іспанський мох – дивовижна рослина, що зустрічається у тропічних лісах Нового Світу. Його довгі сріблясті та сіро-зелені пряди звисають з дерев та утворюють наче казкові декорації з містичною атмосферою. Не дивно, що серед таких краєвидів здається, ніби якісь міфічні істоти заховалися серед щільної крони дерев, залишивши напоказ лише свої бороди.
Іспанський мох – класифікація та походження назви
Містичні «іспанські бороди» Нового Світу насправді не мають жодного стосунку до справжніх мохів. Іспанський мох належить до родини Бромелієві, в якій представляє рід Тілландсія (Tillandsia). Останній був названий Карлом Ліннеєм на честь «батька фінської ботаніки» Тілландса.
Наукова назва іспанського моху – тілландсія уснеєвидна чи мохоподібна (Tillandsia usneoides). По-перше, рослина й справді схожа на справжній мох. По-друге, вона також нагадує лишайник уснею бородату, який ще відомий під назвою «Борода старця». Звідси й виникла назва цього виду тілландсії.
Проте насправді, іспанський мох є ближчим родичем ананаса, ніж мохів чи лишайників. Хоча у це складно повірити, коли дивишся на екзотичний вид цієї рослини Нового Світу.
Назва «іспанський мох» з’явилася завдяки французьким колонізаторам. Їм ця екзотична рослина Нового Світу нагадувала довгі та густі бороди конкістадорів.
Самі іспанці були настільки зачаровані цим диво-мохом на деревах, що назвали його «волоссям феї». Американські аборигени зазвичай використовують назву «деревне волосся».
Іспанський мох на теренах Болівії більш відомий як «Гірська борода». Тут він росте на висоті до 3500 м. Їм вкриті величні гори країни, що й зумовило походження цієї назви.
Іспанський мох у Болівії зустрічається майже всюди. Тут його можна побачити навіть на високовольтних проводах у столиці країни.
Легенда про луїзіанський чи іспанський мох
Найромантичніша версія походження іспанського моху існує в індіанців племені каддо. За їхніми легендами, на узбережжі озера жила щаслива закохана пара. Проте дівчина захворіла та померла. Чоловік поховав її, але перед тим зрізав її довге волосся.
Тяжко переживаючи втрату коханої, він ходив узбережжям озера Каддо та розвішував волосинки на деревах на пам’ять про своє кохання. З часом волосся посивіло, але все одно продовжує зберігати цю романтичну історію.
Іспанський мох на теренах Сполучених Штатів зазвичай звуть луїзіанським. Тут ця рослина росте винятково на півдні та у південно-східній частині країни. У вологих місцевостях у цих регіонах іспанський мох росте майже всюди, де він може закріпитися.
Найбільші зарості луїзіанського моху зустрічаються на болотах штату Луїзіана. Саме його сріблястими нитками вкриті болотяні кипариси боліт Манчак. «Іспанські бороди» утворюють у цій й не без того містичній місцевості доволі фантастичні пейзажі.
Де росте тілландсія уснеєвидна чи луїзіанський мох?
Батьківщиною іспанського моху є Латинська Америка. Проте ця доволі екзотична рослина зустрічається на значній території Нового Світу – від південних штатів США до північних регіонів Чилі та Аргентини. При цьому іспанський мох росте винятково у тропіках та субтропіках.
Довгі сіро-зелені, сіро-блакитні чи сріблясті пряди тілландсії уснеєвидної обвивають дерева та чагарники, надаючи їм казкового вигляду. Зазвичай іспанським мохом вкриті болотні кипариси та старовинні американські дуби.
Цікаві факти про іспанський мох
Луїзіанський мох вкорінюється у корі цих дерев, але не паразитує на них. Ця аерофітна рослина споживає вологу буквально з повітря.
Іспанський мох має тонкі ниткоподібні стебла, що щільно переплітаються та вкриті безліччю крихітних листочків. Вся поверхня останніх вкрита дрібними сріблястими ворсинками, які поглинають вологу з вологого повітря та при опадах.
Крім того, іспанський мох має особливий процес фотосинтезу. Газообмін у цієї рослини відбувається винятково вночі. Це забезпечує зниження випаровування вологи у сонячні дні. Завдяки цій рисі пристосованості іспанський мох може виживати до двох місяців за відсутності опадів.
Тілландсія мохоподібна дуже швидко розростається. У міру формування нових стеблин старі ниткоподібні пряди відмирають. При цьому вони продовжують звисати з дерев, наче бороди казкових істот. Проте якщо довжина живих стеблин сягає близько 15-20 м, то у відмерлих – лише до 3-х м.
Влітку на стеблах іспанського моху з’являються мініатюрні жовті квіточки. Коли вони в’януть, формуються плоди у вигляді видовжених коробочок з дуже дрібним насінням. Проте у дикій природі іспанський мох розмножується не ними, а шматочками стеблин, які сильні вітри відносять у різні куточки.
Користь іспанського моху
Індіанці здавна використовували луїзіанский мох у народній медицині, а з його волокон створювали одяг. Європейці знайшли цій рослині не менш корисне застосування. Волокна іспанського моху нерідко використовують для наповнення матраців, подушок та м’яких меблів.
Тілландсія уснеєвида у ландшафтному дизайні створює екзотичну атмосферу разом з бромеліями, папоротями та орхідеями. У зимових садах з неї створюють мальовничі природні ширми. Іспанський мох у природі слугує будівельним матеріалом для пташиних гнізд.
Ця дивовижна рослина, оточена містичним ореолом, знайшла застосування й у магічних ритуалах. У деяких регіонах з прядок іспанського моху досі створюють ритуальних ляльок вуду.